Work Text:
- Це - неймовірно, - промовив Кріс, розглядаючи фото, зроблені Деймоном.
- Ти так точно зміг передати мій настрій через фотографії, як тобі це кожного разу вдається?
- Я думав, ти знаєш відповідь. Коли я фотографую, то концентруюсь на людині, стараюсь зрозуміти її думки, переживання. А коли я бачу тебе, Кріс, в обʼєктиві своєї камери я хочу зупинити час, щоб потім проживати його знову й знову. І цими знімками я його зупиняю.
Вони сиділи й розглядали разом світлини, гітарист вдивлявся в деталі кожного знімку. А Деймон просто сидів і розглядав Кріса, для цього не потрібні були знімки, бо він сидів поруч з ним. Гуштін відклав у сторону декілька фотокарточок і промовив:
- А якщо написати сольний альбом, а ці фото стануть для нього обкладинкою?
Деймон посміхнувся.
Кріс на хвилину задумався...
- Цікаво, погодься - він опустив очі на фото і промовив:
- Думаю, мені доведеться написати щось дуже похмуре. Але де взяти скільки натхнення для цього?
- Я міг би порвати стосунки з тобою. Це дало б тобі щось похмуре, про що можна було б написати - промовив Бейкер.
Кріс різко повернувши голову до нього:
- Ти божевільний? - Запитав він і підсів до фотографа зовсім близько, так, що між ними зовсім не залишилось місця, і промовив до нього:
- Не розбивай моє серце! Я вже не уявляю життя в якому поруч зі мною немає тебе. Воно б не мало би сенсу, я би назавжди втратив спокій всередині себе - промовив Кріс.
Бейкер глибоко подивився в очі Кріса, так, ніби хотів заглянути йому в душу.
- Ти думаєш, я серйозно зміг би зробити? Коли ми познайомились і почали дружити, я одразу зрозумів, що ти заслуговуєш на щось більше, ніж просто дружбу. Тому, коли ти постукав у двері мого серця, я віддав тобі ключі від нього.
Ніхто інший не знає, як вони відчувають себе один із одним. Ніхто, окрім них самих. Коли вони разом, то готові на все задля задоволення та щастя один одного, навіть якщо для оточуючих людей це виглядає смішно або не зрозуміло.
Кріс провів рукою по волоссю Бейкера й знову промовив:
- Якщо ти покинеш мене, це буде поразка, будь-які мої зусилля стануть даремними, якщо ти раптово зникнеш, підеш на другий план мого життя.
- Я не зможу зробити нічого, що розбило б твоє серце, навіть якби я дуже хотів цього - промовив Бейкер і додав:
- Навіть, якби я спробував лишити тебе, у мене б нічого не вийшло. Я боюся залишитись самотнім, це приведе мене до глибокої зневіри та відчаю. Але тепер, крихітко, все залежить тільки від нас.
- Тож не розбивай моє серце - вкотре тихим голосом промовив Гуштін. Ми впораємося з усім. Ти світло мого життя. Від твоєї іскри розгорілося багаття любові. Твоє серце відзеркалюється в моїх очах.
- Не бійся, Кріс. Я буду поруч, як був поруч із самого початку. Бо я віддав тобі своє серце. І ти бережи його і не розбивай.