Chapter Text
Сонхва вважали доволі дурною омегою. Можливо через те, що хлопець був гарний. Милий і ніжний, що надягає на себе всю пастельну палітру. На уроках він ледве дотягував до середнього бала, мрійливо малюючи на полях сердечка.
- Пак Сонхва! - вчитель стукає лінійкою по його парті. - Навіщо ти взагалі ходиш до школи?
- Щоб навчатися. - зам'явшись відповів він.
- З твоїми знаннями ти б краще вже почав собі чоловіка шукати, бездарність.
Подібні закиди він чує майже від усіх вчителів, щойно досягнув віку згоди. Але він не засмучується. Буде він свої нервові клітини на таких витрачати…
Сонхва тихо фиркає і повертається до малювання. Він не дурний... Не дурний же?
Він любить допомагати людям, і дуже добре розуміє «мову» тварин. Бере участь у різних заходах і конкурсах, які влаштовує школа, але його і далі продовжують вважати дурним. Дурна омега не знайде спільну мову з дітьми та дорослими, дурна омега не зможе розуміти тварин, дурна омега не розбирається в організації заходів, дурна омега не вивчить танець, побачивши його кілька разів.
***
Сонхва готувався стати айдолом і всі говорили, що в нього найбільше шансів за інших трейні в його агенстві. Він не дурна омега і відмовив директору компанії в поході до караоке-бару. Але його знову назвали дурним і вигнали з агентства.
Хонджуну ж подобалися дурні омеги. Те як вони нерозумно кліпають оченятами, як вірять в усі його розповіді (а він навмисно ніс нісенітниці, щоб затягнути їх у своє ліжко). Але ви не подумайте, що він такий поганий альфа, що спокушає тупеньких омег. У нього були тривалі стосунки (наскільки це можливо в підлітковому віці, адже і три місяці можуть здатися цілим життям) з двома такими хлопцями, і вони йому справді подобалися, але частіше далі флірту не заходило.
І ось він тут, лежить на парті і зітхає, пропалюючи поглядом Пак Сонхва. Сьогодні він у рожевому худі, такий милашка. Ще трохи і альфа запищить від радощів.
Омега ж відчувши на собі погляд обернувся, і застав Кім Хонджуна за його маленьким злочином. Альфа не встиг зорієнтуватися, чим видав себе ще більше.
- Чому ти дивишся на мене? - омега розвернувся і сперся рукою об спинку стільця.
- Ееее... - от так прямо? - Я Кім Хонджун.
- Я знаю хто ти, ми вже не перший рік в одному класі.
- Ти мені подобаєшся, Пак Сонхва.
Що ж, гірше бути не може.
***
Гірше бути може.
Це Хонджун розуміє, коли за годину до вечірки на честь першого дня літа дізнається про те, що його милашка Сонхва, дурненька омега, маленьке сонечко - завагітнів. І дурним виявився далеко не омега. В дурнях залишився він сам.
Стояв плескав очима, не вірячи в те, що відбувається, і судорожно згадував, як же же так вийшло. А вийшло так, що гормони у "розумного" альфи заграли по весні, і що кишенькові гроші закінчилися, як і презервативи. І гормони перемогли, а Сонхва був переконаний, що переживати нема про що. Адже Хонджун не брехав йому ніколи, з чого б йому не довіряти? А варто було перевіряти.
- Ну... - видавив із себе альфа. - Вітаю?
- Вітаю? - омега був злий. Таким його Кім бачив вперше. - Вітаю? Ти зовсім з глузду з'їхав? Нічого не хочеш пояснити?
- А що пояснювати? Як вагітність настає? Ти повинен знати це краще за мене! Чи знову сердечка замість уроків малював?
- Тобто ось так от, так? Ти вважаєш мене тупим, ні на що не здатним омегою, який тільки ноги може розсувати? Чи як?
- Ні! Я такого не казав, просто ти несерйозно ставився завжди до уроків. Цукерочка моя, я не хотів тебе образити, я просто в шоці від того, що в тобі... Що там усередині тебе... Дитина?
- Поки що тільки клітини, термін занадто маленький, щоб можна було вважати її повноцінною дитиною.
- А скільки?
- Три тижні. Тічка не настала, і я пішов у лікарню, а виявилося, що й не настане вона в найближчий рік. Ти мене обрюхатив!
- Трохи менше місяця. - задумливо тягне альфа. - А що щодо аборту?
- Світло очей моїх, ти зовсім ку-ку? - ще більше злиться Пак. - Ну так, звісно, це ж не твоєму організму можуть завдати шкоди, через яку в майбутньому можуть бути проблеми.
- Котику! Ну що ти починаєш? Це так, припущення. Подумай сам, куди нам
діти? Ми школу 5 хвилин тому закінчили!
- Більше не підходь до мене, Кім Хонджун.
Сонхва вилітає з кімнати, залишаючи хлопця самого. Йому хочеться розридатися. Сісти на підлогу і плакати все життя, ось настільки йому зараз погано. Мало того, що в університет не прийняли, так ще й вагітний тепер.
Він ігнорує альфу два тижні, поки на порозі їхнього будинку не з'являється сімейство Кім.
Вони як завжди готуються до недільної вечері, як у двері дзвонять. Сонхва був зайнятий розстановкою тарілок і двері відчинив тато.
- Добрий вечір, я Кім Намджун, а це мій чоловік Кім Сокджін, ми батьки цього малого засранця.
Намджун підштовхнув сина вперед.
- Добрий вечір, пане Пак.
- Добрий, а Сонхва не попереджав нас, що ви прийдете на вечерю.
- Перепрошую, але ми самі вирішили напроситися, вже дуже важлива розмова назріла.
- Сонхва! - покликав він сина. - Є щось, про що я не знаю?
Сонхва показався з кухні, щоб дізнатися, що від нього хочуть, і остовпів. Омега важко задихав і на лобі з'явився піт. Йому не подобається те, що відбувається. Батьки Хонджуна не просто так прийшли в їх дім.
- Привіт, Сонхва. - махає рукою Сокджін. - Як самопочуття?
- Нормально, пане Кім.
Хлопець винувато схилив голову. Сокджін знає, він впевнений у цьому, а значить і Намджун в курсі. А ось своїм батькам він так і не розповів.
- Сонхва, накрий ще на трьох, сьогодні в нас буде знайомство з батьками твого альфи.
- Я б сказав - сватання.
- Оу, навіть так! Як цікаво.
- А чи не зарано свататися? - пролунало за спинами гостей.
До хати зайшов альфа з дітьми.
- Свататися? Сонхва з'їжджає, і я нарешті зможу зайняти його спальню? - радісно вигукує підліток. - У мене буде своя кімната?
- Чонгук, бери брата і мий руки, швидко.
- А хто мене в садок водитиме? - встигає запитати молодша дитина, поки Чонгук не заштовхує його у ванну.
- Перепрошую, Кім Техьон. - потискають руки альфи. - Батько цього сімейства.
У Сонхва тряслися руки, поки він розкладав прилади. Хонджун хотів йому допомогти, але омега тільки шикнув на нього і зробив все сам.
- Вибач мене. - тихо каже альфа. - Я був не правий, пропонуючи тобі таке. Я дуже винен.
- Дуже - це мало сказано. - шепоче у відповідь. - Я довіряв тобі, а ти взяв і зробив мене матусею, татку.
- Фу, нічого не хочу чути про ваші шлюбні ігри. - втручається Чонгук.
- Сідай і мовчи, поки я не здав тебе батькам! - легко б'є рушником брата омега.
Вечеря була приготована вже за 15 хвилин і всі сіли їсти.
- Ви неймовірно готуєте, Чімін. - похвалив омегу Сокджін.
- Дякую. - усміхається у відповідь той.
Атмосфера за столом надто натягнута. Усі намагаються здаватися кращими, ніж вони є.
- Все соромлюся запитати, але чому у Сонхва інше прізвище? - все ж наважується уточнити Намджун.
- Тому що він прийомний. - жартує Чонгук і отримує запотиличник від брата.
- Прийомний тут тільки ти. - у помсту фиркає омега.
- Заспокойтеся. - басить Техен. - Сонхва син Чіміна від першого шлюбу, я його
усиновив, але він не хоче змінювати прізвище тата на моє.
- Ну нічого, все одно незабаром він стане Кім.
- До речі, а чого ви так думаєте? Мені здавалося, що вони посварилися. – Чімін відкладає столові прилади й уважно дивиться на подружжя Кім.
- А хіба є інший варіант, коли Сонхва чекає дитину від нашого сина? - щиро дивується Намджун.
- Дитину? - вражено пищить Чімін. - Пак Сонхва, на пару слів, швидко!
- А може не треба? - злякався Хва.
- Треба!
Омеги ховаються в спальні.
- Ну ніфіга собі! Спальня точно моя.
- Чонгук!
Сонхва боїться очі підняти на свого тата. Чімін ходить по кімнаті, намагається щось сказати, але всі здорові слова покинули його думки.
- Чому я дізнаюся це не від тебе?
- Ну... Загалом... - усе ніяк не може знайти правильних слів. - Я хотів розповісти, але боявся, що ти почнеш мене лаяти. Що я дурний і таке інше.
- Сонечко, ти не дурний. Просто дуже довірливий. Цей Хонджун наплів тобі і ти на це купився, так?
- Гей, Джуні хороший.
- Дзунті хольосій. - кривляється старший омега. - Він думає не тією голівкою, а ти довірився. Я ж тобі казав, уважно стежити за контрацепцією. Яким би хорошим не був, упевнений, що облажався він.
- Ну якось так.
- Дай вгадаю, ви посварилися через дитину, він запропонував аборт, ти образився і ігнорував його?
- Як ти дізнався?
- Усі вони альфи однакові. - фирчить Чімін і обіймає сина. - Але чого ти хочеш сам? Що відповісти його батькам?
- В університет я все одно не вступив. Чому б і ні?
- І чому тебе дурним називають, не розумію... Міг би, правда, знайти когось старшого.
- Тату, я не хочу бути утриманкою і молитися на зарплату чоловіка.
- Це те, чим ти будеш займатися найближчим часом... Хоча почекай, ти ж спокусив такого ж підлітка, як і ти.
- Тату!
- А в кого жити будете? У нас, чи в його лігві? Мені потрібно знати, радувати Чонгука чи ні.
- Так Хонджун буде в гуртожитку жити при універі. Від дому туди їхати більше години і йому виділили місце.
- Хочеш я поговорю з Техьоном? У нього там квартира залишилася від батьків. Це ж той універ про який ти розповідав?
- Так, той самий. Звичайно поговори, я не хочу жити в гуртожитку, якщо є можливість жити нормально.
- Ти так швидко виріс.
***
Квартирка була невелика, зі старим ремонтом і хмарою мотлоху, від якого вони позбувалися всім сімейством, поки Хонджун бігав по університету в пошуках аудиторій.
Переїхали вони тільки під новий рік, тож альфа встиг пізнати всі принади життя в гуртожитку. Йому вистачило, дякую, більше не треба. Жити з охайним Сонхва виявилося класно. І їжа завжди тепла стоїть, і в домі чисто, і улюблений омега під наглядом.
З другого семестру він зміг влаштуватися на підробіток, щоб просити менше грошей у батьків, хоча ті мало його слухали і пересилали їх Сонхва, бо він не був дурним - він був запасливим. Омега чудово бачив, як мучиться Хонджун із навчанням і роботою. Тієї зарплати їм не вистачало б на нормальне життя, особливо, коли з'явиться дитина, а йти на ще одну альфа просто не вивезе. Йому потрібен здоровий адекватний чоловік, а не щось із розхитаними нервами і психікою через недосип.
Але гроші від його батьків і батьків Хонджуна він систематично відкладав на "чорний день". Поки сам влаштувався в місцевий притулок для тварин, швидко знайшовши спільну мову з усіма. Начальник тільки ходив і казав, що чекатиме на повернення з декрету того, хто так розуміє "мову" тварин. Їхніх зарплат цілком вистачало на спокійне існування. Й працювати в нього виходило до самих пологів, що дивувало персонал притулку, адже деякі колишні працівники звалювали, щойно дізнавалися про своє становище.
Юнхо народився майже на місяць пізніше обумовленого з лікарем терміну. Дитина виявилася дуже великою і довелося робити кесарів розтин, щоб дістати цього здорованя, що збирався прописатися в омеги в животі.
- Одразу видно, що всі гени Намджуна переступили через нашого сина і дісталися онукові. - воркував із немовлям Сокджін. - Його батьки тоді навіть не повірили, коли я народив Хонджуна. Як дрібним народився, таким і залишився.
- Тату!
- Що тато, я хіба брешу зараз? Прикро звичайно, що високий зріст обійшов тебе стороною, але подивися на свого синочка, він точно переросте тебе.
- Мій тато аб'юзер. - і одразу отримує по потилиці.
- Поговори мені тут!
***
З появою Юнхо жити стало веселіше. Хонджун дуже радів, що омега знає, як поводитися з дітьми, адже мав двох молодших братів, у вихованні яких брав безпосередню участь. А от альфа був повним профаном у цій справі. Він старався, але мало, що виходило. Головне, що він не відмовлявся від усіх цих клопотів, хоч і погано виходило, все ж це він накосячив із цим і має допомагати. Дитина то спільна.
З ним було весело гратися, поки Сонхва чаклував на кухні смачний обід або вечерю. Замість сніданку альфа вважав за краще повалятися з омегою, поки Юнхо не почне привертати до себе увагу.
Хонджун очікував зовсім іншого від сімейного життя. Думав, що його будуть пиляти постійно, як він прочитав на форумі для батьків, звинувачуватимуть у чомусь. Але Сонхва і справді сонечко, яке взяло на себе найскладніше. Одного разу Пак залишив малого на нього на цілі вихідні, а сам поїхав відпочити від побуту до батьків. Цього вистачило, щоб закохатися в омегу ще сильніше, адже тягнути це все самому було дуже важко, а Сонхва так легко з усім справлявся, немов це його покликання.
І сталося те, чого не очікував ніхто. Через майже 4 місяці після пологів Сонхва захотів повернутися на роботу, нехай і не на повний робочий день. Хонджун був у шоці, немов його цукерочці нічим зайнятися. Омега знайшов садок біля притулку і залишав Юнхо там на кілька годин, поки займався своєю роботою. Його це розвантажувало від сімейного побуту дуже навіть добре. Тварини знімали стрес.
Але одного чудового дня синочок прихворів і Сонхва не було куди подіти Юнхо і довелося просити Хонджуна посидіти з ним, поки той збігає на роботу, допомогти ветеринару з тваринами, яких мають прооперувати. Альфа погодився, що він, не батько чи що? І коли омега вже був на роботі, Кім згадав, що в нього останній іспит через годину, про який він чомусь забув, хоча готувався всі вихідні. Цього не вистачить, щоб хтось із батьків доїхав до нього, а Сонхва не брав слухавку. І йому нічого не залишалося робити, як взяти дитину з собою.
Він посадив її в переносне автокрісло і побіг до університету. Запізнився лише на 5 хвилин, але викладач був уже там.
- Вибачте, пане Кван, я можу увійти? - вклонившись запитує Кім.
- Чому спізнюєтесь? - суворо дивиться на нього вчитель.
- Сімейні обставини.
Хонджун обережно підіймає крісло з заснулим Юнхо і винувато посміхається.
- Батьки залишили на тебе молодшого брата, чи це щоб я точно поставив хорошу оцінку, бо ти не готувався?
- Це не мій брат, і я готувався. Чесно. Можете мене першим запитати? Якщо мій чоловік дізнається, що я притягнув сина в універ, він мені голову відкрутить.
Аудиторія загула. Усі вже чудово знали цього активного і дуже талановитого альфу, який чомусь завжди відмовлявся від гуртових поїздок, але не очікували, що першокурсник виявиться молодим батьком. Навіть неповнолітнім поки що.
Викладач здивувався не менше за студентів, але пішов на поступки і дозволив відповідати на квиток першим. Студент правильно відповів на всі запитання і заслужено отримав хорошу оцінку.
- А чоловік твій чому не сидить із ним? - усе ж таки ставить питання, що мучило його, вчитель.
- Йому на роботу потрібно було, а Юнхо прихворів і в садок не можна було.
- Твій омега старший за тебе? Дай вгадаю, він скористався незрілим школярем щоб залетіти?
- Йому у квітні 19 виповнилося тільки, ми з ним разом уже майже 2 роки, навіщо Ви так?
- Вибач, не подумав.
- А Юнхо плід нашого кохання, знаєте на які жертви чоловік пішов заради цього? Тому не смійте його в чомусь дорікати, не знаючи всього.
- А ти молодець, студент Кім. Таким і має бути альфа - захищати честь
свого омеги і любити свою сім'ю. Можеш йти.
Сонхва все ж дізнався, що Хонджун тягав хвору дитину по університету і прочитав цілу лекцію на цю тему. Зате тепер там знають, що альфа зайнятий, що в альфи сім'я. Це дуже гріє душу омеги, адже він соромився показати Кіму, що ревнує його до інших студентів, і хотів бути адекватним чоловіком, який не забороняє спілкуватися з тими, з ким той хоче.
***
Сонхва не був дурним омегою, але випитий алкоголь зробив усе за нього. Юнхо був у батьків альфи, а вони з друзями Хонджуна з університету відзначали китайський новий рік. І відзначили так, що обидва бояться зайти у ванну і подивитися на результат.
- Давай зробимо ставки? - пропонує Кім.
- А давай ми тобі зробимо вазектомію?
- А раптом я захочу в майбутньому ще дитину і не зможу цього зробити, адже мене каструють?
- Це різні речі.
- А давай ти спіраль поставиш? Я читав про це.
- А раптом я забуду її вчасно поміняти і вона вросте в мою матку, і через це доведеться видалити її взагалі, і все, я більше не зможу народити!
- Ось бачиш!
- 20 доларів, що я залетів.
- 100 на те що ні і ти себе накрутив. - усміхається альфа і першим заходить у ванну, і посмішка тут же зникає. - Ще не пізно поміняти ставку?
Ось так до кінця осені у них з'явився Уйон. Хлопчик був маленьким, народився досить швидко, що Сонхва навіть не встиг відчути на собі всі приколи пологів. Мабуть після такого і з'являються ті самі блогери, які розповідають, що народжувати - це легко.
***
З Юнхо було все зовсім по іншому. Він був спокійний і не турбував батьків. Міг прокинутися і тихо лежати в ліжечку, доки Сонхва або Хонджун не помітять, що він вже не спить. Тоді як маленький Уйон ридав постійно, аби його взяли на руки. Може це пов'язано з тим, що старший альфа, а молодший омега, хоча на форумах пишуть, що це нісенітниця. І якщо Юнхо було байдуже з ким із батьків йому перебувати, то Уйон не міг без Хонджуна. Сонхва навіть ображався, що той більше любить татуся, а не матусю.
- Це тому що ти виношував його 9 місяців, тепер він хоче побути зі мною. - видає одного разу альфа, змінюючи молодшій омезі підгузок.
- Та ти що! Ось значить на вихідних ми з Юнхо поїдемо до моїх батьків, а ви проведете їх разом, раз я вам так не потрібен.
- Але ми ж домовлялися, я з пацанами збирався зависнути в приставку пограти!
- Уйон може зависнути з вами, благо твої друзі адекватні.
Сонхва не збрехав, і справді ввечері п'ятниці поїхав до батьків. Чонгук бурчатиме, що знову його спальню окупували, але нічого, потерпить. Омега розцілував свого маленького синочка, дав настанови чоловікові і, посадивши Юнхо в машину (на яку він накопичив і придбав ще пів року тому, дякуючи батьківській допомозі), поїхав.
Батьки були раді побачити онука, засмутилися тільки, що одного. На що омега пообіцяв на наступних вихідних привезти Уйона.
- Ех, а я так хотів потискати Уйона. - сумно зітхає Чімін.
- Дозволяю завтра затискати Юнхо, поки мене не буде.
- Не зрозумів, а куди це ти? - здивувався тато. - До коханця? Прислухався до мене і знайшов дорослішого?
- Тату, ми вже обговорювали це. Я люблю тільки Хонджуна.
- Гаразд, гаразд. То куди ти намилився?
- Плановий огляд у лікаря. Записався ще місяць тому, місце тільки на завтра було.
Сонхва не брехав. Йому давно було час сходити до гінеколога. Дізнатися, як поводиться організм, чи не порушено там нічого. Плюс йому здається дивним, що тічки досі немає, та й живіт якось не спав. Може з гормонами що, може це ті самі наслідки після пологів, яких не було після перших. А раптом це залишиться назавжди? Доведеться в зал записуватися, адже йому всього 21, він хоче мати гарний вигляд.
- Вибачте що?
- Ви вагітні. Судячи з розміру плода 17-18 тижнів.
- Зачекайте, але я наприкінці листопада тільки народив, це якась помилка.
- Помилки бути не може. Аналіз крові та УЗД підтвердили все.
- Але... Як же? Хіба півтора місяця це не мало, щоб завагітніти?
- Мало, але завжди є винятки з правил. Як ви перенесли пологи?
- Легко. Приїхав у лікарню, за 2 години народив, вранці виписали.
- Ваш організм просто дуже швидко відновився. Можливо була тічка, але ви не надали цьому значення, оскільки вона може відрізнятися за симптомами. Це буде ваша друга дитина? Їм буде легше знайти спільну мову.
- Ні, третя.
Сонхва ніякий вийшов із клініки, зі списком вітамінів, які йому треба купити. Кажуть, що чим більше дітей, тим більше життєвої сили вони з тебе висмоктують. У кишені задзвонив телефон, омега відволікся на дзвінок, поки не побачив ім'я абонента. Він тут же лютує і приймає виклик.
- Кім Хонджун, досить мене запліднювати!
- Що за хрінь?
Можливо Пак Сонхва дійсно дурна омега? Ну хіба розумний омега завагітніє втретє за 3 роки? Він взагалі був не вагітний у своєму житті? Йому здається, що ні. І що з пузом він проходив усе своє таке коротке життя.
На емоціях він скинув виклик і поїхав по сина, упакував Юнхо в крісло і повернувся додому. Батьки нічого не зрозуміли, але вирішили не лізти в їх стосунки. Може щось із Уйоном сталося, хто знає? Наприклад, Хонджун забув, як підгузок застібається.
Сонхва влітає у квартиру, заносить Юнхо в дитячу і залишає там гратися, а сам знаходить чоловіка, який у їхній спальні заколисував Уйона. Дитина ж одним оком подивилася на свою матусю і заснула.
- Ось подивися! - омега задирає сорочку, оголюючи свій живіт. – Уважно подивися! Що ти бачиш?
- Твій миленький пухкий животик? - підняв брову альфа, не розуміючи, що вкусило омегу.
- Тобто ти нічого не помічаєш, так?
- А що я маю помітити, Сонхва? Я тобі Шерлок, чи що?
- Не доходить, так?
Пак повертається боком і проводить по животу, намагаючись щось довести чоловікові.
- Живіт, я бачу. Тебе щось бентежить у ньому? - втомлено зітхає він. - Булочка моя, мене твій животик не бентежить, він милий і м'який. Тим паче ти народив нам двох діток.
- Ось саме, народив двох і народжу третього!
- Може двох вистачить? А третього пізніше? У тебе тічка скоро, чи що?
- Тобто ти пропонуєш мені піти зробити аборт? Знову сам винен, а страждати мені? Ось так ти мене любиш?
- Цукерочко, я не пропоную робити аборт, просто почекати з третім. Нам тільки 21 цього року, куди поспішати?
- А все, пізно вже зволікати. Малюку Чонхо вже 18 тижнів, запліднювач хренів.
- Та ну нахуй! - вилаявся Хонджун підскакуючи з ліжка. - Ти знову вагітний? Але як?
- А дявяй без прєзерватифіф ти місяць назяд народив! - кривляється Сонхва, підхопивши цю звичку від тата.
Заснувший Уйон прокинувся і заплакав, привертаючи до себе увагу. Сонхва тут же же підлетів до дитини і взяв на руки, заколисуючи. Малюк подивився на тата, кілька разів моргнув і знову заснув.
- Та хто ж знав, що таке може статися?! - пошепки "кричить" Хонджун.
- Знаєш що? На зустрічах однокласників усі розповідатимуть про своє круте студентське життя, а я про пологи щороку. Сподіваюся, цей тренд припиниться після народження Чонхо.
- Ти вже ім'я придумав?
- Я Уйона так хотів назвати, але ти мене переконав тоді.
***
Тренд у їхній родині не припинився. Сонхва після народження омежки Чонхо почав приймати протизаплідні, і все було добре 2 роки, поки він не дізнався про нову вагітність. Знову закиди Хонджуну, знову "ти мене не любиш і хочеш, щоб я вбив твоїх дітей". Але Кім звик. Одним більше одним менше, яка різниця? Він любить свою сім'ю, скільки б людей у ній не було.
Він закінчив навчання, влаштувався у фірму батька, хоча зовсім не хотів там працювати через зв'язки, але діти самі себе не прогодують. Батьки допомогли купити їм будинок, бо маленької трикімнатної квартирки не вистачало, особливо коли в ній росли різностатеві діти.
Сонхва ж продовжував працювати у тому притулку, куди влаштувався під час вагітності Юнхо, тільки займав вищу посаду, ніж тоді. І завдяки новим знайомим в обличчях інших матусь знайшов добрих спонсорів для нього.
І навіть завів блог на тему виховання дітей. Досвіду в нього було достатньо.
У результаті 2 роки без вагітності обернулися двійнятами. Після чого він вирішив, що з нього вистачить і спробував умовити Хонджуна на вазектомію, але той вперся і все. Злякався, що він такий молодий, що ця операція забере у нього його статус і що він не буде більше альфою. Як виявилося, Кім боїться лікарів.
Чоловік навіть розплакався перед походом до фахівця і Сонхва зжалився над ним. Альфи такі панікери.
Після народження двійнят Джісона та Йонбока омега поставив спіраль, яку він боявся ставити у 20.
Чи врятувала їхня спіраль? Ні. Адже через 5 років, коли він пішов замінювати її дізнався, що він знову вагітний. Наступного дня Хонджун, зібравшись з силами поїхав до клініки, щоб зробити цю операцію. Вони ще такі молоді, а вже чекають на шосту. Чи мають вони й собі пожити хоч у сорок?
Лікар спочатку відмовляв альфу від цього необачного кроку, але коли Хонджун підняв замордовані очі і слізно попросив щось зробити, адже у 28 він уже батько шістьох, лікар посміявся і порадив змусити його чоловіка користуватися контрацепцією, на що Кім розлютився і написав багато гнівних відгуків на цього лікаря. Операцію йому зробили.
І ось щасливий Сонхва сидить на зустрічі випускників та слухає розповіді колишніх однокласників.
- Сонхва, я тобі як той, хто вже народжував, можу порадити одні курси для майбутніх батьків…
- Дякую, нам не потрібно. – перебив його омега.
- Я ж як краще хочу, знаєш, як із дітьми складно? Мене мій умовляє на другого, але я не хочу, мені й одного достатньо. А курси реально класні.
- Сонхва, не будь букою. - сміється ще один однокласник омега. - Я теж хизувався і не хотів приймати допомогу, думав, що найкраще знаю, а це виявилося так складно.
- Я розумію. Але це моя шоста вагітність, тому я дуже добре обізнаний про все.
- Що? Ти приколюєшся? - підхопив їхню розмову один з альф.
- Ні.
- Ти що, принтер?
- Хей, не ображай мого чоловіка. – зло кричить Хонджун, схопившись з місця.
- Хах, я таку кар'єру збудував, а ти натомість плодився, як кролик.
- Ходімо вийдемо, кар'єрист херов.
- Божечки, ти й життя не бачив, Сонхва.
- Ти справді дурний, Сонхво. Стільки дітей.
- Я не дурний. Чому ви так думаєте?
- Тільки дурна омега народжує стільки дітей.
- Ти напевно у пологовому будинку прописався.
- Зате я щасливий. У мене є улюблений чоловік, улюблені дітки, улюблена робота та хобі. Мене все влаштовує. Я навіть не знав, ким хочу бути, але я радий, що все сталося так.
- Не дивно, що ти працюєш, таку ораву прогодувати ще треба.
- Я веду блог про пологи та дітей. Ще з недавніх пір володію притулком для тварин та ветеринарною клінікою при ньому ж. Я вважаю, що в мене гарне життя. Мені все подобається.
- Пак Сонхва. - п'яно посміхається Хонджун, падаючи навколішки перед своїм омегою. - Я тебе так кохаю, виходь за мене ще раз!