Chapter Text
Коли відчуваєш себе бездоганно чистою,
Ти сидиш в одній з брудних сорочок,
Вона вкрита справжніми плямами,
Як вкрите розводами твоє мистецтво, породжене плином думок.
Коли люди говорять про художниць,
Вони романтично малюють твій образ у себе в уяві,
Як ніколи не стала би говорити сама ти, пам'ятаючи про свій потертий одяг,
Вічні проблеми й круги під очима синяві.
Змішуючи фарби, приємно знати,
Що завжди знайдуться ті, котрі побачать на колишньому білому
Твою історію, проте свої мрії,
А не лиш фіолетовий, що переходить у синій.
Яскраві мазки червоного, розпорошені думки виявляються срібними.
Ти уявляєш з безсоромним трепетом, як хтось з понівеченою душею й розширеними зіницями
Зрозуміє, що головний твій секрет не у плавності ліній,
Побачить, як ти примішуєш до кожної фарби чорну, привносячи свої обітниці.