Work Text:
...і я гріх сотворю, аби від нього тебе захистити
сотворю світло – аби ти у ньому вбачав світи
пір'я – пелюстки – прихисток; тебе прихистити /
я не вірю у бога,
ти не віриш у те, що можливі 'ми'
вічність – надто кривава для тебе жертва,
я вбивав бога, не вийшло – я навіть себе не вбив.
я живим служитиму краще, ніж міг би мертвим
я водою палив себе, янголе. я ніколи її не пив.
пам'ятаєш тернових дітей на холодних хрестах?
іронічний захват – померти за хибну, собачу віру
розіп'ятий, я помер би сотню разів за твоє
'так'
за єдиний погляд на те,
як небо твою золотавить шкіру
за подих, за дотик, за вічність, яку я віддав мовчанню
за мовчання твоє – терен мій, відчай мій, смерть мою,
лицар чи раб – якщо знов віддаюсь відчаю і чеканню?
я чекаю тебе в едемі. ти чекаєш мене в раю.
вірність тобі – гірше, аніж покірна служба земному богу
вірність тобі – краще, аніж найперший подих зірок
я ламаю світ. зневажаю крихкість. збираюсь в дорогу.
зупинюсь біля тебе. поїдемо вдвох?
я – вигнана батьком дитина, батько кривавих повстань
аспид. серпент. розбрат. хаос. творець. колишній архангел.
чому, янголе, я так безнадійно покірний твоєму тихому 'перестань'?
чому твоя зброя ніяк не вб'є мене,
навіть не ранить?
я зупинив задля тебе війну. через тебе мені не осягнути миру
віра сміється. віра не прийме мене, як не прийняв ти.
мої свічки не горять – захлинаються ядучим смолистим димом.
я почув тебе, янголе. можу піти?
/
змій першим зірвав плід, надкусив — так сотворив цілунки
змій повз по слідах твоїх – так окреслив земний край
за останній мій гріх..
благаю, ховаючись за лаштунки:
не вибачай мені, янголе,
не вибачай.