Chapter Text
Сонце сідало за обрій і небо розфарбувалося в рожево-помаранчеві кольори. Сніг під променями іскрився рожевим золотом, а в тінях сосен і будинку набув соковитого бузку. Зграя воронів мчала кудись по своїх справах, а неподалік у лісі старанно стукотів дятел, видовбуючи з-під кори останню личинку цього дня.
– Завтра буде холодно, – констатував Ерен, вдихаючи повні груди морозного свіжого повітря.
– Наче колись було тепло, – саркастично зауважив Леві.
Вони стояли над прірвою, споглядаючи краєвид. За ними височився мисливський будинок, попереду в долині розлилося блюдце зледенілого озера, по якому зараз гуляли олені, чорніла в густих тінях ремонтна станція, а трохи далі було видно розбиті колії та міст, побитий негодою. Пейзаж виглядав дивовижно, повітря від чистоти ледь не дзвеніло, а призахідне сонце заливало все навкруги м’яким лагідним світлом. Десь через пів години все схопить дикий нічний мороз, в який краще не висовувати носа з укриття, але ще був час трохи насолодитися видом.
Ерен прикрив долонею очі, ховаючи частину обличчя від сонячних променів, і всміхнувся:
– Коли така ясна погода, я майже як на пляжі.
Леві окинув поглядом куртку, в яку упакувався Ерен. Під нею був ще шерстяний светр, флісова кофта, тонка сорочка і футболка. Так, це справедливе зауваження – вирішив він. Чоловік теж був одягнутий в кілька шарів і на сонці почувався хоч і не як на пляжі, але теж непогано. Напрочуд непогано.
Однак так не могло тривати вічно.
– Ходімо в дім, поки зовсім не стемніло, – сказав він і нахилився, щоб підібрати в’язку дров, яку вони нарубали цього дня. Сьогодні був запланований день Х. Тобто, день ванни - найжаданіша подія на цей момент в даному місці в житті Леві Акермана.
Ерен підібрав свої дрова і поскрипів снігом за Леві, оглядаючись через плече. Він був радий, що вони дісталися цього місця. Тут все було гарним: пейзаж, великий мисливський будинок, повний припасів, багато гілок і паличок для вогню, дичина. Вони дісталися цього дому два дні тому, прибрали його, знесли у підвал весь мотлох та дошки, і віднайшли велику залізну ванну. Тоді Леві одразу вирішив, що повинен обов'язково насолодитися купанням в ній. Для цього вони весь сьогоднішній день витратили на збір палива, щоб мати достатньо вогню для нагріву води.
Скинувши дрова, підкинули пару штук у піч в куті, відведеному під кухню, і розвели вогонь у головному каміні. Двоповерховий будинок мав одну величезну кімнату на першому поверсі, яку потребувало добре прогріти, аби не змерзнути. Потім поставили грітися відра зі снігом і пішли у підвал.
– Може ви в тазу помиєтеся? – скрипів зубами Ерен, штовхаючи верх по сходах важку залізну ванну.
– А може ти перестанеш скиглити? – поцікавився Леві, озираючись в півоберти собі під ноги, щоб не оступитися. Він не збирався обмежуватися тазом – навіщо, коли є така чудова ванна, в яку можна зануритися по саму шию й добряче відмокнути. Леві буде дурнем, якщо здасться лише через її вагу.
З хеканням вони витягли ванну у кімнату і Ерен привалився до борта, хрипло дихаючи, наче прихворіла собака – таке порівняння придумав для нього Леві, який тримався ще більш-менш.
– Я повинен теж в ній скупатися, раз вже взявся допомагати, – сказав Ерен.
– Валяй. Вона не моя особиста, щоб забороняти тобі, – відмахнувся Леві, знову беручись за край. Ванну планувалося встановити перед каміном, щоб було тепліше вилазити з води, коли настане пора витиратися й одягатися.
Дотягнувши її до запланованого місця, Леві взяв лучину з каміна і походив по кімнаті, запалюючи свічки, щоб дати простору більше світла. Сонце вже сховалося за горами й будинок почав занурюватися в темряву.
– Звариш суп, поки я купатимуся? – спитав він, проходячи повз Ерена, який крутився біля печі над відрами зі снігом.
– Ви забагато чого хочете, вам не здається? – надувся хлопець. – Ванну прийматимете першим, готувати не будете, ще, мабуть, змусите мене слідкувати за вогнем, щоб не потух. Я відчуваю себе хатнім ельфом. Де моя шкарпетка? Я хочу на волю!
Леві закотив очі. Паличка в його руці згасла і тліла, пускаючи тонку цівку диму.
– Ну хочеш, ходи купатися зі мною.
Ерен округлив очі:
– І потім готуватимемо суп разом?
– Так, разом, – смиренно погодився Леві.
Хлопець примружив очі й смарагди між віями заблищали підозрілим золотом:
– Щось ви хитруєте. Не можу повірити, що ви так просто запросите мене приєднатися.
– Ти задовбав нити весь день, – зітхнув Леві й намотав ганчірку на ручку одного з відер, щоб не обпектися. – Може хоч це змусить тебе замовкнути.
– Я не нив, просто втомився.
– Я теж, Ерене, – Акерман пронизливо подивився на хлопця. Виживати у диких умовах покинутого острова, навіть маючи домівки на своєму шляху до порятунку і які-не-які харчі все одно залучало всі сили, як фізичні, так і емоційні. Вони вже не сподівалися на зустріч з рятувальниками принаймні не найближчим часом, коли морози стояли шалені та аномалія перебивала будь-яку електрику, а з нею і зв’язок з зовнішнім світом.
Зосереджені кожен на своїх думках, вони наповнили ванну, потім додали трохи снігу, щоб той розтанув в окропі й зробив воду прийнятною для купання.
Леві сунув пальці в воду і задоволено кивнув:
– Те, що треба, – і прийнявся роздягатися прямо тут, акуратно складаючи речі на стілець. Деякі речі, як от сором, давно відступили на задній план. Лікувати рани, притискатися майже інтимно вночі в лютий холод і перевдягатися один перед одним, навіть писати в банку в однокімнатному сараї, щоб не морозити член на вулиці, змусило з часом дивитися на життя простіше.
– Ой, в мене дещо є! – зойкнув Ерен, обертаючись на п’ятах і кидаючись до сходів на другий поверх.
– Що ти вже вигадав? – скептично перепитав Леві, лишаючись повністю оголеним і готуючись для того, щоб перекинути ногу через бортик. Він намагався не дивитися на себе зайвий раз, гидуючи своєю зовнішністю. Він заріс, як мавпа, чорні жорсткі завитки стирчали під пахвами і тягнулися доріжкою від пупа до лобка, ховаючи в кущику волос все майже так само вправно, як труси, ніби він їх і не знімав. Підборіддя також заросло і Леві впевнено міг назвати себе схожим на безхатька. Ну, це майже так і було, бо він не мав наразі свого житла. Принаймні, в цій точці світу. У Ерена був дім, однак знаходився він на іншій стороні острова.
На сходах почувся удар і скрик, потім на світло свічок і каміна з’явився Ерен, шиплячий і кульгаючий. Леві видихнув:
– Чому ти завжди десь навертаєшся? – він пригадав той випадок майже місячної давності, як хлопець поранився ножем. Рана на щастя без ускладнень затягнулася, залишивши на згадку лише білий слід шраму.
– Ну знаєте, я не можу бачити в темряві, як кішка, – проворчав Ерен, потираючи коліно. З собою він ніс якийсь пакунок.
Леві вже був обома ногами в ванні, гаряча вода зводила напружені м’язи й хотілося скоріше зануритися всім тілом, щоб відчути повну насолоду.
– То не спішив би, як дурень, а взяв із собою свічку.
– Я порадувати вас хотів, тому й поспішав. Тримайте, – Ерен простягнув те, за що ледь не вбився – купку газет, в які було загорнуто щось об’ємне.
Леві із зацікавленістю розгорнув папір і побачив новеньку коробку з металевим станком, пензликом і тюбиком крему для гоління. Він пошукав здивованим поглядом Ерена, який знову кудись запропастився, але швидко знайшов його – він вертався від печі, тягнучи із собою кілька ялинових гілочок, ламаючи їх на ходу на більш дрібні палички.
– Звідки ти це взяв? – спитав Леві, вказуючи на коробку.
У відблисках каміна складно було сказати, почервонів Ерен чи це всього лиш вогонь. І все-таки він потупив очі, скромно відповідаючи:
– Знайшов. Хотів подарувати на Різдво, але вирішив, що зараз краща нагода.
Серце Акермана ойкнуло. Він навіть не думав відмічати свято, яке ось-ось повинно наступити. Якось не до того було, та й що подарувати Ерену? Він гадки не мав.
Сконфуженість відобразилася на обличчі Леві. Ерен одразу зрозумів його почуття й думки та поспішив заспокоїти:
– Я не збирався спеціально робити подарунок! Ця бритва виявилася зовсім випадково, це не те щоб я спеціально шукав. Вам не потрібно перейматися, чим віддячити у відповідь.
– Однак ти це зробив, – зітхнув Леві. – Я відчуваю себе зобов’язаним тепер.
Ерен засмучено простогнав:
– Що мені зробити, щоб ви так не почувалися?
Чоловік знизав плечима, мимоволі озираючись навколо. Ерен вже зробив більше, ніж достатньо, давши йому цей набір для гоління. Зовсім новенький, до речі. Ніколи б Леві не подумав, що така проста річ може зробити його щасливим. І, чорт, він тепер бажав того ж самого для Ерена.
– Лізь вже у ванну. Я потім придумаю, – відмахнувся Леві. Він відклав коробку на інший стілець, підсунутий до ванни якомога ближче, на який поклали брус мила, а на спинку повісили рушники.
Ерен прочистив горло. Він вже чув раніше це запрошення, але це було кардинально новою дією в їх звичному побуті. Вони їли разом, спали разом, милися в одній кімнаті по черзі у тазу, але досі їм не доводилося приймати спільну ванну. Велику ванну, але не для двох людей одночасно.
– Ну? – гукнув Леві, вириваючи хлопця зі збентеження. – І що за гілки ти тримаєш?
– Ах так, – Ерен ніби прокинувся і кинув ялинові палички у воду. – Це для додаткової ароматерапії.
– Як цікаво, – хмикнув чоловік, підчіплюючи одну. – Щось з ваших острівних традицій?
Ерен шурхотів одягом, роздягаючись неподалік спиною до ванни:
– Так. Мама часто робила так, коли я був дитиною. Хвоя має природні противірусні властивості і запобігає розвитку простудних хвороб. З нею можна навіть пити чай, але смак гіркуватий.
Акерман слухав та спостерігав, як Ерен розправляється з одягом, надто зайнятий лекцією про користь хвої. «Він… соромиться?», – раптом прийшла думка. Це було щось новеньке. Сам чоловік мимоволі розглядав кожен сантиметр тіла Ерена, яке поступово позбавлялося від одягу. Струнка статура без завеликих м’язів, поцілована ласкавим сонцем. Він був таким же зарослим, як і Леві, але це не погіршувало загальної картинки.
Ерен наблизився до ванни, задумливо чухаючи щетину:
– Кхм, – видав він трохи нервово. – Ви наче такий маленький, а все одно займаєте всю ванну.
Леві нахмурився і хутко підтягнув ноги до себе:
– Це не я маленький, це ванна.
– Най буде по вашому, – знизав плечима Ерен, залазячи у воду. – Ух, я вже й забув, як це приємно!
Притримуючись за бортики, він сів на своїй половині й вони ще декілька хвилин пристосовувалися, щоб влаштуватися зручно і не заважати один одному. Еренові довгі ноги ледь вмішувалися, його гострі коліна стирчали з води, а стопи прийшлося притиснути до стінок ванної, затискаючи Леві у маленький простір.
– Було помилкою запрошувати тебе приєднатися, – проворчав чоловік, обіймаючи себе за гомілки.
Насправді тісне сусідство з Ереном не засмучувало його, однак він дійсно не знав, куди подіти себе. Якось до цього моменту Леві не задумувався над можливими незручностями.
– Ну, якщо ви закинете на мене свої ноги, я не буду проти, – сказав Ерен з бадьорливою посмішкою. – Давайте їх сюди.
– Ну ні-і…, – простягнув Леві, але хлопець схопив під коліна і потягнув на себе, змушуючи розігнути їх. Чоловік схопився руками за бортики, щоб випадково не пірнути у воду з головою.
Ерен перекинув його ноги через свої, вкладаючи по обидві сторони від своїх боків, і всміхнувся:
– Зручно?
– Зручно, – не міг не погодитися Леві. Він розслабився і відкинутися на спинку ванни.
Нарешті їх положення гармонійне і можна насолодитися всеогортаючим теплом. Гілочки нагрілися і навколо почало блаженно пахнути хвоєю. Леві прикрив повіки, вмощуючи потилицю на бортик й заглиблюючись у воду майже по підборіддя. Він лежав так деякий час, коли відчув, як одну з його гомілок почали масажувати і питально відкрив одне око. Ерен навпроти несміливо посміхнувся:
– У вас надто напружені м’язи.
– Мені може сподобатися й тоді тобі доведеться постійно робити масаж, – з посмішкою пригрозив Леві.
Ерен ковтнув і його щоки стали червоними, в цьому наразі не було жодного сумніву.
– Я хочу, щоб вам сподобалося.
Це така вода гаряча чи в повітрі також піднялася температура? Руки Ерена перемістилися і почали розминати пальці на ногах і склепіння стопи. Він не був якимось професіональним масажистом, але за те, як він це робив, можна було душу продати. Волосся на загривку Леві встало дибки.
– Мені подобається, – чесно зізнався він.
Ерен продовжував посміхатися і його очі блищали з-під напівопущених вій. Він перемістив свої чудові руки на іншу ногу й Акерман здригнувся, ловлячи блискавку задоволення.
– Ще? – спитав Ерен, коли обидві стопи були добре розім’яті.
– Ще, – кивнув Леві.
Хлопець пробігся пальцями по гомілці до коліна, вминаючи в нього кола долонею. Він схопився за обидві ноги Акермана і пощипав по внутрішній стороні стегон. Леві зашипів, аби не застогнати. Це було надто добре.
– Ти диявол, – процідив він крізь зуби. – Цьому вас вчать в коледжі?
– Я просто знаю, як зробити приємно, – невинно виправдався Ерен, ретельно потираючи під колінами й вниз до стоп.
– Хочеш, щоб я зробив тобі щось подібне? – запропонував Леві, хоча був впевнений, що далеко не настільки добрий в масажі, як Ерен.
Той скромно відвів погляд в сторону:
– Ну, можливо трохи розім’яти плечі було б непогано.
Акерман знизав плечима:
– Гаразд, якщо зможеш розвернутися.
Ерен охоче закивав, хоча змінити позицію у тісній ванні виявилося дійсно не так-то просто. Трохи незграбно та з невеликою втратою води, виплеснутою на підлогу, але врешті не неможливо. Хлопець сів до Леві спиною, замість бортиків тримаючись за його коліна, але чоловік не зробив на це зауваження. Він підняв руки й почав масажувати плечі, а коли дістався шиї, Ерен голосно видихнув.
– Щось не так? – перепитав Леві, затримуючись на місці.
– Шия – моя ерогенна зона, – пробурмотів той.
– Ой, вибач, – чоловік збирався переміститися нижче, але Ерен хитнув головою.
– Ні-ні, продовжуйте. Це просто приємніше, ніж в інших місцях.
Леві обережно продовжив потирати великими пальцями довгу шию хлопця і коли дістався до лінії росту волосся, Ерен не стримався й тихо простогнав. Мурашки побігли його шкірою і бачити хлопця таким задоволеним було захопливим видовищем.
Ерен виявився вимогливим і скиглив час від часу, благаючи не зупинятися, аж поки Леві не відчув, що його руки втомлюються від того, що він тримає їх постійно піднятими. Він схопився за хлопця і потягнув на себе.
– Ти втомив мене, – пожалівся він, вмощуючи голову Ерена на своєму плечі. Прийшлося трохи піднятися, щоб обличчя хлопця трималося над лінією води.
– Я не хотів, вибачте, – винувато промимрив Ерен.
– Облиш, я сам був не проти, - відмахнувся Леві. - Давай трохи відпочинемо перед тим, як почнемо відмиватися. Ми тут вже доволі довго, вода скоро почне остигати.
Він притулився до чола Ерена щокою і вони лежали так, притиснуті спиною до грудей, тішачись компанією один одного в тиші, розбавленій потріскуванням дров у каміні й легким шумом вітру за вікнами. Розмови тут були непотрібні, щоб відчувати цілковитий комфорт.
Коли вода перестала гріти, Леві зігнав зі свого плеча Ерена і вони прийнялися намилювати шкіру й волосся та змивати бруд черпаком. Відчувши себе достатньо чистим, Леві першим виліз з ванни і витерся. Він одягнув спідню білизну і штани і взявся за коробку бритвою.
Ерен всміхнувся про себе, радіючи, що подарунок прийшовся якраз. Він теж одягнувся і підкидав дрова у камін, коли Леві покликав його:
– Ходи сюди.
– Га? – він обернувся й побачив розкладене приладдя, збиту піну й чоловіка, який старанно витирав свіжопоголене обличчя рушником. – Навіщо?
Леві викривив одну брову. Як же чудово він виглядав без тієї дурної бороди – Ерен не міг налюбуватися. Чоловік наче скинув десять років і набув особливої привабливості. Тобто, він і так виглядав привабливо…
– Буду голити твої смішні вусики, – сказав Леві так, наче це було й так очевидно. Ну, по факту воно так й було.
Ерен покірно всівся на тепер звільнений від одягу стілець. Акерман схилився до хлопця, по-господарськи заправив його косматий чуб за вуха і, підтримуючи підборіддя парою пальців, почав намилювати щелепу.
Він обережно ковзав гострою бритвою по щетині, змахуючи піну час від часу, і Ерен не помітив, що весь цей час майже не дихає і не ковтає. Він невідривно слідкував за сірими зосередженими очима, в яких грали червоні та помаранчеві промінчики вогню. Той наче не помічав на собі погляду, хоча потайки звісно бачив зацікавлені смарагдові райдужки з-під вій.
З голінням нарешті було покінчено і Леві лагідно промацав рушником вологе обличчя, прибираючи залишки піни, а потім прискіпливо виправив заправлене волосся хлопця, вертаючи йому первозданну кудлатість. Весь цей час Ерен витріщався на нього, як приворожений.
– Ну ось, тепер ти виглядаєш значно краще, – похвалив Леві, ковзаючи поглядом по чистому обличчю і мимоволі затримуючись на губах, які тепер не прикривали жахливі вуса.
Той теж опустив погляд і між ними повисла незграбна пауза. Акерман відкашлявся і прибрав руку з щоки хлопця, не помітивши, що залишив її там після того, як поправив чубчик.
Ерен видихнув:
– Леві.., – і піднявся у швидкому пориві. Він залишив м’який короткий поцілунок на вустах Акермана, окропивши його запахом свіжості після гоління, і вирівнявся, відходячи вбік. – Тож… який суп будемо готувати? Зі свинини та бобів чи томатний? – Ерен цікавився, як ні в чому не бувало, прямуючи до кухонних столів.
Леві продовжував стояти як громом вражений. Він дивився у спину Ерена, повільно торкаючись пальцями своїх губ. Вони палали й поколювали від солодкості та бажання повторити. Він міг заприсягтися, що стук його серця був настільки голосним, що його можна було почути в іншому кінці кімнати.
– То який? – Ерен обернувся, тримаючи в руках дві консервні банки. На його щоках грав рум’янець і весела посмішка. Він був так само збентежений своїм поривом і намагався щосили поводитися як зазвичай.
Леві оговтався від шоку і хрипко відповів:
– Давай томати. Хочу чогось легкого.
– Гарний вибір, – погодився Ерен.
Леві насправді відчував себе не менш легким за цей суп. Метелики в животі змушували почуватися окриленим і він зрозумів, що хоче весь час посміхатися, як останній ідіот.
І нехай вони з Ереном й надалі будуть поводити себе так, ніби нічого не сталося і вони просто друзі, обидва знали, що носять у своїх серцях щось більше, гаряче і зворушливе.
