Work Text:
- Ну, ти думаєш це спрацює?
- Ні. ТИ думаєш це спрацює.
Бен втомлено подивився на капітана. Капітан тільки що не виляв хвостом. Бен упевнений був, що той би виляв, якби хвіст був. Але природа зробила непрощенну помилку і не наділила червоноволосого Шанкса такою корисною в побуті річчю. Однак той справлявся і так.
- Але свою думку я знаю. А твою ні. Тому я її в тебе питаю. Як вважаєш, спрацює цей план чи не дуже.
Бен потер перенісся. Він думав над цыэю задачею. З того самого моменту, як тема взагалі спливла в розмові. Зазвичай такі речі спливають, як роздутий небіжчик із дна, але в Шанкса все спливало як надувний м'яч. Він просто раптово і без жодного зв'язку з попередньою темою з наскоку приголомшував співрозмовника, і тому не залишалося нічого іншого, окрім як сказати правду, - бо мало хто встигав зорієнтуватися і придумати гарну-складну брехню.
-Я не знаю, - зізнався нарешті Бен. - Щоб аналітично припустити підсумок, потрібні якісь більш-менш стійкі дані. А у нас на руках прямо протилежне.
- Але все ж таки?
Бен усе з тією ж непереборною втомою подивився на вогні попереду. Вони йшли до цих вогнів уже добрих півгодини, але здавалося, що так і не наблизилися. Які ж здоровенні ці намети.
- Думаю, що ні. Стільки років минуло. З іншого боку - якщо хто й уміє грати на цьому тоталізаторі, то це ти. Так що може в тебе і вийде.
Вони обидва замовкли і тепер значно краще чулася музика з того місця, куди вони прямували. Ну як музика... Безумовно, у створенні цих звуків брали участь музичні інструменти, проте мова не йшла про узгодження якоїсь одної мелодії. Здається там репетирували кілька творів одночасно і лише богам було відомо як музиканти не збивалися.
- Я теж думаю, що ні, - признався Шанкс нарешті. - Але негативна відповідь у мене вже є, тож ніхто ж не заважає спробувати.
Бен поглянув на капітана з безмежною повагою і не менш безмежним подивом. У душі - у тій її частині, яка не призначалася для громадського ознайомлення - він цього не міг зрозуміти. Якби в його, Бена, житті була людина, з якою він розлучився два десятиліття тому, і яка відтоді так і не подала звісточки, то двох думок із цього приводу в Бена б не виникало. Бен би безумовно вважав, що втратив цю людину назавжди. Шанкс же вважав, що Баггі не в настрої. Та й зайнятий до того ж. Якщо бути точніше, то обидва вони зайняті, кожен - тим, що любить. Шанкс вештається світом і між справою скидає імперії, а Баггі крутить п'ятірне сальто на трапеції і витягає голубів із капелюхів... Ну або що він там робить у тому своєму цирку. Шанкс тільки афіші бачив і не відмовився б подивитися повне шоу нормальним порядком.
- Він же тепер теж йонко, - розвивав свою думку Шанкс далі, - а двом йонко краще не ворогувати.
Бен все ж не втримався і закотив очі.
- Жодної секунди не вірю що клоун Баггі справді вступить у конфлікт із кимось із морських імператорів.
Шанкс відкрив рота.
- Якщо тільки мова не про те, щоб накричати на них зопалу.
Шанкс закрив рот. Бен справді дуже добре його розумів.
- Як би там не було, - Бен знову подивився на всипані вогнями намети шапіто. Здається хоч трохи, але вони все ж ставали до них двх ближчими. - Як би не було, але ми вже тут. Хоча спонтанні ескапади, на які мене висмикують без найменшого попередження і тим паче підготовки - це одна з речей, які я щиро ненавиджу у цьому всесвіті.
- Дякую. Для мене важливо, що ти все одно пішов.
- А що я мав сказати? Заборонити тобі? - Бен махнув рукою. З темпераментом капітана він давно змирився - Усе, що в моїх силах, це мінімізувати шкоду. Ну і всяке ж буває, може Баггі кине в тебе ніж. Завжди краще мати поруч того, хто дістане з тебе такий сумнівний знак уваги.
Шанкс розсміявся. На пам'яті Бена це була єдина людина у світі, яка могла сміятися від думки про те, як друг дитинства зустріне його кидком ножа. Але ця людина розуміла клоуна Баггі краще, за інших - чи, принайменні, так вважала - тож Бен просто покладався на капітана. Сам би він на його місці в це кубло не сунувся, будь Баггі хоч тричі його названим братом, але кого забув спитати рудоволосий йонко...
- Он вхід, - Шанкс показав своєю єдиною рукою на вузький проріз між полотнами намету. Під час шоу їх розсовували, як завісу, щоб глядачі могли пройти, але зараз це було ні до чого.
Обережно пригинаючись, обидва пірати зайшли всередину. Їх огорнуло тепле повітря і суміш запахів - тирса, тальк, каніфоль, пудра. Частина артистів розташувалася в залі для глядачів. Хто відпочивав, хто перекушував, хто латав сценічний костюм. Дехто читав газету або базікав між собою, дехто спостерігав за чужою репетицією.
На широкому бортику, що розділяв арену і зал - Шанкс так і не вивчив, як той називається - розмістилися музиканти. Арену ж займали ті, хто репетирував. Трійця акробатів, витончена пані з виводком таких же витончених песиків, і, мабуть, жонглер, бо цей хлопець тримав кілька палаючих смолоскипів. І Баггі. Баггі щось втовкмачував іншому артистові, мабуть напарнику жонглера. Слів чутно не було, але руками клоун махав вельми виразно.
- Як думаєш, його можна відволікати? Начебто він не задіяний у номері...
Бен знизав плечима, навіть не вважаючи за потрібне оформити відповідь у слова. У цирковому мистецтві та й узагалі будь-якому сценічному мистецтві він розумів рівно стільки, скільки зазвичай і розуміє глядач та й то не надто старанний.
Вони наблизилися досить близько, щоб тепер розбирати й слова.
- ...не гальмуючи, - закінчував раніше розпочату думку Баггі - Рух пішов - веди його далі, не завмирай, зупинишся наприкінці номера. Пауза вб'є динаміку.
Крок, - Баггі зробив крок, плавний, танцювальний, яким ніхто не ходить у звичайному житті, - і випад. І не треба завмирати, одразу знову крок, - він зробив крок з іншої ноги, - і випад. Одночасно обидві стопи підлоги ніколи не торкаються. Щоб вогонь не перекинувся
Бен опустив очі на ноги молодого чоловіка, якому це все розказувалося. Тепер, коли він приділив увагу, стало помітно, що взутий той у дивні м'які й доволі об'ємні чобітки, і Бен не міг здогадатися, для чого вони потрібні. Машинально він перевів погляд на ноги клоуна, але той був у звичайних гімнастичних черевиках, або як називається ця штука, що вже не чешки, але до тенисок їм ще далеко...
- Але якщо веде палій, я ж виходить дзеркало його?.. - подав голос артист у дивних чобітках. Він звучав невпевнено.
Баггі взяв у жонглера один смолоскип, і відвів руку вбік, а другу поклав на плече хлопцеві.
- Крок, - він наступав, змушуючи другого задкувати. - Випад. Не завмирай, не треба перевіряти, де факел, він не твоя турбота.
- Але раптом партнер скоїть помилку? - наполегливо насупив брови артист. - Я не впевнений...
- У тому й річ. Він партнер за номером, - Баггі промовив ці слова так, ніби вкладав у них значно більше сенсу, ніж зазвичай це робиться. З таким же змістом люди кажуть "побратим по зброї".- І якщо ти не впевнений, то й номера немає.
Баггі повернув факел тому, хто вочевидь і був "палієм" а зовсім не жонглером. Шанкс, скориставшись паузою, увійшов у коло арени. Його старший помічник дещо повідставав - він не любив зайвої уваги до своєї персони. Потрібно бути людиною певного складу, щоб почуватися розкуто на сцені. Його капітан ось почувався. Втім, капітана саме в поточний момент це й підвело.
Шанкс підійшов зовсім близько і тепер стояв впритул з артистом у чобітках. Він підняв було руку, щоб сказати щось на кшталт «привіт» або якось іще привернути увагу Баггі. Чого б він безумовно не зробив, якби вмів читати сценічну жестикуляцію. А от решта людей на сцені її читати вміли. І тому коли Баггі клацнув пальцями, всі вони дружно зробили крок назад, звільняючи місце, а скрипаль підняв смичок. І Баггі насунув бандану собі на очі, так, щоб вийшла пов'язка, яка закриває огляд. Тепер він абсолютно ніц не бачив і міг рухатися тільки по пам'яті та покладаючись на інших.
Музика зазвучала.
I know, I know, I know, this situation's strange
Бен знав пісню. Мелодію, слова - вони були знайомими, хоча звідки вони і хто автор Бен би не сказав. Та всі, здається, її знали, цю пісню.
Баггі влився в музику як завзятий забіяка у бій - якось одразу ж стаючи невід'ємною частиною. Ніби це він, його тіло, керувало музикою, а не навпаки.
Із пов'язкою на очах, не бачачи абсолютно нічого, він розвернувся і цим самим нещодавно обговорюваним чином - крок, випад - пішов уперед, простягаючи руку. Він явно збирався торкнутися нею артиста в чобітках, щоб на практиці показати, як саме працює довіра до партнера по виступу. Але торкнувся простягнутої для привітання руки Шанкса.
love me Love me, love me, love me, love me Love me,
love me Love me, love me, love me, love me Love me,
love me, love me, love me, love me, love me more
Та Шанкс і не думав опиратися. Він охоче дав себе втягнути на середину, вести за собою, навіть старався повторити те, що тільки що бачив - крок, випад - тому що не буде ж він псувати людям репетицію... І ще тому що це був Баггі, а він скучив за Баггі. І дуже давно не тримав того за руку. Тим більш що клоун зараз був без сценічних білих пальчаток, які носив завжди. Шанкс відчував його збиту долоню - долоню людини, яка кожен день крутить кульбіти на трапеції, змушує лева роззявити пащеку щоб почитити тому зуби і самостійно збирає "чарівні" ящики, де щезають асистентки.
Хтось колись - Шанкс не пам'ятав хто саме і у який момент - розказав йому дещо про танго. Ніби то раніше, на світанку свого існування, це був виключно піратський, суто чоловічий спосіб з'ясувати стосунки - він народився в тісних трюмах, де не було місця схоптистися на ножах. Ця версія завжди здавалася Шанксу дещо дивакуватою і мало реалістичною, але наразі, коли Баггі втягнув його в партнерство по танцю, рудий йонко готовий був припустити що та людина мала рацію. І існувала значна вірогідність того, що цей двобій Шанкс залишив би за другом дитинства - бо той не стільки показував щось партнеру, скільки сам був цим танцюванням, і музикою, і світлом, якого зараз не бачив, і ніби шкірою відчував емоції людей в залі, і те, що треба робити, щоб впливати на них. Сцена являлася самим пророднім середовищем для Клоуна Баггі, і Шанкс абсолютно щиро не розумів, навіщо цій людині ван піс, якщо вона уже живе своєю мрією.
В якийсь момент Шанкс відчув це на собі - він сам забув, що навколо хтось є, і занурився у події не як учасник. Баггі штовхнув його у свій світ кольорових ліхтарів під куполом і все за межами їхнього світла просто зникло. І це подобалося Шанксу. Йому подобалося впасти в цей вирій і дати Баггі закрутити його так, щоб забути все на світі.
Клоун провів партнера по сцені колом і разом по всій танцювальній фігурі і відпустив руку, натомість хапаючи за талію, тим жестом, яким зазвичай має виконуватися підтримка в номері. Другу руку він весь час тримав відведеною - в ній не було смолоскипа зараз, але передбачалося, що він там.
Однак цю частину, з підтримкою, на репетиції не обговорювали і Шанкс гадки не мав, що йому потрібно робити. Та й Баггі явно відчув різницю між міцним за статурою йонко й тонким артистом у чобітках. Але не випустив. Його переконання полягали у тому, що якщо ти взявся виконати підтримку на сцені, то ніякі сили світу не повинні змусити тебе кинути партнера. Кинути когось у біді, на полі бою, без грошей - це все Баггі міг із легкістю. Але не того, з ким вийшов на арену.
Музика обірвалася - скрипаль побачив, що з такту збилися, і сам припинив гру, чекаючи нової команди. Баггі перестав танцювати і випростався. Шанкс теж. Клоун зсунув бандану назад, на чоло. І побачив відвідувача. Бен заради азарту - а ще зі старої дитячої звички, коли рахують секунди між спалахом блискавки й ударом грому - почав відлік. Він не сумнівався, що Баггі ось-ось заволає. Це була його нормальна звична реакція на все. Але час минав, а клоун все не волав, і Бен потроху починав почуватися якось невпевнено.
Баггі насупився і Шанкс приготувався до того, що його звично тряхнуть за грудки. Це теж було у емоційного клоуна звичною реакцією. Але виявилося що існували речі, які керували його другом дитинства набагато більшою мірою, ніж будь-що інше.
- Сторонній на сцені! - обернувся Баггідо залу - Де килимовий?
У сутінках серед присутніх почалося неспокійне пожвавлення. На арену проштовхався Кабадзі.
- Капітане?
- Ти не килимовий, ти лонж. Досить відповідати не за свою роботу. Хоча ти ж теж бачив, що хтось не з трупи на арені, чому нічого не зробив?
Кабадзі моргнув. Він ніколи не був прямо таки дурним, але пригальмовував частенько. Йому зазвичай не вистачало часу щоб зметикувати що говорити варто а що ні. Те ж саме сталося і тепер.
- Бо ви сотню разів казали, що на сцені можуть перебувати тільки люди, яким ви довіряєте, а це ж Червоноволосий йонко, а йому ви довіряєте. Ну тобто ви мені самі так казали. Ну тобто не мені, а...
Баггі підтис губи і подивився кудись поверх голови свого старшого помічника. До нього почало потроху доходити, що щойно він станцював пристрасне танго з іншим йонко на очах приблизно півсотні свідків. І що завтра ця подія обросте подробицями, якими завжди обростають чутки. І йому тепер якось із цим треба жити.
Він повільно перевів важкий погляд на непроханого гостя.
Шанкс на відміну від Кабадзі міркувати швидко вмів, а зараз у нього навіть була фора.
- Я прийшов сказати що я теж тобі довіряю, - жваво вимовив він. Баггі шмигнув носом і потер його. На тильному боці руки залишився слід червоного гриму.
- Кабадзі!
- Так, капітане?
На обличчі гімнаста був приречений вираз людини, готової до того, що їй накажують самотужки виставити одного з морських імператорів геть з їхньої території.
- Проведи гостей у гримерку. Я підійду, коли закінчу тут, - це вже власне "гостям". - Спочатку шоу. Потім усе інше.
Шанкс розплився в доброзичливій усмішці.
- А ти покажеш мені цей номер повністю?
Клоун буркнув у відповідь щось виразно нецензурне, але загалом згідне. Відмовити людині, яка виявила інтерес до його цирку? Навіть Баггі не настільки нігіліст.
- Тоді я буду з нетерпінням чекати на тебе.
Бен уздовж бортика пішов за своїм капітаном, все ще намагаючись уникати виходу на освітлене коло тирси. Чорт знає, чи довіряє Баггі йому, і чи немає інструкцій, що роблять із тими, кому раптом ні. Звісно, навряд чи хтось із цього шапіто становитиме проблему для Бена Бекмана, але його капітан точно такому повороту подій не зрадіє. Втім у цього капітана завжди були велми дивні уявлення про світ...
Баггі клацнув пальцями. Скрипаль підняв смичок. Артист у чобітках підніс факел до своїх чобітків і вони запалали. Його партнер зі смолоскипами простягнув руку, пропонуючи почати номер. Клоун Баггі - він же, вочевидь, режисер-постановник трюку - зосереджено кивнув.
Бен вирішив, що цей дурень намагається зараз не думати про наслідки недавніх подій. Двадцять років він дувся, як миша на крупу, а сьогодні він же сам, своїми власними руками (і ногами) перервав відсторонення. А цирковий старший помічник - Бен не сумнівівся що гімнаст в картатому шарфі його колега - старший помічник викрив капітана перед усим товариством. Вголос і стороннім той міг скільки завгодно повторювати, що сердитий на Рудоволосого Шанкса, але всі тепер знали, що клоун каже, коли його ніхто не чує...
Але насправді Баггі про все це не думав. Поки репетиція не закінчена, зовнішнього світу для нього просто не існувало. Розбиратися з наслідками спонтанного танго з другом-ворогом він буде потім, а наразі значення мають лише попадання в такт і техніка безпеки зі смолоскипами.
Love me, love me, love me,
love me, love me Love me,
love me, love me, love me, love me
Love me, love me, love me, love me more
Примітка: Баггі називає Кабаджі «лонж», що є похідним від «лонжа» (від фр. longe - аркан, мотузка): У цирку це пристосування, що страхує артистів під час виконання небезпечних трюків. Тобто Баггі має на увазі що задача Кабадзі страхування артистів, а не робота килимового.
Килимовий (тут) - артист, який відповідає за підготовку реквізиту для кожного наступного номера.