Work Text:
На дворі стояла спека, чоловік років 25 курив нервово дригаючи ногою. Засмаглі руки Владислава міцно тримали вчорашній недокурений бичок, і все було б так само меланхолійно добре, аби в один момент в двір зайшла тьотя Глаша, сусідка хлопця.
- Я, оце, Владік не панімаю, як в таку жарюку курити можна!? - стурбовано сказала жінка, око якої дьоргалось в нервовому очікуванні відповіді.
Влад не довго думаючи демонстративно витер руку в спортивки, протягнув їй вонючий бичок і мовив:
- Так ви спробуйте!
Тьотя Глаша спіткнулась, причиною цього незграбного руху став зелений біде з золотистою вирізкою "Біде Ольга".
Підвівшись з бридким скриготом, тітка обтрусила фартух і мовила:
- Я думала це тіки папка в тебе припарений... А ні, синок ще краще. Тьфу! - вона демонстративно зібрала більше слини з горла і трохи з носа, і з усією своєю бабською добротою харкнула прямо у блискуче, тільки відпаліроване біде.
- Ай, щоб тобі пусто було, стара суко! - скрикнув з ненавистю Владислав, - Якого дідька тебе сюди принесло серед білого дня! Сиділа б своєму сараї та хвости коровам крутила!
Тітка швидко зникла з очей, вийшовши за паркан. Влад навіть не встиг дулю в кишені скрутити. Він незадоволено вилаявся ще раз і приліпив бичок на липку жовту стрічку для мух, яка бовталася над дверним отвором.
"На завтра ще вистачить", - подумав він, і вже хотів піти за ганчіркою в старий, прогнивший туалет, який височився за огородом і воняв так, що навіть на сусідній вулиці від цього смороду здихали щури. Та несподівано він відчув приємні вібрації в районі свого огірка. Це дзвонив телефон у кишені. Він голосно, з хрипом прокашлявся, і підняв слухавку.
- У апарата.
- Альо! Добрий день. Доброго здоров'я.
Влад стомлено закотив очі. Голос по ту сторону здавався привітним і молодим. Говорив парубок.
Влад вже бувало думав покласти трубку, адже таким хлопцям потрібне тільки одне - перекуп, але Влад на таких кєнтах вже собаку з'їв. Він не збирався знову плясати під дудку цих зелених. На тому кінці проводу Михайло почув:
- Послухайте мене сюди, вельмишановний, не забувайте хто світло в будку провів, я вас знаю таких! Іш розвелось!
- Зрозумійте, я шукаю біде, воно антикварне! Моя бабуся колись віддала мені його у спадок.
"Комусь квартиру, а комусь додаток до сральніка" - подумав Владік, але Міша продовжив:
- Ну послухайте, ви моє єдине спасіння! Біде треба терміново, сьогодні маю взяти, бо не втримаю себе. Ну не витримую я, мене аж тіліпка бере як треба! Ви зрозумійте, це не просто біде для мене!
В цей час Владік розглядав свою діряву шкарпетку, йому було до такої пизди ці нервові розповіді про витонченість матеріалу біде, чи не по цимбалах де сраку підмивати? Та і взагалі ця молодь вкрай його доїбала, демократи йобані, сраку їм треба мити, в них шиї брудні, а вони до гузна.
- Ну так що, можна з вами буде узгодити зустріч? - Влад плюнув у кущ папороті і вилаявся в думках
- Добре, добре, як дуже треба, добродію, приїзжайте, почастуємо вас.
Влада пробудив гучний звук, щось ляснуло так, ніби хтось впустив із рук його улюблений набір для горілки у формі козака. Він відмовився вірити у цей страшний сон і мерщій відкрив очі. Та зрозумів, щоб заважає йому бачити цей прекрасний світ. На хвилину він збагнув, що можливо він вже нахуй осліп від кількості викурених цигарок, але ні, перед собою він бачив дивне плетиво білих ниток - це був мішок з-під борошна.
- Якого хуя тут відбувається?
Він смикнув руками, але вони були міцно зв'язані за спиною.
- Сука! Микола, ти заїбав, віддам я тобі ті п'ятдесят гривнів! Відпусти, бо я тобі яйця відірву!
У цілковитій тиші щось ворухнулося, і мішок швидко злетів з голови Влада. Перед ним стояв молодий парубок. Він був одягнений в тельняшку, а на плечах були витатуювані два куполи. Але голос його був незвичайно приємний та знайомий:
- Ну привіт, бідейний магнат, от я тебе і знайшов.
Влад впізнав цей голос, це був той парубок, який вчора дзвонив і прохав приїхати по біде.
- У тебе найкращі біде в усій області, думаєш ти б і далі ось так ходив, і вихвалявся своїм сталевим членом, і ніхто б не посмів торкнутися його?
Добродій дістав звідкись з-заду своїх брук справжній пістолет і підставив його до лоба Влада.
- Зараз я тебе прикопаю, і всі ці біде будуть моїми!!! ХА ХА ХА!
- Хлопче, перед ким ти казишся? А ну пішов нахуй звідси.
І це була його роковая помилка.
Але Міша здається геть з глузду з'їхав і не збирався виконувати вказівок цього чоловіка, Влад не знав, як його відволікти.
- Що, суко, не хотів мені продавати, а тепер я заберу безкоштовно.
Влада наче ошпарило:
- Михайло, чекайте...
- О, то я тепер Михайлом вже став!
- Та послухай сюди, дивись, оно птіца.
- Яка в біса птиця?
- Птиця кукабара, дивись оно на ветке засіла.
Міша розвернувся аби подивитись, Владік силіконовим тапком вибив у нього пістолет, тапок з базару за 15 гривнів, від якого залишилось дві лямки улетів нахуй разом з пістолетом. Міша і не помітив як його срака опинилась на легендарному і оповитому легендами хую. Влад нахилився до Міші і сказав
- Ще раз насреш у моє біде, вип'єш хлорки, усєк?
Ніжки Міши танцювали брейк.
Він хотів відсахнутися, але огірок присосався так міцно, ніби у Міши на сраці медом помазали.
- Анууу, взлітаєм нахуй! - Влад довбонувся об підлогу так сильно що палєно яке підпирало її з підвалу, вилетіло назовні і їбануло Міші по голові. Парубок вмить зіскочив з непохитного аґреґату і зі свистом вилетів у вікно. Почулися звуки скла, котів, та перевертающихся мисок.
- І так буде з кожним, сука.
Влад підняв з підлоги пістолет і стрельнув у стелю. Звідти йому на голову впав багаторічний мох, Влад взяв його і відкусив шматок. Це був смак перемоги над пісюнковим злодієм.