Work Text:
—Я хочу дитину.
—Що?
—Народити дитину, точніше. Додам, дитину від тебе.
—Знову, що!?
Сказати, що Клейн Моретті був у шоці - нічого не сказати. Перед ним стояв колишній Янгол Часу, дитина Стародавнього Бога Сонця і один з головних персонажів його списку найнеприємніших людей - Амон. І цей самий паразит, взагалі не зрозуміло як пробравшись до його Сефіроту, запропонував Клейну… стати батьком.
—Ми навіть не в стосунках.
—Почати ніколи не пізно.
—Я не буду з тобою спати!
—Мене це не цікавить. Насправді, тобі нічого не потрібно робити, я про все подбав.
Клейн хотів запитати, що він мав на увазі, але, враховуючи нещодавній тур Амона космосом і детальне ним вивчення зовнішніх богів, він, ймовірно, просто вкраде здатність запліднення у якихось віруючих фанатиків, що отримали відповідний дар.
—Роби що хочеш, тільки не в моїй присутності.
—Згода! - посміхаючись відповідає Амон і хутчіш зникає(тікає) з замку.
Принаймні він пам'ятає своє місце.
Після цього Клейн не бачить його достатньо довгий час. Звичайно, не бачить справжнє тіло, що на цей час вже має бути вагітним, а от проблему існування Амонів-аватарів та Амонів-клонів новопроголошений ортодоксальний Бог змушений вирішувати чи не кожен день, збираючи молитви віруючих. Всі вони виглядають як стандартний Амон, тому Клейн в якийсь момент починає сумніватися, чи не є історія вагітності черговим жартом такого грайливого янгола. До того ж, уроки біології в школі підтверджують, що для запліднення потрібні мінімум двоє, а Клейн впевнений, що нічого про своє статеве життя не забув і не пропустив. Всі сумніви і сподівання на невдалий жарт швидко зриваються, як тільки-но в стінах Сефіроту, знову ж таки - взагалі без запрошення, з’являється Адам. Клейн ігнорує відсутність манер у божества (хіба всі українці не стереотипно привітні?) та відразу переходить до діла:
—Амон?
—Амон. Народжує. Батько дитини має бути присутній при пологах.
Клейн не намагається опиратись людині, що тримає в собі характеристики Провидця, тому швидко телепортується на заздалегідь підготовлені Адамом координати.
—Тужся!
—Чому він не може просто “викрасти” дитину з утроби?
—Не народив - не матір, - відкинув Клейну Адам і повернувся до підбадьорення Амона:
—Я самотужки народив двох, одного ти точно зможеш.
Амон, здається, погоджувався з ідеєю свого брато-батька і, через крики і сльози, але старався. Витираючи піт з обличчя, він спідлоба глядів на Клейна:
—Візьми мене за руку.
—Навіщо? Це тобі ніяк не допоможе.
—Візьми.
При виді такого жалюгідного стану янгола Клейн здався швидко і, надиво, лагідно зімкнув їхні руки разом.
Якимось чином цей жест допоміг Амону в його потугах. Клейн намагався ігнорувати голос в голові, який нагадував, що це - перший і єдиний прямий дотик до когось з моменту його вознесіння.
Пологи пройшли доволі швидко, і вже скоро Амон тримав в руках маля. Дівчинка, як зазначив Адам.
—Чи ви обидва думали над ім'ям?
—Ні…
—Чудово, навіть не прийдеться відкидати ваші варіанти.
Так на світ з’явилась Раум, здорове немовля, народжена вже зі здоровою долею потойбічних характеристик обох батьків та чудовим ім’ям, яким малятко гонорово нагородив її дідусь та дядько в одному лиці. Клейн вирішив змовчати, не повідомляючи Амона, що Адам взяв це ймення з книги Ґоетії. Вочевидь, цей курйозний Бог з вибором імен новонароджених дітей не довго мудрував.
Амон з дитиною виглядав доволі дивно, адже новоспечена матір не мала батьківської ласки в очах, лише зацікавлений ентузіазм людини, що знайшла собі нову розвагу.
Клейн подумки жахався: дитина, вихована Янголом Часу, маючи славу цілого демонічного створіння.
Це буде абсолютна катастрофа.