Chapter Text
Це були звичайні зимові канікули. Принаймні, вони мали бути такими. Всі втомились під час навчання і, як тільки отримали змогу, роз'їхались хто куди. Метт із Ден вибрали сонячну Іспанію, де проведуть разом тиждень. Елісон запросила Рене кудись на острови. Ну, вона може собі дозволити. Нікі нарешті отримав змогу відвідати Еріка в Німеччині. Кевіна запросили Джеремі із Жаном, а Ніл та Ендрю, скориставшись можливістю поїхали удвох до Колумбії. Кейтлін обіцяла батькам прилетіти до них у Міннесоту, але перших кілька днів мала провести з Аароном. З огляду на те, що в гуртожитку нікого не було, Кейтлін ненадовго перебралась у кімнату до свого хлопця, щоб мати змогу провести більше часу разом. Вони могли лежати до полудня, обіймаючись та просто насолоджуючись одне одним. Вони дивились фільми, ходили в кафе, робили все, що зазвичай роблять типові пари. Аарон любив це. Любив палкі поцілунки з Кейтлін, ліниві ранки з нею, запах її парфумів та її м'яке волосся. Любив її пухкі губи, ніжно-рожевого відтінку, та спортивну, завдяки тренуванням у лисичках, фігуру.
Час минав, і Кейтлін довелось пакувати валізи. Вона любила своїх батьків і хотіла провести з ними час, але не хотіла залишати Аарона самого в кампусі. Попри всі його аргументи, вона не була до кінця впевнена в тому, що йому не буде самотньо та він знайде собі заняття.
Кейтлін вирішила, що поїде в аеропорт на таксі, тому Аарон попрощався з нею біля кампусу, обійняв на прощання та вона вирушила в дорогу. Небо було сіре, а хмари здавались свинцевими. Імовірно, наступає гроза. Обвівши поглядом оточення навколо, хлопець попрямував назад в до гуртожитку. Після постійної присутності Кейтлін останні кілька днів, його кімната здавалась неймовірно порожньою. Він не знав чим мав зайнятись. Звичайно, він міг взятись за навчання, але канікули на те і є канікули, щоб відпочити та розвантажити мозок. Трохи погравши в приставку, Аарон знудився, адже грати на самоті не так весело як з кимось. Зрозумівши, що найближчі дні просто проіснує, він всівся на диван та увімкнув телевізор. Перемикаючи канали, він пропускав мильні опери, різні види наукових програм, мультфільми, поки не зупинився на каналі з новинами. Ведуча читала текст монотонним голосом, який швидко вганяв в сон. Навіть не зрозумівши як, Аарон заснув і проспав кілька годин. Після пробудження його спина боліла, а в голові шуміло, хлопець встав на ноги та трохи хитаючись, пішов на кухню. Телевізор досі працював, але він не звертав на нього ніякої уваги, витаючи десь у своїх думках. Хлопець налив собі склянку води, та повернувся на диван. Його увагу прояснив екстренний репортаж, що повідомляв про авіакатастрофу. Що?
Через несприятливі погодні умови, літак, шо летів рейсом Південна Кароліна-Міннесота зник з радарів та, найімовірніше, потрапив в авіакатастрофу. Аарона ніби струмом пробило. Миттєво його свідомість стала ясніша, ніж будь коли. Південна Кароліна-Міннесота. Рейс Кейтлін. Він схопився за телефон тремтячими руками та почав набирати її номер, знаючи, що слухавки ніхто не візьме, як мінімум через ''режим польоту''. Після кількох гудків, довжиною у вічність він почув автовідповідач. Відкинувши телефон, Аарон взявся слухати новини ще уважніше. Через деякий час після вильоту, літак зник з радарів і на даний момент, від екіпажу жодної звістки. Екстренні служби намагатимуться проводити пошуково-рятувальну операцію, як тільки погода стане сприятливішою. Диспетчери не покидають зусиль і надалі посилають сигнали екіпажу.
Аарон уявлення не мав, що йому робити. Він не міг сидіти, склавши руки, але і допомогти теж не міг. Десь там, тисячі кілометрів над землею була його Кейтлін, і він ніяк не міг потрапити до неї, пригорнути і сказати, що все буде добре.
Хлопець просидів в незрозумілому стані до ранку, стараючись не пропустити жодної деталі. Він не мав кому подзвонити, щоб поділитися переживаннями. Ніхто не знав куди і яким рейсом полетить Кейтлін. Та що там, вони навіть дати не знали. А псувати відпочинок і заважити брату чи кузену йому не хотілося. Був ще кевін, але він проводив довгоочікувані канікули з троянцями. З рештою команди він не спілкувався взагалі, тому так і залишився сам на розтерзання думкам. Ближче до полудня пролунала новина: знайшли літак.
Точніше, рештки літака і тих, хто в ньому летів. Було знайдено близько 200 трупів.
Світ Аарона хитнувся. Він спробував піднятись, але ноги не тримали його. Десь там була Кейтлін. Була. Бо її більше немає. Він не міг в це повірити, бо близько доби тому, вони ще стояли пліч-о-пліч. Хоч він і вивчав медицину, і знав, що це неможливо, але хлопець відчував, наче хтось випалив дірку в нього в грудях. Так, Аарон звик бути самотнім. Він виріс практично насамоті, зважаючи на те, що його матері не було справи до нього, але за ці кілька років він дуже прив'язався до Кейтлін.
Він зустрічався з нею під час перерв між парами, проводив вечори, зустрічався перед та після гри. Вона завжди вболівала за нього. Він згадував їхні прогулянки прохолодними вечорами, походи в кіно, локальні жарти, яких ніхто не розумів. За цей час, що вони були разом, незліченна кількість речей нагадувала йому про неї.
Чи зможе він навчитись жити без неї?