Work Text:
— Сховайтe мене.
Фігура в капюшоні швидко опустилася на порожній стілець, поставивши перед собою кухоль пива.
Бенджі, Лукас та Брендон Блеквуди здивовано витріщилися на Аерона Бракена, який зручно вмостився й почав почав повільно потягувати пиво.
— Ем… привіт, Аерон.
— Вибачте, я не чекав тут побачити своїх кузенів сьогодні. Я прийшов раніше, а моє побачення запізнюється, і мені краще не перетинатися з ними. Скандал влаштують чи щось таке. — Він тяжко зітхнув і натягнув капюшона нижче. — Добре, що я сьогодні в чорному — може, вони мене й не помітять.
— У чорному серед Блеквудів, — Лукас посміхнувся. — Ідеальне маскування.
— Побачення? — Бенджі підняв брову. — Ти нарешті з кимось зустрічаєшся? Ти ж усім відмовляв, скільки я тебе пам’ятаю.
Аерон мрійливо зітхнув і сперся підборіддям на руку.
— О, мене минулого року теж відшили, але Давос був такий милий і ввічливий. — Його погляд став мрійливим.
Хлопці Блеквудів переглянулися.
— Давос? Наш Давос? Блеквуд?
Аерон кивнув, усе ще мрійливо посміхаючись, явно занурившись у свої дивні спогади.
— Бракен, ти ж розумієш, що ти трохи дивний, правда? — пирхнув Бенджі. — Давос? Милий і ввічливий? Він здичавілий і суцільна скалка в дупі, що завгодно але аж ніяк не милий.
Інші засміялися й кивнули в знак згоди.
Очі Аерона звузилися у виклику.
— Не смій так про нього говорити!
— О,бляха, та тільки не кажи, що ти вважаєш його… гарним чи щось типу?
— Так, вважаю, — відповів Аерон, зашарівшись. — Він гарний, милий, цікавий — і дуже гарячий. — Він натягнув капюшон ще нижче. — Та й, взагалі, він ваш кузен. Чого це ви його оббріхуєте?
Він глянув на них підозріло.
— Ми просто здивовані, що він нічого про це не сказав. Будеш картопельку фрі? — Брендон підсунув до нього тарілку.
— І небалакучий, — знизав плечима Аерон, беручи одну картоплину й оглядаючи натовп.
— А він взагалі знає, що Давос буде? — прошепотів Лукас до Бенджі, але той лише знизав плечима у відповідь.
Бенджі та інші обмінялися розгубленими поглядами. Якого біса Давос його відшив? Йому ж завжди подобався цей Бракен. Це не мало жодного сенсу.
Вони змінили тему на університетські справи, Аерон повільно потягував своє пиво, жував картоплю й іноді поглядав на вхід.
— Все добре? Тебе ж не кинули, чи що? — запитав Бенджі, також трохи роззираючись з цікавістю, кого ж таки чекав Аерон.
— Ні, він просто запізнюється. Ми тиждень не бачилися через екзамени. — Обличчя Аерона розквітло усмішкою. — Я так за ним скучив…
У цей момент Блеквуди завмерли й подивилися на Аерона, який дуже задумливо вмочував картоплинку фрі в кетчуп. До них наближався Давос, і всі хлопці відчули легке занепокоєння.
— О, а я шукав цю кофту. — сказав Давос, відтягуючи капюшон з Аерона. Аерон посміхнувся й постукав пальцем по щоці, Давос ніжно притиснувся до нєї губами.
— Позичив на трохи, — підморгнув Аерон. — Усе гаразд?
— Краще тепер, коли я тут. Я твій на всі вихідні. — Давос підхопив Аерона й посадив собі на коліна. Аерон простягнув йому картоплину, і Давос відкусив її просто з його руки, не відводячи очей від хлопця.
Блеквуди сиділи, витріщивши очі.
— Що? — запитав Давос, помітивши їхні здивовані обличчя.
Бенджі прочистив горло й подивився на Аерона.
— Ти ж казав, що він тебе відшив.
Аерон грайливо глянув на Давоса.
— Спочатку відшив, тож довелося трохи за ним побігати щоб наздогнати. Я ж знав, що йому подобаюся.
Давос закотив очі й поцілував Аерона в ніс.
— Ти ж знаєш, що можеш наздоганяти мене хоч щодня.
Аерон засміявся й притулився до його плеча.
— Добре, бо я й не збираюся зупинятися.
Блеквуди лише похитали головами, не знаючи чи дивуватись чи сміятись, поки Давос притискав Аерона до себе, шепочучи:
— І я не збираюся тебе відпускати.