Work Text:
Грудень
На вулиці йде снігопад та вітер, сніжинки розлітаються у всіх напрямах, зав'язучи між одне одною дивний новорічний вальс, або навіть польку. На годині 11 вечора, а біля дороги світять всього декілька фонарів, і те не сказати що це робить итуацію кращою
"Холодно" - Думає про себе Рудин, потираючи долоні одна о другу та ховаючи їх під підмишки, аби ті не відмерзли.
Хто ж знав що зими у зовнішності настільки злі та нещадні? В Домі вій майже не виходивь з приміщень на двір у цю пору року. Спати було набагато ефективнішим рішенням.
Але тут така авантюра не прокатить, нажаль
– А я казав тобі одягати рукавиці
Рудий театально закатує очі на цей коментар, та з кислим писком повертається до Джина. В нього самого пика не краща.
Хлопець, вже навіть парубок, сидить у візку весь вкутаний ніби капуста. Рудий хоче мідмітити що одну з курток було незкооперовано стибжено в нього самого, і не повернуто. Але Джин цього ніколи не признає.
– Хто б казав, нєженка
Джин вузить на нього очі. Образився, вже ясно і без концертів якиі той прекрасно вміє влаштовувати. Буває таке викатить що йооооой... мамо не плач.
– А я казав - всеодно продовжує він, хапаючись за колеса візка, які трошки примерзли до снігу, та під'їжджає ближче до рудої макітри у старому капелюсі ніби в дитини спізженому.
Під'їжджає та бере чужі руки у свої, у рукавицях.
Дивиться секунду і знімає їх з рук, надягають на руки парубка навпроти.
Рудий нічого не каже
Лише трошки червоніє та позіхає.
Коли Джин закінчує Рудий, з трошки завеселою та зхитруючою посмішкою дає йому цьома у губи.
Джин розвертається та теребенить щось собі під носа.
– Вельми дякую, прекрасний принце на двох колесах - каже він, посміхаючись від вуха до вуха.
До того як Джин встигає відкрити рота до відповіді – О, дивись, он наш бусік!