Work Text:
— Ти знову свою ту книгу читаєш?
Моріарті навіть не дивлячись на брюнета, з обережністю перегорнув сторінку книги, повністю занурившись у читання роману. Скоріш за все то була одна з нових книг, яку нещодавно завезли до бібліотеки, та яку Вільям вирішив взяти через цікавість. Однак неочікував, що вона виявиться такою хорошою. Що саме було хороше? Мабуть, відповідь на це питання і хотів почути Холмс коли його блондин знову і знову брав цю книгу до рук.
Як і сьогодні. В один з його небагатьох вихідних, який вони проводять разом.
— Мгм.. - протяжно відповів Вільям, починаючи нову сторінку.
— Настільки цікава?
— Не прям дуже. Але мушу визнати що автор знає як зацікавити свого читача. Що ж, треба буде дізнатися про нього побільше.
Шерлок сидів за кухонним столом, тихо спостерігаючи за зайнятим Ліамом, іноді сьорбаючи каву.
Сьогодні вона якась занадто гірка, фу. Аж лице перекривило.
Холмс зітхнув та відкинувся на спинку стільця. Задумавшись, і не усвідомлено почав крутити у руках пасмо чорного волосся.
***
Здається, пройшло всього нічого. Хвилин десять...
Моріарті нарешті закінчив своє читання, відклавши книгу у сторону.
Перед очима, або ж буде правильне сказати.. оком, бо друге було закрито пов'язкою та майже не бачило, все стало різко розмите. Аж голова заболіла. Виявляється, читати теж може бути погано. Зануривши руку у біляве волосся, хлопець зітхнув.
— О, ти закінчив? - спитав знайомий голос.
Моріарті все ж підняв погляд. Перед очима вже стояв Холмс.
Сидячий на дивані Вільям посміхнувся.
— То ти чекав? Хах.
— Ну, можна й так сказати.
Як вірний пес, що чекав поки на нього всеж таки звернуть увагу.
Шерлок наблизився. Одна з його рук доторкнулася до Ліамового підборіддя, трохи піднявши його. Після чого повільно ковзнула по холодній щоці, трохи затрималась, наче ласкаючи її. В той час очікуючи на реакцію хлопця.
Вільям ж, трохи здивувався такому жесту. Але і не був проти.
— Пх, добре, ходи сюди. - Тихо промовив блондин приклавши долоню на плече чоловіка, притягнувши до себе.
Обидва декілька секунд просто дивилися один на одного, наче не знаючи, що робити далі.
Стало так тихо. Чутно лиш серцебиття, своє та чуже.
І очі. Сині та червоні.
Раптом вони навіть не зрозуміли, чи то Моріарті ближче притягнув Шерлока, чи то сам Шерлок нахилився ближче.. Але м'який поцілунок все ж між ними стався. Солодкий, трохи з пряностями, але всеж приємний. Після тяжкого робочого тижня.. можливо це відчувається навіть сильніше ніж зазвичай.
— Шерлі? - промовив Вільям.
— Га? - відізвався Холмс.
— Я часто кажу що кохаю тебе?
— Напевно скоріш ні чим так.
— Буду намагатися частіше.
Ліам не довго думаючи знову поцілував хлопця. Ненадовго. Відхилившись, продовжив:
— Кохаю тебе.
— Я тебе не менше.