Chapter Text
24 лютого. В Україні почалася повномасштабна війна, на сході та півдні наступали війська. Запоріжжя. Більшість городків як Маріуполь і далі, було зруйновано за яких ось 20 днів. Багато хто повиїжав в перші же дні, хтось через пару днів.
Учіха Саске—17 років. Студент, навчався на бізнес, так як і його батьки теж займалися бізнесом, особливо батько з братом.
—Саске, будете їхати звідси, тут становиться небезпечно,—сказав його батько.
—А як же ви?—спитав Саске дивлячись на батька, а поруч з ним була мати й брат.
—Ітачі поїде з мамою до Львова, я піду воювати..—видохнув Фугаку дивлячись, як лице молодшого сина тускніє.
—А ..я?—спитав Учіха молодший.
—У Вінницю поїдеш, я чув там син мого друга живе, твій ровесник.
—Батьку..—хотів він слова сказати, але Фугаку тільки перебив його:
—Нічого не бажаю чути, собирайтесь..завтра в дорогу, поки не так гучно тут..
Ітачі з Саске пішли до кімнати з горечью в душі збиратися. Мікото, дружина й мати двух хлопців тільки підійшла до свого чоловіка.
—Фугаку..ти впевнений? Може..—авжеж вона не хотіла щоб її чоловік йшов на смерть.
—Мікото..який я чоловік, якщо захистити рідний край не зможу? Рідний край, сімью, я обіцяю..я буду жити,—обійняв він жінку погладив по чорнявому волоссю.
Жінка тільки кивнула й притиснулася до чоловіка.
—Все, йди збирайся теж, візьмете мою машину, Саске у Вінницю відвезете, а самі у Львов, —відпустив він дружину й та кивнула стримуючи сліз пішла збиратися..
26 лютого.
Вдалі вже чулися вибухи, тому Фугаку швидко розбудив свою сім'ю, тай поміг загрузитися до машини. Обійнявши синів та дружину поцілувавши, він відпустив тих і вже через пару секунд спостерігав, як машина їде звідси...
За кермом був Ітачі, дорога була довга, на заправках їм ледве вистачило бензину. Два-три дні вони їхали до Вінниці, через Дніпро та Кіровоград.
—Ітачі..я ти не знаєш який він? Син друга отца?—спитав Саске нервуючись.
—Ну наче він білявий хлопчина з блакитним очима,—відповів Ітачі коли вони під'їжджали до автостанції в Вінниці.—він тебе тут повинен зустріти.
—М зрозуміло..—кивнув Саске й скоро вони приїхали.
Саске вийшов й взяв з багажу свою сумку та портфель, після обійняв рідних, він почав шукати цього хлопця. Зненацька в його плече постукали пальцем. Саске різко повернувся й побачив блондина.
—Ти Саске?—спитав той, а Ітачі з Мікото побачили що до нього підійшов білявий юнак кивнули й поїхали далі.