Work Text:
По Замковій прошкує нявка в кедах,
В русяві пасма вплелися вітри...
Шумлять віки в багряночолих кленах
Від доторку дівочої руки.
Бринить бруківка, сонцем розігріта.
Он той камінчик знав іще князів.
Він, може, у двохсотих пряним літом
І ліг в основу Замку на горі.
Старі будинки з-під повік-фронтонів
Шибками вікон зиркають на світ:
В зіницях — зорецвіти пеларгоній,
Забута книга і лінивий кіт.
Кошлаті гори дихають під боком.
Давно відсинявіли полини...
По Замковій легким нечутним кроком
Прошкує нявка у забуті сни.
А поруч десь — півподиху, півжесту! —
Примарні коні вершників несуть...
І простір-час, на мить, мов крига, скресне —
Його козацькі шаблі розітнуть.
Прогрес летить в ракетах, естакадах.
Шалене двадцять перше, як мара...
По Замковій прошкує нявка в кедах.
Краде забуті душі крадькома.
14.09.2015 р.