Work Text:
Марія йшла до місця, яке їй колись показав Лев. Їй терміново потрібно було його побачити. Чому? Вона й сама не знала. Просто Стейсі була зайнята природою. Все-таки вона — учениця Велеса. Єсен сидів за книгами, готуючись до екзаменів наприкінці року. Даниїл випустився ще минулого року. Марія також завжди навчалася, але зараз їй це набридло. Хотілося просто відпочити й поговорити з людиною, яка зрозуміє її навіть без слів. Із усього університету це був куратор її факультету.
Марія вже майже дійшла до того місця, як побачила вчителя, що читав книгу. Надворі вже була пізня осінь. Лев був одягнений у пальто. Сильний вітер, здавалося, обминав його. Або куратору просто було байдуже на непогоду. Схоже, книга була справді цікавою. Марія тихо підійшла ззаду та ще трохи поспостерігала за чоловіком. Його волосся, як завжди, було акуратно укладене, і лише кілька пасм вітер зміг вивільнити. Відчувши, що за ним хтось спостерігає, Лев відірвався від книги й повернувся. Побачивши Марію, спочатку здивувався, але вже за мить усміхнувся. Зустріч явно підняла йому настрій.
— Я вже думав, що ти так і не прийдеш сюди.
— Вибач, до екзаменів готуюся щодня. Не було часу, — відповіла Марія.
Вона підійшла й сіла біля нього. На мить заплющила очі, згадавши другий день першого курсу. Саме тоді дівчина вперше дізналася про це місце.
— Що читаєш?
— Про міфічних істот. Цікаво?
— Дуже.
Лев обійняв Марію за талію, і та поклала голову йому на плече. Їй було спокійно. Вперше з початку року. Вони нарешті змогли відволіктися від усіх справ, прийти сюди й просто побути разом.
— З Єсеном і Стейсі зовсім зараз не поговориш на буденні теми.
— Воно й зрозуміло. Єсен — хлопець розумний. А Стейсі просто виявилася справжньою ученицею Велеса. У вас не помилилися.
— Точно. А від Даниїла листи приходять із запізненням. Найчастіше з новинами для Стейсі. А що Стефанія? У неї теж багато справ. Одна я знайшла вільну хвилинку. Добре хоч із сусідкою ввечері можу поговорити.
— Кураторам зараз теж нелегко. Починається підготовка до зими, та й за вами важко доглядати. Сподіваюся, цього року ти нічого не накоїш?
Марія згадала минулі два роки: проблеми з магічними істотами, погрози відрахування, закоханість... і навіть поцілунок із учителем історії.
— Нічого не можу обіцяти. Проблеми самі знаходять мене.
— Як завжди, — зітхнув Лев.
Марія глянула на нього, і їхні вуста раптом зустрілися. Вона не очікувала такого й не відразу відповіла на короткий, але насичений поцілунок. Вони швидко віддалилися одне від одного, побоюючись, що їх хтось помітить. Хоча це було неможливо. Ніхто не знав про це місце. І все ж, сидячи одне навпроти одного, вони дивилися у вічі. У цьому погляді було все: ніжність, турбота, любов.
— Вибач, просто сумував за тобою. Ти навіть після уроків не підходиш, — тихо сказав Лев.
Марія торкнулася рукою його обличчя, обвела пальцем контур брів, губ. Лев легенько поцілував її палець.
— Ти ж знаєш, що я тебе не кину. Не після того, що ми разом пережили. Просто зараз справ і справді багато.
— Зовсім скоро все завершиться. Осінь закінчується. З тобою цей час стане незабутнім.
Марія відвела руку й підійшла до води. Згадала, як на другий день першого курсу її налякав водяник. Подув холодний вітер, вона зіщулилася. Лев підійшов і обійняв її ззаду. Їй одразу стало тепло.
— Університет закінчиться, і я поїду. Що буде далі? Мене трохи лякає ця невідомість, — зізналася дівчина.
— Можеш піти в міністерство, людський університет. А якщо зовсім зневіришся, повертайся додому. Там тебе завжди люблять.
Марія заплющила очі й посміхнулася.
— Туди так близько й так далеко одночасно...
Лев поцілував її у волосся, вдихаючи знайомий запах. Вона дивилася на воду, думаючи про своє. Дім — це не місце, де ти народився. Це місце, де тебе люблять.
Раптом на обличчя Марії впала крапля. Почався дощ.
— Побігли, поки не намокли до нитки!
Вони сміялися, бігли під дощем, намагаючись запам’ятати цей момент. Промоклі до нитки, вони все ж дісталися університету.
Марія зайшла до кімнати й побачила Стейсі, яка теж стояла промокла й усміхнена. Вони розсміялися.
Університет магії Сирин став для Марії домом. Це місце, де ти знаходиш себе.