Work Text:
Ми разом ще з молодшої школи Південного Парку і від тоді ніколи не розлучалися. Спочатку для нас це було лише дитячого грою. Ми прикидалися парочкою, а на ділі були найкращими друзями які просто трималися за ручки. Проте, коли ми стали старше, ми закохалися. Ці почуття нас окриляли й хотілося якомога більше проводити час разом.
Ми росли, як і росли наші почуття, що ставали міцніше з кожним днем.
І ось, нам далеко за сорок. Ми живемо лише для себе і як і раніше кохаємо. Кохаємо так, як тоді, коли ще були дурними підлітками.
Я не шкодую про свій вибір, і він не шкодує. Один без одного, ми б не стали такими, як є зараз й страшно уявити, якими ми тоді не взялися за руки.
Чи були б ми щасливий?
Ні, бо ми не були б разом.
Зараз у нас є комфортна кав'ярня де ми з залюбки працюємо разом. Квартира де лише ми у двох та наша морська свинка, яку ми любимо.
Я хочу, щоб це продовжилося все життя. Хочу зустріти з ним кінець так, як колись ми зустрічали світанки. Хочу бачити його посмішку, чути його голос, обнімати так міцно, як тільки дозволяють наші тіла.
Я кохаю тебе всім серцем й завжди буду поруч, Твік.