Work Text:
Ендрю неговіркий, і Ніл як ніхто знав це. Також Ніл знав, що дії Ендрю розкривають йому більше ніж усі інші були здатні побачити. Дивна любов до квітів з'явилась тільки-но вони опинились нарізно: Ендрю — в професійній команді, Ніл — на останньому курсі коледжу.Ендрю завжди дарував Нілу квіти. І ніколи навпаки. Можливо варто це змінити?
***
Очі Ніла затріпотіли. Він щодуху намагався відкрити очі й коли це нарешті вдалося перед очима несамовито пливло, а кожен промінчик світла відбивався в голові пульсуючим болем. Поворухнувшись й повернувши голову в сторону чорна пляма здавалася достобіса знайомою. Він спробував поворухнути рукою, щоб підтягнути себе у сидяче положення. Правицю пробило гострою пульсацією. З горла вирвався небажаний болісний стогін, а голова знову відкинувся на подушки. Тривога вже впивалась кігтями у його голові. Що як він був серйозно поранений? Що як він більше не зможе грати?
— Ніле, — промовив знайомий голос. — Ніле, дихай, — Ендрю взявши до своїх рук його, притулив до своїх грудей. Твердих, сильних, теплих і таких знайомих. Серце Ендрю било в грудну клітину з розміреною силою й інтервалами.
Коли Ніл зміг вдихнути краплю повітря й трохи розтулити вуста прошепотів:
— Дрю.
— Ти зламав зап'ясток, тобі зробили операцію. Ти будеш в нормі, — Ендрю тихо всміхнувся своїм словам, — але доведеться пропустити кілька тижнів цьогорічного сезону. — З тобою все гаразд, — сказав він.
Коли ж в очах розвиднілося, а надокучливі медсестри перестали метушитися біля нього, Ніл, сидячи в тому паскудному ліжку роздивлявся Ендрю. Той з синяками під очима, втомлений, проте вперто сидів з ним вже кілька годин. Очі ставали важкими, а біль посилювався через знеболювальні, дія яких вже спадала. Ніл не хотів відводити погляду від Ендрю. Він хотів лиш на мить дати відпочити очам.
Прокинувшись Ніл знову побав Ендрю, так наче він і справді заснув лиш на хвилинку. Ендрю сидів з кавою, блювотно солодкою, такою, що у Ніла від одного вигляду зводило в судомі щелепу.
— Привіт, — сказав Ніл з м'якою посмішкою.
Він повернувши голову помітив букет. Великі білі лілії й скляній прозорій вазі. Вони заворожували. Хоч Ніл й не хотів того визнавати, вони йому подобались. Дуже.
— Це ти приніс їх? — запив Ніл хоча й знав відповідь на це питання. — Дякую Дрю.
— Ненавиджу тебе.
***
В роздягальні стояв запах поту, а усі присутні гомоніли попри утому. Це була перша гра сезону й перша перемога. Перша перемога Ніла відколи він став професіональним спортсменом.
Краплі все ще стікали тілом після душу. Й не зважаючи на гнітючість майбутньої пресконференції Ніл був щиро радий. Відкривши свою шафку, щоб покласти речі він втратив дар мови, хоча до цього моменту такого не траплялось. У шафці, притиснувшись до її боків був втиснутий букет півоній. Рожевих й ніжних. Запах одразу ж рознісся роздягальнею. У квітах була записка. Ніл розгорнувши її всміхнувся не зважаючи на хлопців що їх увага була звернута на нього.
На маленькому аркуші було написане лиш одне слово.
“Наркоман”.
Це не потребувало пояснень. В цьому жесті, навіть без слів, було усе. Ніл знав що цим було сказано. “Я пишаюся тобою”.
І Ніл тужив і сумував. Він знав, що варто було б лишитись до пресконференції, але терпець урвався. Він не міг більше чекати. Він вихопив з шафки півонії та схопив свої речі.
Ніл майже біг до стоянки стадіону. Ендрю стояв притулившись до мазераті, схрестивши руки на грудях, і Ніл міг заприсягтися, що міг бачити як Ендрю всміхається.
— Твоїх рук справа? — запитав Ніл хоча й знав відповідь.
— Не знаю про що ти, — відказав Ендрю. Ніл опинився в лічених міліметрах від обличчя Ендрю. — Так чи ні?
— З тобою завжди так, — їх вуста миттєво зіткнулися в поцілунку. Теплому. знайомому й пристрасному. Ніл знав що на нього чекає вдома.
***
Після першої спільної гри пліч опліч з Ендрю Ніл був в захваті. Ті кілька років розлуки були нестерпними. Уся команда поверталась втомлена, але задоволена після виграшного матчу. Після короткого душу уся команда збиралась у вітальні. Ніл тримав невеликий букет жовтих фрезій, що їх йому потаємно вручив Ендрю.
Вітальня була заповнена гравцями, усі в гарному настрої торохтіли кожен про своє й жадали трохи випити після важкої гри.
Кілька гравців затихли придивляючись до Ніла. Він все ще був новеньким, але знав що того хлопця звали Стів.
— Знайшов таємного прихильника Джостен? — запитав Стів. Хтось злегка засміявся.
— Чи це від Міньярда, га?
Всі реготнули трохи дужче.
— Так, — відповів Ніл, — це від нього.
Ніл зчепив свій мізинець з мізинцем Ендрю. Під оглушливу тишу Ніл зустрів погляди усіх товаришів по команді. Вони, здається зрозуміли що Ніл анітрохи не жартує.
— Гаразд, — мовила дівчина, Пейдж, — ми йдемо святкувати чи як? Бо я хоч і рада за вас, але сьогодні вночі хочу нажертись.
В барі, після кількох випитих Нілом келихів Ендрю стягнув його зі стільця. Ніл знав що він хотів би провести цей вечір лише удвох.
— Ви вже йдете? — запитала Пейдж.
— Так Пейдж, — відповів Ендрю, — ми маємо плани.
Вона гучно розсміялась.
— Повеселіться хлопці!
***
Про День Святого Валентина Ніл дізнався випадково. Коли Ендрю сидів на щотижневому дзвінку з братами на кухні перед ноутбуком й слухав історії Нікі, Ніл випадково опинився на кухні. Нікі побачивши його скрикнув і спитав:
— Ніле, ти знаєш що подарує тобі Ендрю на День закоханих?
Після тяжкого зітхання Аарона й суворого “Нікі” від Ендрю Ніл не чув подальшої розмови.
Ніл знав, що подарунки це зовсім його. Ендрю теж це знав. Але того дня на кухні стояв величезний, більший ніж коли-небудь бачив у своєму житті Ніл, букет білих троянд. Записка була схована між квітами. Він розгорнув просту складений папірець.
“Ненавиджу тебе”
Ніл посміхнувся, осяйно й тепло.
Ендрю сидячи на дивані в компанії котів їв пончики, що він їх купив на сніданок й пив огидно солодку каву, дивлячись реаліті-шоу.
— Дякую, — сказав Ніл сідаючи поруч.
— Вони були по дорозі, — відповів Ендрю.
Ніл пирхнув.
— Так чи ні?
— Так, — прошепотів Ендрю вдивляючись в глибини очей Ніла.
Їх вуста зібрались разом у пристрасному танці. Не відриваючись від м'яких губ Ніла, Ендрю смикнув його за поділ футболки з безмовним запитанням. Ніл дозволив йому простягнути руку до свого тулуба, до пружних м'язів й шрамів. Вмить, коли поцілунки стали непристойними, Ніл відсторонився й взявся знімати одяг. Ендрю повторював його дії. Й в довірі, задоволені та любові теплого тіла поруч Ніл зрозумів що любить День Святого Валентина.
***
Наступного дня Ніл, спітнілий від тренування стояв біля шафки Ендрю, граючи роль мовчазного спостерігача. Відкривши дверцята на Ендрю дивився одна-єдина квітка, тюльпан.
— Це теж було по дорозі, — сказав Ніл всміхаючись.
Ендрю довго дивився на квітку, у підсумку взявши її до рук акуратно обводив пелюстки кінчиками пальці. Вуха Ендрю були червоні, а щоки з кожною секундою рожевіли все більше й більше. Не зважаючи на товаришів що лишились він потягнув Ніла за сорочку. Губи зітнулися в поцілунку. Цнотливому, легкому, але сповненому усього. Безмовне “дякую”. Безмовний вияв довіри й любові. Нілу не потрібні були слова.
Ввечері, сидячи на дивані в оточенні котів й Ендрю, що притулився до Ніла узявши його за руку, час від часу погладжуючи кісточки пальців Ніл знав усе. Вони не казали цього, але вони кохали один одного. І вони це знали.