Work Text:
Ендрю лежав на дивані в кімнаті відпочинку і дивився в стелю. Його думки повільно перетікали одна в іншу, але розум не затримувався на жодній. Він чекав двох ексі-наркоманів з додаткового тренування.
Раптом блаженну тишу порушив скрип дверей. Хлопець не ворухнувся.
- Ендрю? - тихо запитав Кевін і підійшов до дивану.
Воротар у відповідь підняв брову.
- Ніл ще переодягається, - Дей замовк. Він переступив з ноги на ногу і розтулив рота, але швидко затулив назад.
- Кевін Дей вагається перед тим, як щось сказати? Щось нове.
- Я просто, - він глибоко вдихнув, ніби наступні слова потребували великих зусиль. - Наша угода. Рік закінчився.
Ендрю на хвилину завмер, а тоді повільно повернув голову до Кевіна. Він нічого не сказав, тож Дей сприйняв це як запрошення продовжити.
- Я маю на увазі... Цього року стільки всього сталося, що звело умови угоди нанівець... але це ж її не скасовує, так? Рік закінчився.
- Це ти собі чи мені кажеш? Я й з першого разу почув. То чого ж ти хочеш?
- Мені більше нічого не загрожує, і це не лише твоя заслуга, але... Чи виконав умови угоди я? - під кінець голос Кевіна зовсім стих.
Хоча Ендрю не відвів погляду і не змінив свого виразу обличчя, нападник помітив, що щелепи блондина стиснулись. Цей рік. Що ж, він був дуже цікавий. І дуже змінив їхні життя. Так, як Міньярд і не сподівався.
Спогади вихором пронеслися в його голові.
- Ендрю? - тихо видихнув Дей. Очевидно, хлопець мовчав досить довго, аби Кевін подумав, що не отримає відповіді.
- Так.
- Що "так"? - нахмурився Кевін.
- Ти виконав свою частину угоди. Ти вільний, - Ендрю відвернувся і прикрив очі, проте він встиг помітити, як здивування промайнуло в погляді Кевіна. На таку відповідь він не сподівався.
- Але що я зробив? - запитав темноволосий.
Міньярд тяжко зітхнув. Ця розмова йому не подобалась і він би з радістю завершив її, просто пославши Дея куди подалі. Але останні дні, відколи закінчився семестр, Кевін був роздратований і зривався на Нілі, що Ендрю не подобалось більше, ніж незручна розмова. Якщо угода була причиною його роздратування і незадоволення, то відповідь вартувала зусиль блондина.
- Ти привів до нас Ніла.
Від шоку Кевін відступив крок назад. Такі важливі, мабуть, найщиріші слова Ендрю за весь час їх знайомства, але сказані буденним тоном, ошелешили хлопця. Він як риба розкривав і закривав рот, а потім стиснув губи і кивнув. Темноволосий здригнувся, коли за Нілом закрились двері роздягальні.
- Що таке? - звів брови рудий і підійшов до друзів. Він помітив напруження між Кевіном і Ендрю.
Міньярд лише встав і попрямував до виходу:
- Ходімо.
Ніл перевів здивований погляд на Дея, але той мовчки пішов за Ендрю.
По дорозі додому Кевін уважно спостерігав за хлопцями, намагаючись зрозуміти відповідь блондина. Він помітив, з якою силою Міньярд стискав руль, а Джостен постійно кидав на нього схвильовані погляди. Ендрю ігнорував його, але коли Ніл, наче запитуючи щось, поклав руку долонею вгору між ними, Ендрю перепелів їх пальці. Тоді Кевін зрозумів.