Work Text:
Це трагічна історія, з якою стикаються усі фікрайтеру рано чи пізно.
Фікрайтерша любила писати фанфіки, але більше ніж писати, вона любила роботи інших фікрайтерів. А ще під час процесу любила коментувати та прихрюкувати з гигиканням на смішних та незграбних моментах, у мʼякому ліжечку перед сном. Те що година йшла далі за шість ранку, а її темні кола під очима ставали більшими, вона намагалася не думати.
«О! Тут такий класний момент. А в моєму фанфіку це обіграно трохи по-іншому»
«Ох як всі ахуїють від повороту сюжету в моєму фанфіку»
«Моя смерть була трохи перебільшена… гигиги»
Фанфік цей мав бути грандіозним. Точно глав десять, де кохання розквітає поступово, небезпека за кожним кутком, чи вдасться головному герою не здаватися та йти до кінця. Та ворд показував лише одну сторінку написаного, де було три сцени вирваних з контексту. Вона мала почати писати його ще місяць тому.
Фікрайтерша дивилася в екран компʼютера, постукуючи пальцями по столу.
– Треба писати фанфік, – впевнено сказала дівчина та відкрила проходження гри від улюбленої летсплеєрки.