Work Text:
Юлько лежав у ліжку в своїй кімнаті. В руках він тримав блокнот і вугільний олівець. Весь попередній ранок хлопець провів апатично споглядаючи за горобцями у вікні у марних спробах змалювати їх. Блокнот тоншав на очах, навколо нього лежали зіжмакані та роздерті папірці. Юлько вже вкотре струшував на підлогу з ковдри стружку від гумки.
- Йобані в рот горобці.. - буркнув під ніс хлопець, вириваючи черговий аркуш.
Юлько Ващук заплющив очі та відкинувся назад на подушку, ще раз прокручуючи в голові події попереднього дня. Срібло шпаги блимає перед очима, серце калатає у вухах, поки друг його дитинства Славко Беркута заганяє його в кут. Юлько гадав, що не боїться шпаги, тоді чому ж кров так приливала до обличчя, а серцебиття прискорюється, від однієї згадки про той двобій?
Хлопець знову розплющив очі і втупився у білий аркуш на колінах. Перев'язана рана на стегні уколами давала про себе знати, коли той крутився у ліжку. Він знову взяв олівець до рук, проте цього разу не повертався до вікна за натхненням. Натомість, зазирнув до своїх спогадів. Рука немов сама по собі виводила образи на папері, відтворюючи картину, яку він споглядав мільйон разів за останні кілька років, спостерігаючи за тренуваннями друга. Шолом під пахвою, шпага вільно лежить у руці. Розтріпане волосся прилипає до спітнілого чола. Зосереджені сірі очі...
Стукіт у двері змусив хлопця відкласти блокнот і присісти в ліжку. Хто це навідався до нього? Невже мама повернулась раніше з роботи і забула ключі? Стукіт повторився на цей раз наполегливіше. Важко зітхнувши, Юлько підвівся і пошкандибав до дверей, намагаючись не наступати на поранену ногу.
Нарешті діставшись дверей, хлопець зазирнув у вічко. На порозі стояв той, чий образ останнім часом все частіше і частіше зринав у нього в голові. Проігнорувавши серце, яке враз пропустило удар, хлопець подумав : "якого біса він тут забув?"
Ще кілька митей потому Юлько розглядав Славка через вічко. Очі потуплені, руки нервово смикають за шлейку від футляра зі шпагою, який висить за спиною. Волосся кудлате - прямо як на малюнку.
-Юльку, я знаю що ти тут - врешті пролунав його голос з протилежної сторони дверей.
Тремтячою рукою хлопець потягнувся до замку і відчинив двері. Погляд сірих очей Славка враз зустрівся з його власними. Юлько спирався на дверний отвір і вичікувально мовчав, намагаючись не думати про те своє серце, що ніяк не могло заспокоїтись.
-Я знаю, що ти, напевно, не хочеш мене зараз бачити, але нам треба поговорити. - нарешті порушив мовчанку друг.
Вкотре зітхнувши, Юлько кивнув Славку, запрошуючи в середину та зачинив за ним двері. Славко пройшов слідом за другом до його кімнати. Знову зачинивши двері, Юлько важко плюхнувся на своє ліжко. Славко лишився стояти. Зробивши глибокий вдих, Беркута почав :
- Мені прикро що вчора так вийшло. Яким шматком лайна ти б не був, я не хотів тебе поранити.
Юлько простежив за поглядом Славка, який опустився на його перев'язану ногу. На хлопцеві були домашні шорти, які перекривали пов'язку тільки до половини. Скільки б образ не тримав Ващук на свого друга, коли той стояв перед ним у його кімнаті, розпашілий, сором виглядав з під напускної байдужості, Юлько не міг ображатись далі. Проте що станеться опісля, якщо він так йому і скаже? Вони покивають головами, розійдуться, і згодом продовжать гиркатись? Хлопець відчув невідомий, проте наполегливий потяг у грудях. Юлько зрозумів - він не хоче відпускати Славка.
Розглядаючи такі знайомі, близькі, і водночас ненависні риси обличчя друга, до хлопця дійшло, що Славко досі чекає на відповідь.
-Ти сам ще більший шмат лайна, Беркуто - видихнув нарешті він.
-Юльку, я...
Славко не встиг закінчити речення, оскільки Юлько різко зіскочив з ліжка і рвонув до нього, забувши про поранену ногу, і заткнув його рот палким поцілунком. Славко мало не повалився з ніг від такої несподіванки, але Юлько схопив його за талію і притиснув міцніше до себе. Ващук вгризався в його рот, прикушував до крові його губи, вилизуючи язиком кров, наче голодний звір. У Славка почало закінчуватись повітря, і Юлько, наче зрозумівши, розірвав поцілунок. Його губи покинули Славка так само раптово, як і охопили, і хлопець відчув вражаючу порожнечу. Проте ненадовго. Юлько схопив хлопця за обидві руки, і кинув на ліжко, паралельно зриваючи з нього чохол від шпаги, який полетів, пожбурений, на підлогу. Ващук опинився зверху над Беркутою, намагаючись не зважати на біль у нозі. Вага його тіла приємно давила на хлопця. Юлько зупинився в сантиметрах від обличчя друга, вичікуючи.
Замість відповіді Славко обхопив руками голову друга, притягуючи у поцілунок.
Проте, Юлька така відповідь не задовольнила.
-Славку, - захекано промовив він, - якщо ти не зупиниш мене зараз, пізніше можеш сильно про це пошкодувати
-Юльку, та мені насрати - сказав Славко і знову накрив його вуста своїми.
В проміжках між дикими поцілунками хлопці знову опинились в положенні сидячі, зриваючи один з одного футболки. Юлько побачив накачені груди свого друга, як у справжнього спортсмена, і перший інстинкт був їх укусити. Хлопець не стримував себе і так і зробив, захоплюючи нижню частину грудей зубами, після чого зробив так само навколо соска. Ващук відсторонився, милуючись залишеними собою мітками, після чого повторив на іншій груді. Славко різко хапнув повітря, встромлюючи пальці у волосся Юлька і натягуючи його. Тим часом Юлько опустив свої напів-поцілунки напів-укуси нижче, до самої лінії штанів. Після чого Беркута перевертається на живіт і вигинає спину, спираючись на руки. Від такої дії Юлько оскаженів ще більше. Вигин плеча біля шиї Славка так і манив його до себе, тому Ващук вгризся зубами і туди. Весь покусаний, Славко стискав руками ковдру, і насолоджувався контрастом теплих м'яких губ та гострих зубів на своїй шкірі, коли раптом його погляд упав на розгорнутий блокнот, що забутий лежав на краю ліжка. Хлопцеві не довелось дивитись ще раз - на малюнку, очевидно, був його портрет. Зображений Юльком, хлопець виглядав ще вродливішим ніж в житті. "То он як ти насправді мене ненавидиш " - самовдоволенно всміхнувся Славко.
Тим часом Юлько приступав до дії. Він здер з хлопця ремінь і за ним його мішкуваті джинси, пожбуривши їх додолу. Славко повернув голову і кинув погляд на безлад, який утворився на підлозі. Юлько простежив за його поглядом, і у нього з'явилась ідея. Але спочатку треба було зробити ще дещо. Ващук підняв ремінь Славка і зафіксував його руки в нього за спиною. Розпашілий Беркута дивився на нього знизу вверх своїми сірими безумними очима, заінтригований тим, що буде далі. Юлько встав з ліжка і потягнувся за чохлом для шпаги. Очі Славка враз розширились. Невже він...?
Юлько оголив клинок і почав його роздивлятись. Той аж іскрився металевим блиском на сонці, яке просочувалось крізь щілини між фіранками. Ващук взяв шпагу оберненим хватом, вістрям догори і опустився назад на ліжко.
Славко здригнувся від відчуття холодного металу біля свого очка.
Юлько Ващук, допомагаючи собі рукою, повільно роздвигав сідниці друга. Розчистивши шлях, почав просувати руків'я всередину..
-Юльку, ти впевн...
-Значить слухай мене сюди, - хлопець наблизив своє лице на лічені міліметри від переляканого обличчя Славка, - якщо ти хочеш сьогодні відчути в собі мій прутень, спочатку приймеш цю шпагу.
Отримавши невпевнений кивок у відповідь, Юлько захопив губи Славка у затяжний, але на цей раз ніжніший поцілунок, концентруючись на рухах руки. Він не знав, звідки взялось це бажання виєбати свого друга руків'ям шпаги. Можливо, прокльон "а засунь собі цю шпагу в сраку" виринав в його думках занадто часто останнім часом. Або ним керувала проста цікавість. От буває ж таке, дивишся на якийсь предмет продовгуватої форми, і думаєш, "а що якщо засунути його комусь у ..?"
Пройшло кілька митей, і Славко почав звиватися і стогнати у рот Юлька від задоволення. Либонь, розпробував кайф від шпаги. Задоволена усмішка промайнула на губах Ващука. Настав час діставати. Юлько зробив один різкий рух руків'ям вглибину, після чого ще швидшим ривком дістав її з очка. Славко вигнувся у відповідь на це, і ще голосніше застогнав. Юлько став на коліна, і нетерпляче стягнув із себе шорти з боксерами, після чого взяв Славка під пахви і посадив його рівно. "Зі зв'язаними за спиною руками, відмітинами на накачених грудях, шиї та підтягнутому животі, і великим жоским стоячим прутнем, Беркута ніколи не виглядав краще"- подумав Юлько.
Славко дивився на друга благаючими очима, на що той з посмішкою відповів:
-Поцілуй мене
Беркута потягнувся губами до обличчя Юлька, коли другий раптом різко встав і підняв пальцями підборіддя друга.
-Не у губи
Славко, не бажаючи марнувати жодної миті, припав губами до не менш збудженого прутня Юлька. Той заплющив очі і закинув голову назад від насолоди.
Юлько ніколи б не переміг Славка у двобої. Ні не шпагах, ні на кулаках. Юлько був худощавої статури, просиджував весь вільний час за столом, з нічим не важчим за олівець в руках. Хто б міг подумати, що мужній, вольовий спортсмен Славко Беркута буде лежати зв'язаний у нього на ліжку і коритися його волі, цілувати його в хуй?
Знехотя, Юлько висмикнув свій хєр із рота друга, із силою штовхнув його на ліжко. Славко не проявляв ніякого спротиву, і гепнувся долілиць, неначе хитка берізка від вітру. Ващук прилаштувався ззаду і почав із зусиллям його трахати.
Через кілька поштовхів, дещо впало Юлькові у очі. Він помітив, що Славко під ним тереться членом об ліжко наче омежка під час тічки. Хлопець вигнув брову, висунув свій причандал і поставив друга раком на коліна, після чого присунув знову.
-Ще не час, чуваче, - прошепотів він Славкові на вухо. У відповідь на це, Беркута глянув на нього очима побитого цуценяти.
Нарешті кінчивши, Юлько відсунувся, і переводячи подих розглядав Славка перед собою. Простирадло під Славком також стало білим. "Може, настав час дати йому що він хоче" - подумав він. Ващук перевернув Славка на спину і схилив обличчя до його прутня. Та раптом рана на нозі вирішила нагадати про себе. Юлько вилаявся під ніс і побачив, що пов'язка на стегні розпустилась. Хлопець завагався, роздумуючи що робити, коли побачив як Славко роздратовано закотив очі. "От малий гівнюк" - промайнула думка в голові. "Зараз так його НОКОЖУ"
Одним вправним рухом Юлько затягнув бинти на рані, після чого знову потягнувся по шпагу. Славко нетерпляче за ним спостерігав. Цього разу, Юлько приставив лезо до горла друга. В очах Славка відбивалася помірна паніка.
-А тепер не рипайся, малий гівнюче, -прошепотів до друга Юлько.
Повільним, обережним рухом Ващук наблизив клинок ще ближче до шкіри, ледь-ледь торкаючись. Тим часом друга рука хлопця спритно обхопила член Славка. Другий різко вдихнув повітря крізь зуби і смикнувся всім тілом. На шиї виступила тоненька цівка крові.
-Що я тобі щойно сказав? Не рипайся - скалячись, як шакал, прогарчав Юлько. Хлопець відставив шпагу вбік, облизуючи язиком та втягуючи губами кров з порізу на шиї. Йому на диво подобався цей солоний металевий смак.
Знову взявшись за шпагу, цього разу Юлько наставив її до грудей, прямо на мітку, яку до цього лишив зубами, повільно проводячи кільцем із пальців членом друга. Славко не смикався, тихо стогнучи та мружачи очі. Саме в цей момент, Юлько із усмішкою пришвидшив темп та зміцнив хватку. Тіло Славка відреагувало відповідно, груди притислись до шпаги, пускаючи кров.
Задоволений собою, Юлько приступив зализувати і цю ранку, не припиняючи дрочити другові. Щойно хлопець з гучним прицмоком відірвав губи від грудей, його руку вкрила кінча.
-Уйобок - прошепотів Славко і закрив очі, важко дихаючи.
Ще кілька митей Славко так пролежав, коли раптом відчув дотик на своєму обличчі. Розплющивши одне око, він помітив Юлька, який лежав на боці біля нього, і з іскорками в очах водив пальцем по його щоці. Славко вирішив не зважати, поринаючи, знесилений, в легку дрімоту.
Тим часом Юлько лежав і з насолодою милувався блискучим білим хуєм, намальованим на щоці Славка.