Work Text:
Після нападу на Нью-Йорк у Старка з’явився просто вагон нових справ і обов’язків. Крім звичних безперервних зустрічей в СІ, частину з яких в силу обставин Тоні переклав на тендітні плечі Пеппер, а також ремонту вежі, яка в перспективі мала стати штаб-квартирою Месників, Тоні діймав Щ.И.Т. в обличчі Ф’юрі. Вся справа в тому, що дорогою до точки відправки Локі і Тора в Асгард для справедливого суду, сталася деяка пригода і Богові обману вдалося втекти із Тессерактом в невідомому напрямку. Тор одразу відправився на пошуки брата в кожен відомий йому світ, а Ф’юрі та Пірс продовжували капати на мозок Старку, оскільки невідомим чином Локі вдалося завоювати ще й скіпетр, а отже, перспектива нового нападу була цілком реальною.
Тоні ходив напівзруйнованою вітальнею і думав, думав, думав…
– Джарвіс, може ми щось упускаємо? – запитав Старк, не особливо сподіваючись на відповідь.
– Можливо, сер, – погодився штучний помічник. – Бажаєте переглянути записи з камер того дня?
– Точно, – кивнув Тоні. Камер він якраз і не дістався ще. – Запускай.
Тоні налив собі келих, влаштовуючись біля монітора. Ось вони йдуть до виходу, назустріч їм Пірс, навколо агенти Щ.И.Т. стоять в оточенні. Здавалося б, буденна ситуація. Люди, що снують туди-сюди навіть не звертають на це уваги, досі оговтуючись від того блокбастеру, дії якого розгорталися на вулицях міста ще не так давно.
– Цей дивний, – Тоні придивився до одного з бійців Щ.И.Т., який невпинно крутився і очевидно із кимось розмовляв через комунікатор. – Збільш його і прибав звук, – скомандував Старк, вже в наступну мить давлячись ковтком віскі. В повній амуніції, вертляво роззиряючись і невпинно балакаючи, стояв він сам… років на десять старше. Розмова була тихою, але Тоні вдалось зрозуміти, що його серцевий напад був справою рук далеко не випадку. Не відриваючи очей, Тоні дивився, як кейс із Тессерактом падає, а його старша версія підхоплює його і прямує до ліфта, що в наступну ж мить виправляє Халк, відкидаючи людину в амуніції і саме таким чином куб потрапляє до рук в’язня, із яким той зникає.
– Окей, Джарвіс, тепер покажи мені бійку Локі з капітаном, – сказав Тоні, потираючи скроні.
Першим, що кинулось в очі генію, було те, що копія Стіва не була його точним відображенням, як зробив це Локі у вітальні за якийсь час до цих подій. Цей Стів був старшим, дужим… він відвоював кейс із скіпетром, але вже за мить повернувся без нього і забрав щит. Дивина та й годі. Тоні з метою перевірки своєї теорії про те, що Локі однозначно відтворював точну копію людини, не змінюючи її зовнішності, знайшов цей момент на камерах з вітальні. Точно, це не справа рук Локі, капітан в його виконанні був один-в-один скопійований магом. Потім увагу Тоні привернув чоловік, що потрапив на запис лише на секунду і він увімкнув інший ракурс.
Старк дивився на старшу версію себе і не міг повірити очам: він подорожуватиме в часі?
– А, містер Роджерс, ледь не забув, той костюм… не прикрашав ваш зад.
Тоні поставив на паузу і відпив віскі. Він зараз серйозно фліртує з капітаном? Це не жарт? Тобто, вони вдвох з якоюсь метою повернулися з майбутнього і викрали самі у себе щит і скіпетр? Цікавий прикол.
Тоні задумався, розглядаючи самого себе на записі з камери. Його волосся торкнулась сивина, на обличчі з’явилися нові зморшки, а на пальці красувалася… обручка? Це однозначно справа рук місіс Поттс. Ну або ж на крайній випадок капітана, з яким він так відверто фліртував…
– Сер, є ще два записи в цьому часовому проміжку, з вашої приватної спальні, – Джарвіс висмикнув його з роздумів, але Тоні спочатку не зміг усвідомити, звідки могли з’явитися записи на камері, яка вмикається тільки за спеціальним протоколом.
– Активувався протокол “лист”? – запитав Старк.
– Так, сер. Два записи з різницею десять хвилин, – рівним тоном відзвітував штучний помічник.
– Запускай, – зітхнув Старк, розуміючи, що зараз буде послання самому собі з майбутнього.
“– Привіт, я, – посміхнулась в камеру його старша копія. – Я знаю, що цим записом запускаю альтернативну реальність, але мабуть ми і так зробили б це за допомогою нашого хронональоту, та може цим я дам шанс собі на інше життя. На зв’язку дві тисячі двадцять третій рік. Не знаю, як вмістити все, що я хотів би собі сказати в дві хвилини, які у мене є, поки Скотт шукає мене по всій вежі, але я спробую. По перше, забудь і ніколи не згадуй про створення Альтрона, наважся на операцію з видалення шрапнелі, – перераховував чоловік, – не давай жодним обставинам розколоти команду, що б не сталося, чуєш мене? Не смій відпускати його, – додав він вже тихіше, але Тоні не дуже розумів про кого мова. – До слова, не звинувачуй батька в тому, що сталося. Себе також. Батьків ліквідувала Гідра руками свого суперсолдата. До слова, він сам в цьому не винен, – останні слова змусили Тоні поставити запис на паузу, щоб переварити почуте, адже він стільки років винив батька в тому, що той сів за кермо напідпитку. Хоча, зараз він сам не раз керував своєю бронею не в кращій кондиції. Отже, Гідра… він знову ткнув кнопку, продовжуючи відтворення. – Ще одне, я одружився з Пеппер, – ну звичайно, це було надто очевидно, адже незважаючи на репутацію плейбоя, Старк останнім часом потребував поруч із собою тільки близьких і надійних людей, зменшивши своє коло спілкування до мінімуму після подій зі Стейном. – у нас донька. Я люблю її більше за життя, – Тоні посміхнувся, дивлячись на те, з яким теплом його старша версія говорить про те, що зараз йому самому і на думку не спадає – потомство. – Пеппер гарна дружина, розуміюча, чудова подруга, та… все ж не забувай, хто намальований на нашій улюбленій футболці для сну, – він підморгнув в камеру, тим самим неабияк бентежачи Тоні. Футболку із зображенням Капітана Америка він купив ще в студентські роки, коли четвертого липня його для чогось занесло на святковий ярмарок, – цьому з роками пручатися буде все важче, але я сподіваюсь, що не поляжу смертю хоробрих після того, що ми збираємось зробити, і ще матиму час спробувати дещо виправити в своєму житті, – він посміхнувся в камеру, змушуючи нейрони в голові Тоні передавати думки з потрійною швидкістю. Він точно вірно зрозумів себе? Так, в дитинстві він щиро захоплювався зірково-смугастим супергероєм, але тепер вони зі Стівом в одній команді і поки що не дуже ладнають… – Мій час закінчується, тому я наостанок щиро бажаю тобі не наробити моїх помилок. Життя бентежне.”
Запис закінчився, змушуючи Тоні зависнути. Дивне відчуття від незапланованої розмови із собою майбутнім заполонило його голову і серце.
– Сер, вмикати наступний запис? – запитав Джарвіс. Тоні здригнувся – він не договорив? Дуже в його стилі.
– Вмикай, – кивнув Старк. Та попри всі його очікування, на екрані він побачив не себе, а Стіва. Капітан також був старшим і сумнівів тому, що це він вклав сам себе на лопатки не залишилось зовсім. Тоні посміхнувся, спостерігаючи за тим, як Стів зосереджено роздивляється блимаючу червону точку, що свідчить про те, що запис розпочато.
“– Привіт, герою, – посміхнувся в камеру Роджерс. – Ти сказав, що вже лишив запис і запустив альтернативну гілку, тому я теж не стримався, пробач. Мені б дуже хотілося, щоб під час наступного запуску цього відео, ти посадив мене поруч із собою і змусив переглянути його. Разом, – Стів замовк, очевидно підбираючи слова. – Тоні, я втратив тебе, – з тонною болю в голосі сказав Роджерс, змушуючи серце Старка болісно зжатись. – Ми перемогли найбільше зло, ти переміг. Я був не правий, кажучи, що ти б’єшся тільки за себе, пробач мені ці слова, – Стів гірко посміхнувся. – Я щиро шкодую, що ми наробили за життя стільки помилок і принесли один одному стільки болю, я приніс тобі стільки болю, – голос старшої версії капітана був сповнений відчаю. – Мені шкода, що я не можу виправити нашого майбутнього, але я хочу дати нам шанс прожити інше життя, – Тоні ці слова неабияк нагадали вайб минулого відеозапису. – Я залишу в шухляді твого столу флешку з інформацією, яка допоможе вам здолати ворогів ще до їх появи, обходячи всі підводні камені, – він щиро посміхнувся, очевидно щось згадуючи. – І, Тоні, будь ласка, забудь про створення Альтрона, – м’яко, але не без суворої повчальної нотки сказав Стів. Вони що, знущаються обидва? – А тепер я, – зітхнув Роджерс. – Тоні, я дуже сподіваюсь, що я сиджу зараз там поруч, – посміхнувся він. – Отже, я. По-перше, Бакі дійсно живий, він знаходиться під впливом Гідри, що всі ці роки процвітає всередині Щ.И.Т.а, Пеггі з Говардом однозначно щось проморгали. Його псевдонім Зимовий Солдат, всі дані є на флешці. Відшукайте його і допоможіть. Він не винен, що став суперсолдатом Гідри, – в цей момент пазли в голові Тоні з гучним звуком клацнули, збираючись воєдино: то ось хто вбив батьків. – По-друге, я забрав щит і ти його більше ніколи в житті не побачиш, не смійте створити ще один, навіть коли отримаєте доступ до запасів вібранію, чуєте мене? Цей зірково-смугастий диск ледь не зробив мене вбивцею людини, яку я кохаю, – серце Тоні пропустило удар. Це зараз зізнання і водночас попередження про те, що одного разу Стів намагатиметься його вбити, чи у капітана є власна історія? – і ні, Тоні, це не Бакі, мова про тебе, – немов чуючи його думки, додав Роджерс. – Ще одне, не смій відпускати його, що б не сталося, – десь Тоні вже це чув… – Розійшовшись через наші конфлікти по різних кутках Землі ми не змогли протистояти ворогу пліч-о-пліч, як я колись обіцяв Тоні. Я обіцяв, а він мені повірив, та ми програли, а я був не поруч, – він зробив паузу, знов поринаючи в думки чи спогади. Тоні дивився на Стіва і боявся навіть уявити, як сильно події їх минулого зламали капітана. – Ми зіштовхнулись зі страшним злом, але здолали його ціною твого життя, Тоні. Ця загроза зникне з вашого всесвіту вже через два роки і ніколи не повернеться, ті дані на флешці позбавлять вас іще від низки проблем, але не забувайте, що сила породжує супротив, тому я дуже хочу, щоб ви незважаючи ні на що стали єдиною командою. Для початку, ви двоє, потім всі шестеро, а згодом кількість захисників Землі виросте до таких масштабів, що ви собі навіть не уявляєте, – Стів нарешті посміхнувся. – Я залишу під ліжком скіпетр, але віддайте його одразу в Асгард, заради всього святого, ніяких експериментів. Зараз я повертаю по часових точках те, що ми благородно позичили, а потім увірвусь в якийсь сорок дев’ятий і доживатиму решту своїх років в тіні, – зітхнув Стів. – Бо ти загинув, Тоні, а світ без тебе для мене не має сенсу. Ніякого, – він зробив паузу, знову дивлячись прямо в об’єктив камери, наче зазираючи в саму душу. – Я кохаю тебе, Тоні. І я радий, що нарешті можу це озвучити, хоч для мого світу це вже надто пізнє зізнання… Бережіть себе.”
Запис закінчився, лишаючи по собі темний екран і шокованого Тоні. Боже, що ж вони там пережили?
Спустившись в залу для нарад, де інші месники продовжували вислуховувати промови Ф’юрі про те, як важливо відшукати куб і Локі, збиваючи ноги в кров, Тоні покрутив в руках флешку, залишену з майбутнього, і підняв очі на Стіва, що зацікавлено розглядав його, ігноруючи Ніка.
– У тебе все добре? Якісь новини? – запитав капітан.
– Так, – кивнув Тоні, розуміючи, що не виконати прохання Стіва з майбутнього він просто не може. – Ходімо зі мною.
Влаштувавшись перед монітором поруч зі Стівом, Тоні знову увімкнув запис, тепер просто любуючись чоловіком, яким вже за десять років стане капітан. Його капітан.
“... Я кохаю тебе, Тоні. І я радий, що нарешті можу це озвучити, хоч для мого світу це вже надто пізнє зізнання… Бережіть себе.”
– Як гадаєш, у нас вийшло? – заговорив Тоні, прокручуючи золотий обідок на пальці Стіва, поки тримав його долоню в своїй.
– Думаю навіть краще, ніж ми очікували, – посміхнувся капітан, торкаючись губами скроні чоловіка і спостерігаючи крізь панорамне скло за тим, як Бартон тренує на галявині шістку на диво вправних лучників.
У них вийшло.