Work Text:
Ніла більше немає.
Хоча, це було передбачувано. Він був занадто ідеальним, занадто розуміючим. Завжди розумів його з пів слова, знав де і як торкатись, ніколи не перегинав палицю. Руді пасма легко спадали на обличчя, прикриваючи пронизливі зіниці. Він згадував їх спільні вечори, проведені на даху. Розділені цигарки, погляди та поцілунки. Згадував спільні нічні поїздки, ніжні дотики загрубілих пальців у темряві, тінь посмішки у кутиках рота.
Ендрю чітко пам'ятав, як два тижні тому вони їхали на гру у сусідній штат. Ніл сидів біля нього, тихо переповідаючи останні новини з світу ексі. Не те, щоб Ендрю він заглиблювався в їх суть чи намагався розібратись з останніми скандалами. Йому подобалось слухати приємний тембр голосу, що наче шовк оповивав його, задурманюючи мозок. Йому подобалось дивитися на Ніла, спостерігати за мініатюрними змінами у його міміці. Коли він посміхався, у кутиках очей з'являлись маленькі морщинки, а коли його щось не влаштовувало, комічно морщив ніс.
З Нілом він відчував себе живим, наче після довгого часу йому нарешті відкрили доступ до кисню.Але все це не тривало довго. Не могло тривати довго. В його житті було не так багато щасливих моментів. Вони були мимолітними, ефемерними, а після них обов'язково приходило зло. Так було і цього разу.
Одного вечора Ніл побіг на прогулянку, з якої так і не повернувся.Можливо, якби Ендрю затримав його тоді, все було б інакше. Можливо, варто було покликати його на дах чи пограти в приставку. Але цього не сталося. Хлопець часто бігав, це був його спосіб провітрити голову та впорядкувати думки. Як Ендрю розказали пізніше, він бін вздовж шосе.
Чи знав він, що так робити не можна? Звісно знав, але спраглого свободи хлопця це не зупиняло. Яка ймовірність того, що в момент його пробіжки по тому ж шосе буде їхати п'яний водій вантажівки?
Ендрю не хотів іти на опізнання. Не хотів бачити клаптиків поблідлої шкіри, не хотів прощатись, не хотів знову відчувати порожнину всередині. Шкода, що його бажання ніколи не здійснювались. Ніла більше не було поряд. Він розсіявся наче дим від цигарок, які вони колись розділяли