Work Text:
Найс розвалився у своєму кріслі в кімнаті продюсерів. Він тільки нещодавно перебрався на нове робоче місце, але завданнь вже була неймовірна кількість. Нудні документи та дрібнички, про які ніяк не згадають у майбутньому. Непосидюча натура Найса просто кричить з благаннями зайняти себе чимось іншим, але тільки не цією нудьгою.
Він вскочив на ноги та попрямував до сусіднього кабінету, наспівуючи якусь пісеньку, що приїлася. Він увійшов у приміщення без стуку, усміхаючись на всі зуби.
— Ге-ей, Чітосе, як робота?
Найс швидко пройшов до столу свого колеги, а той здригнувся від неочікуваної появи свого старшого за посадою. Декілька паперів взлетіли вгору.
— Я ще не помилився! Не звільняйте мене, прошу! — Чітосе швидко зібрав всі розкинуті папери в стопку та прижав їх до себе, наче це був його щит.
— Я не прийшов тебе сварити, — той закатив очі та обійшов стіл. Арнеб глянув у екран комп'ютера молодшого за посадою, опустившись надто близько до його плеча. Він лише робив вигляд, що вивчає таблиці. — Мг, мг. Так. Зрозуміло-о.
— ...Щось не так? — Чісоте обернувся до Найса з легким переживанням у грудях.
— Правильно! — він клацнув пальцями по носу Цузури та вихопив папери з його рук. — Все не на своєму місці. Це жах!
— Що? Де саме... — Чісоте глянув у комп'ютер, намагаючись знайти помилку, проте периферичним зором побачив, як Найс виходить з кабінету. — Мої папери..!
Цузура підхопився та попрямував за Найсом. Коли він вийшов у коридор побачив, як двері у кімнату для відпочинку повільно закривалися. Логічно, що утікач ховався там. Чісоте привідкрив двері, його схопили за руку, потягнули всередину та усадили в крісло-мішок. Сам Арнеб вмостився у таке саме сідало поруч.
— От тепер все на своїх місцях, — з полегшенням видихнув Найс, розслабляючи плечі.
— Відпочинок посеред роботи? Чи не буде це помилкою?
— Що? Коли відпочинок після тяжкого дня почав вважатися помилкою?
— Але зараз лише друга година дня?
— Ти занадто переймаєшся роботою, — Найс простягнув руку до лоба Чітосе та відвісив йому щиголь.
Цузура рефлекторно потер місце удару. Можливо Найс не хотів робити це настільки боляче, але Чітосе сприйняв це як плату за ухилення від роботи. Проте його насупливий вираз обличчя раптово змінився подивом, коли його руку прибрали від болючого місця та він відчув теплі губи на шкірі.
Найс швидко відсунувся назад на своє крісло-мішок, наче нічого не сталося. Незрозуміло для самого себе, Чітосе відчув смуток. Його так неочікувано поцілували і забрали цю ніжність так швидко? Дратуюче.
— Ні-ні, не роби такий вираз обличчя. Ти так різко засмутився, що мені аж соромно, — Найс легко засміявся, але побачивши, що Чітосе веселіше не стало, піджав губи. — Ну добре. Ходи сюди.
Молодший чолов'яга нахилився до свого хлопця, а той на зустріч. Найс пальцем заправив частину пасом Чітосе за вухо, щоб залишити на його щоці декілька швидких поцілунків. Подібна близькість була для них не вперше, але Цузура досі швидко ніяковів та покривався легким рум'янцем, хоча ніколи не приховував, як йому подобається отримувати таку увагу від свого партнера. Іноді він проявляв ініціативу, як прямо зараз, та вже цілував Найса у куток його рота, а згодом вже торкався і самих губ. Неконтрольовано, їх руки зустрілися та пальці переплелися. Так було завжди, вони завжди знаходили один одного під час своїх сеансів ніжності та турботи.
Найс відсторонився, щоб поглянути на обличчя Чітосе. Після поцілунків він стає таким примхливим та таким на схожим на себе буденного. В очах Арнеба читався погляд закоханого дурня та бешкетника. Він був повністю задоволений тим, що змусив Цузуру відірватися від роботи та обрати його.
— Не перепрацьовуй сильно, добренько? — Найс підніс кисть руки Чітосе до свого обличчя та залишив мокрий поцілунок, не відводячи погляду від очей старшого хлопця ні на мить.
У відповідь він отримав легкий хиток головою та ніжну усмішку, котра так рідко з'являлася на обличчі Чітосе. Навіть нудні дні на роботі можна розбавити чимось теплим.