Work Text:
ʼʼЗдається вони не знають, що ми одружені.”
Хаус відводить від свого столу зацікавлений погляд, заінтриговано піднявши брову
“І?”
Вілсон затинається, здивований такою відповіддю
‘’I…’’, витягує він, натякаючи, щоб Хаус закінчив думку.
Хаус цього не робить, тож Вілсон продовжує. ‘’Хіба тобі не здається, що твоя команда повинна знати подібні факти про тебе? Про нас?’’
Хаус відхиляється назад, наче поринаючи у глибокий роздум. ‘’Можливо,’’ каже він. ‘’Але скільки б часу це зайняло, якби їм довелося допетрати самостійно?’’
‘’Достатньо довго, щоб це перетворилось на проблему?’’ Вгадує Вілсон, але з певністю у голосі. Проте він кидає лише один погляд на свого чоловіка, і, розшифрувавши його тон, зітхає.
‘’Чи достатньо довго, щоб це перетворилося на гру?’’
З невинним виразом обличчя, Хаус прикидається, що відповідально задумався. Так, наче не планував цього.
‘’Що ж, якщо ти збираєшся перетворити придуркуватість моїх підопічних на гру– я тебе не зупинятиму. “
Вілсон лише кидає на нього суворий погляд, тож Хаус продовжує.
‘’Думаєш варто робити ставку на тижні? Місяці?’’ Він випрямляється у кріслі.
‘’Або розтягнемо веселощі, і одразу поставимо на роки?’’
“Відкрити рота і вказати на свою обручку займе у мене рівно тридцять секунд,’’ каже Вілсон.
‘’Що ж, так ти позбавляєш гру веселощів,’’ каже Хаус.
Вілсон робить довгу паузу.
‘’Шість місяців.’’
Після трьох днів постійних натяків, Вілсон приходить до висновку, що шість місяців – точно недостатньо.
‘’Я хочу змінити свою ставку,’’ каже він, повернувшись додому. ‘’Рік.’’
”Один рік!’’ повторює Хаус. ‘’ Цікавий поворот. Що змусило тебе так різко змінити думку?’’
‘’Тобі не здається приводом для занепокоєння те, що твоя експертна команда не може вирахувати, за ким ти заміжній, працюючи зі мною під одним дахом?» Натомість питає Вілсон.
”Ти не відповів на питання” каже Хаус. ”І ні, це не привід перейматись. Я найняв медиків, а не експертів у моєму любовному житті.“
Вілсон коротко вагається.
”Вісімнадцять місяців.”
‘’Доброго ранку, Докторе Вілсон,’’ привітно вітається Кемерон наступного робочого тижня.
‘’Доброго,” відповідає він, не піднімаючи очей від аналізів, які Хаус попросив його переглянути.
”Як ваші справи?” Продовжує Кемерон, намагаючись затягнути його у дружню розмову
”Все добре, а у тебе?” Відповідає Вілсон
”Все у порядку,” каже Кемерон. ”Як ваша дружина?”
Вілсон ошелешено хитається , ледь не впускаючи з рук папери
“Моя хто?”
Він повертається до Хауса, але той не виказує жодних ознак зацікавленості, хіба поспіхом кинутий на Кемерон погляд.
Кемерон така відповідь явно занепокоїла. «Ви ж… одружені, хіба ні?’’ питає вона, вказуючи пальцем на його обручку.
Вілсон спочатку дивиться на своє кільце, а потім на Хауса, який лише невинно зводить брови догори, але навіть не намагається нічим допомогти.
Вілсон дивиться назад на свою руку, а потім знов на Кемерон. ‘’...Так..?’’
Кемерон ще більш занепокоєно вдивляється йому у вічі. ‘’Вибачте. Я зовсім не хотіла втручатись в особисте. Ви не дуже часто про неї згадуєте.’’
Вілсон кидає на Хауса погляд, з проханням про допомогу, але, вже вкотре,-- не отримує її.
Коли через хвилину паузи він досі не може придумати відповіді, Хаус каже :
‘’Дійсно. Чому ти ніколи не говориш про свою дружину, Вілсоне?’’
Вілсон кидає на нього налякано-шокований погляд, і знов повертається до Кемерон.
”Що-ж… іноді… я забуваю….що ви не знайомі. Часом маю відчуття, наче ми роками працюємо разом”
Кемерон мʼяко посміхається.
”Це мило. Як її звати?”
Вілсон вагається. ”Її звати…”
“Сем,” невинно пропонує Хаус.
”Сем,” одразу погоджується Вілсон.
”Її звати Сем.”
Як тільки Кемерон йде геть, він жбурляє папери на стіл Хауса.
“Ти шахрай!”
“Вона запитала,” пояснює Хаус.
“Вона запитала про дружину, якої не існує!” Сперечається Вілсон.
“Я не маю дружини! У мене є чоловік! Вона працює на мого чоловіка!
“Я чудово знаю, на кого вона працює,” каже Хаус. “Але ми не встановили жодних правил, тож я не шахраював.”
“Ми встановлюємо правила прямо зараз,” каже Вілсон. “Правило один— ти не можеш брехати, що я одружений на жінці, шахрай!”
“Я не порушував жодних умов!” Каже Хаус.
“Це правило зʼявилось тільки що, тож я нічого не встиг порушити.”
Вілсон втомлено потирає обличчя.
“Ти мене колись доведеш.”
Вілсон майже забуває про їхню гру, поки Чейз не гукає до нього, коли він виходив з Хаусового кабінету.
“Ми колись матимемо нагоду познайомитись з твоєю дружиною, Вілсоне?”
Він вагається, закриваючи за собою щойно відчинені двері.
“…Ні.”
Кемерон, Чейз та Форман одночасно зводять брови.
Хаус, як і раніше, нічим не допомагає, додаючи:
“Чому ні?” Він дивиться на свою команду. “Я бачився з нею, вона чудова.”
Вілсон кривиться, кидаючи на нього погляд.
“Ми розлучаємось.”
Усі присутні у кімнаті витріщають на нього очі.
Після секунди ошелешеної тиші, Чейз каже,
“Мені дуже шкода, Вілсоне.”
“Не переймайся,” каже він, кидаючи на Хауса неприязний погляд.
“Але я був би вдячний, якби ви більше про це не згадували.”
«То ми розлучаємось?” Питає Хаус.
”Ми можемо просто розказати їм?” Наполягає Вілсон.
“І забрати усі веселощі з гри?” Питає Хаус. ”Мені здається, що ти боїшся програти.”
”Мені здається ти просто не хочеш казати, за ким ти заміжній ,” відтинає у відповідь Вілсон.
Пару секунд Хаус вагається, виглядаючи глибоко задумливим.
Нарешті, він каже: ”Тепер ти маєш перестати носити на роботі обручку.”
“Грегу,” багатозначно каже Вілсон.
”Я от свою не ношу,” підмічає Хаус.
”От тобі і доказ до теорії «Хаус-не-хоче-щоб-інші-знали-про-наш-шлюб»,” продовжує сперечатися Вілсон.
”Ти ж знаєш, що я не ношу свою обручку через санітарні норми,” каже Хаус. ”Мені б доводилось щохвилини знімати і одягати її. Вона б загубилась. Як аргумент, натомість, я сильно тебе кохаю.”
Вілсон вагається. ”Я також тебе кохаю.”
”То ми не розлучаємось?” Питає Хаус.
”Я пропоную гру,” оголошує Хаус наступного дня.
”О Боже,” тихо зітхає Форман, повертаючись обличчям до нього. ”Яку саме гру?”
”Гру, в яку ми з Вілсоном граємо вже деякий час,” каже Хаус. Вілсон піднімає на нього заінтригований погляд.
”Що за гра?” Зацікавлено питає Чейз.
Хаус піднімає свою ліву руку. На ній виблискує обручка. Вілсон трохи жвавішає, і так само його команда, але у дуже інакшому сенсі.
”Це весільна каблучка?’’ Питає Форман. ‘’Чому у тебе на руці весільна каблучка?’’
‘’Вона моя,’’ каже Хаус. Усі троє з команди сміються. ‘’Не знущайтесь. Я, між іншим, вже багато років живу у щасливому шлюбі.»
Вілсон вмощується зручніше, отримуючи від цього видовища невимовну насолоду.
‘’Ти не одружений,’’ каже Форман, шкірячись. ‘’Жодна жінка при своєму розумі не пішла б з тобою під вінець.’’
‘’Можливо ти маєш рацію,’’ відповідає Хаус. ‘’Вілсон не менш спанеличений ніж ти. Він намагається довідатися, хто це може бути.’’
‘’Вілсон не знає?’’ Запитує Чейз, ошелешено дивлячись на нього. Вілсон лише знизає плечима.
‘’Отака собі гра,’’ каже Хаус. ‘’Грайте, якщо хочете.’’
‘’А який виграш?’’ Запитує Форман.
‘’Договірний,’’ каже Хаус.
‘’А що отримає Вілсон?’’ Наполягає Форман.
‘’Припускаючи, що він колись довідається?’’ Питає Хаус, переводячи на нього погляд. Вілсон зацікавлено піднімає брови, чекаючи що він скаже. ‘’Щось особисте.’’
‘’Звучить дуже розпливчасто,’’ каже Чейз, обертаючись до Вілсона. ‘’Що він пообіцяв?’’
Вілсон знов лише знизає плечима. ‘’Не думаю, що Хаус хотів би, аби я розказував.’’
Чейз звужує очі, знову дивлячись на Вілсона.
‘’Це дуже підозріло’’
‘’То ходи, обговоримо умови,” каже Хаус. “Або не бери участі.”
“Зачекай,” каже Форман. “Це ж дуже загальні критерії. Ти маєш дати нам хоч з чогось почати. Як вона виглядає? Чим займається? Ми ж не можемо просто блукати містом і шукати людей, що могли б взяти з тобою шлюб. Яких взагалі не існуватиме, якщо всі люди при своєму розумі.”
Хаус ігнорує насмішку. “Вам і не треба блукати містом, ” каже він. ”Можете обмежитись цією лікарнею.”
Всі троє гучно протестують. ”Не може бути, що ти одружений з кимось, хто працює тут!” Вигукує Кемерон.
”Але ж саме так і є,” каже Хаус, явно насолоджуючись цією розмовою. ”Ви навіть працювали разом! Весело, еге ж?”
Трійця просто шоковано мовчить, доки Форман не питає: ”Яке сьогодні число?”
”Тридцяте листопада, а що?” Відповідає йому Вілсон.
“Тому що все вказує на те, що сьогодні перше травня,” каже Форман, скептично зиркаючи на Хауса. ”Я на цю хрінь не куплюсь.”
”Можеш не вірити,” каже Хаус. ”Але це не хрінь. А щодо вигляду— каштанове волосся, карі очі, біла шкіра. Достатньо щоб почати? Чи вам дістати історію хвороб?’’
‘’Кадді,’’ каже Кемерон, несподівано підводячись. ‘’Це має бути Кадді.’’
Чейз та Форман обидва вичікувально дивляться на Хауса, але той лише хитає головою.
‘’Кадді блакитноока.’’
Кадді ловить Хауса перед ліфтом трьома днями пізніше. ‘’Чому Кемерон запитує, чи ми з тобою одружені?’’
Хаус тихо пирхає. ‘’Я їй казав що це не так. Ти не кароока.’’
Скептично розглядаючи його, Кадді заходить з ним у ліфт. ‘’Чому мене, насамперед, взагалі запитують?’’
‘’Вілсон переймається тим, що моя команда досі не вирахувала наш подружній статус,’’ пояснює Хаус. ‘’Тож я відправив їх на невеликий квест, щоб подивитися, чи вийде в них.’’
‘’Цікаво,’’ каже Кадді. ‘’Але знаєш, що цікавіше, ніж твоє особисте життя, Хаусе?’’
‘’Ні. Що?’’ питає Хаус.
‘’Твоє робоче життя,’’ каже Кадді.
Хаус її ігнорує. ‘’Вілсон почав з ставки на шість місяців, і потім підняв до вісімнадцяти. Я ставлю, що вони не дійдуть далі статі мого партнера, і не здогадаються, що я у шлюбі не з жінкою. Хочеш взяти участь?’’
Кадді вагається.
‘’Шість місяців.’’
Вони вирішують чотири великих справи без жодного прогресу у загадці Хаусового шлюбу. Одного тихого дня Форман, Чейз і Кемерон ловлять Хауса у його офісі.
‘’Ви прийшли щось вимагати?’’ питає Хаус.
‘’Так.’’ Каже Кемерон. ‘’Щоб ти припинив цей дурний жарт.’’
Хаус піднімає свою ліву руку. Обручка досі на місці. ‘’Не жарт.’’
‘’Це ж очевидно не твоя!’’ сперечається Форман. ‘’Ми поговорили з кожною шатенкою у цій будівлі, і жодна із них з тобою не одружена.’’
‘’Ви не забули про критерій з карими очима?’’ питає Хаус. ‘’Бо Кемерон дуже швидко від нього відхилилась.’’
‘’Абсолютно. Кожна. Жінка.’’ наполягає Форман. ‘’Ти брешеш.’’
‘’Ви просто дивитесь не в тих місцях. Я дав вам критерії,’’ каже Хаус, перераховуючи кожен на пальцях. ‘’Коричневе волосся, карі очі, біла шкіра, працює тут.’’
‘’Ми спитали кожну жінку–!’’ починає Чейз.
‘’Ну, от і ваша проблема!’’ вигукує Хаус. ‘’Ви втрьох маєте такий гетеросексуальний світогляд. Чесне слово, ви можете хоч на секунду переглянути набір кандидатів?’’
Трійця шоковано замовкає, поки Кемерон не звужує погляд, перериваючи тишу.
‘’Це не твоє кільце.’’
Хаус піднімає брови. ‘’Чого б це?’’
‘’Це кільце Вілсона,’’ каже Кемерон. ‘’З його шлюбу із Сем. Ти одягнув його щоб нас розіграти.’’
‘’Зачекай, що?’’ каже Форман. ‘’Дружину Вілсона звали Бонні.’
‘’Ні,’’ втручається Чейз. ‘’Її звали Джулі.’’
‘’Ні, її звали Сем,’’ сперечається Кемерон.
‘’Хаус сказав–’’ одночасно вигукують Чейз та Форман, обидва ловлять себе на слові, і відразу повертають голови до Хауса.
Хаус знов піднімає брови, і каже: ‘’Вілсон непогана здогадка, Кемерон. Залишай цей варіант.”
Вони знаходять Вілсона у клінічному відділі. Він помічає, як всі троє цілеспрямовано наближаються, і зупиняється.
‘’Приві—’’
Кемерон хапає його ліву руку і піднімає її, щоб подивитись на безіменного пальця. На ньому є обручка. Він забув її сьогодні зняти.
Кемерон переводить погляд з кільця на його обличчя.
‘’Ти що, одружений з Хаусом?’’
Вілсон вагається, явно не знаходячи потрібних слів. Нарешті, він м’яко витягає руку з хватки Кемерон.
‘’Перепрошую, я буквально на секунду.’’
Йому щастить, і він ловить ліфт нагору до того, як вони встигають його зупинити.
‘’Що я маю казати якщо вони питають напряму?’’ питає Вілсон, заходячи до Хаусового офісу.
Хаус піднімає на нього погляд. ”Хіба це не є вся суть гри?”
”Ми ніколи не обговорювали такий сценарій,“ каже Вілсон. ”Може мені варто просто все заперечити?”
”Ти не хочеш визнавати, що одружений зі мною?”
Форман, Чейз та Кемерон вриваються у Хаусів офіс.
“Ти одружений з Вілсоном?”
“О Господи,” каже Вілсон, закриваючи лице рукою.
“Чому в моєму офісі такий натовп?” Роздратовано питає Хаус.
”Як ти міг нам не сказати?!” Вигукує Кемерон.
”Як ви могли не здогадатись?!” Питає тим самим тоном Хаус.
”О Господи,” знову каже Вілсон, опускаючись на стілець.
”Що ти маєш на увазі “як ми могли не здогадатись”?!” Питає Форман. ”Ти жодного разу навіть не натякнув—!”
“Вілсон явно подобається мені більше, ніж будь-хто з вас. До цього висновку прийти взагалі не складно,” каже Хаус.
« О Господи!” Знову каже Вілсон, нарешті піднімаючи голову. ”Будь ласка, досить!”
”О, то ти тепер мене соромишся?” Питає Хаус.
”Що відбувається…” бурмотить під носа Чейз.
”Заспокойся, малеча, ” каже Хаус, витягуючи лист паперу з ящику свого столу. ”Я переміг!”
”Що?” Питають всі четверо, витріщаючись на нього.
”Та не ви троє,” каже Хаус, відмахуючись від них, та вказуючи на Вілсона пальцем. ”Наше маленьке парі.”
”Е, ні,’’ каже Вілсон. ‘’Ти заклався що вони ніколи не здогадаються. А я поставив на шість місяців.’’
‘’А потім ти поміняв на вісімнадцять,’’ каже Хаус. ‘’А коли ти почав переживати, що це займе таку купу часу, я зменшив ставку до чотирьох місяців. І Кадді поставила на шість, тож я переміг.’’
‘’Кадді знає?!’’ Ошелешено питає Кемерон, доки Вілсон водночас питає, ‘’Кадді робила ставки?’’
‘’Та звісно ж Кадді знає,’’ каже Хаус. ‘’Ви думали вона не знала, що двоє її найманців взяли шлюб?’’
‘’Я не знав що мій бос у шлюбі!’’ Вигукує Чейз.
‘’І чия ж це провина?!’’ Питає Хаус. ‘’Ви завершили квест. Тепер можете забратись геть з мого кабінету?’’
‘’Ти сказав, що Вілсон грає в ту ж саму гру, що й ми,’’ каже Форман. ‘’Так взагалі не чесно, ти намагався нас заплутати.’’
‘’Ти сказав, що Вілсон має дружину!’’ Додає Кемерон.
‘’Я на цю брехню не давав згоди!’’ втручається Вілсон.
‘’Я сказав, що я та Вілсон граємо у гру,’’ каже Хаус. “Ці гра не передбачала жодних правил щодо вигадування неіснуючих дружин. І у моєму кабінеті, між іншим, на три особи більше, ніж повинно бути. Я звідси нікуди не йду, і мій чоловік також.’’
Форман, Чейз і Кемерон врешті здаються та йдуть геть; це займає лише кілька хвилин ігнорування нестримного потоку їхніх запитань. Як тільки вони йдуть, Вілсон потирає перенісся і каже, ‘’Ця гра була поганою ідеєю.’’
‘’Але ж це було весело,’’ весело дражнить Хаус, кладучи лист паперу назад до ящику. ‘’Може, обговоримо умови моєї перемоги?’’
‘’А ми не можемо зробити це вдома?’’ Питає Вілсон, червоніючи.
‘’Можемо, але ж вони сидять під кабінетом і витріщаються на нас крізь скло,’’ каже Хаус.
‘’Так набагато веселіше.’’