Work Text:
Ти будеш моїм «плюс один», Драко.
— Тео, ні.
— Ґрейнджер сказала, що це буде як квідич, але замість квідича всі співають. Суто маґлівська штука, дуже цікаво.
— Там буде Ґрейнджер?..
Мелфой пізно схаменувся, виказавши зацікавлення, а Нот наче цього й чекав.
— Звісно, це вечірка у її домі. Будемо всі разом дивитись Євробачення на її дивані, дуже затишно і навіть інтимно…
Драко нервово ковтнув вогневіскі і, підвівшись, тривожно закрокував вітальнею. Ще з часів Гоґвортсу він намагався придушувати той трепет, що виникав щоразу, коли бачив, чув чи думав про Герміону Ґрейнджер. Він сподівався, що після закінчення школи це мине, але тяжіння до неї спалахнуло з новою силою, коли вона, покинувши Візлі, перевелась у відділ аврорів. У його відділ.
— Ходімо! Там буде Пенс з Лонґботомом, і твій напарничок Поттер з Візлицею. Всі свої.
— На котру? — Драко міцно тримав склянку, приховуючи тремтіння рук.
— На шосту. Прихопи з погребу щось неймовірно вишукане, дороге і витримане не менш ніж двадцять пʼять років. Як я, — Тео, розсміявшись, вийшов із вітальні.
Нехай Мелфоя вважали одним з найбезстрашніших аврорів, але близькість Ґрейнджер на дивані перед її телевізором його жахала.
І, як завжди, коли хвилювався у її присутності, він мимохіть починав вести себе не надто чемно.
— Що це за опудало на сцені?
— Це сценічний образ, Драко. У нього неперевершений оперний вокал.
Мелфой стрепенувся від звуку свого імені з її вуст. Ґрейнджер була такою привітною з ним. Більш, ніж він заслуговував.
Поттер та Нот, не надто цікавлячись музичними номерами, пліткували. Візлетта гучно сперечалась про квідич із Пенсі, яку обіймав Лонґботом.
— Вона не витягує високі ноти.
— Але ж пісня гарна.
— Не у її виконанні, Ґрейнджер.
Наступними на сцені зʼявились чоловіки з довжелезними духовими інструментами, що видавали звук, схожий на спів дракона у шлюбний сезон.
— Що це?
— Представниця України, Руслана, я її фанатка.
— Ні, я про руни на її руці, це порушення статуту секретності.
— Маґли не знають про руни.
— Все одно, це незаконно.
— Цить, Мелфою, не заважай слухати переможницю.
— У неї жодних шансів.
Після всіх виступів Візлі впихнула в руки Драко шматок пергаменту.
— Напиши імʼя переможця. Побачимо чи ти вгадаєш.
— Це точно не та мольфарка під прикриттям.
— Я впевнена що вона переможе!
— Бачу, у нас тут запеклі конкуренти, — єхидно втрутився Тео.
Ґрейнджер, закотивши очі, написала свій прогноз й кинула його на стіл.
Звісно, перемогла її фаворитка.
— А я казала, казала! — стрибаючи кімнатою переможно вигукувала Ґрейнджер, — Мелфою, покажи свою ставку.
Драко незворушно підняв свій пергамент, на якому каліграфічним почерком було написано «Руслана».
— Ти теж ставив на неї?! Але чому тоді…
— Мені весело з тобою… сперечатись, Герміоно.
Вона неочікувано зашарілась і не промовила ні слова до нього до кінця вечора.
За місяць Ґрейнджер неочікувано зайшла до кабінету Драко.
— Мелфою, хоч ти і скалка в дупі, але ніхто більше не зацікавлений, а тобі вона наче сподобалась, тож субота, о сьомій, — пролепетавши, вона поклала на стіл квиток.
— Що?
— Виступ Руслани у Лондоні, переможний тур. І май на увазі — це аніскілечки не побачення, — і майже вибігла з кабінету.
Драко взяв квиток неслухняною рукою.
Не побачення? Нехай. Але він зробить все, щоб цей вечір став найромантичнішим не-побаченням у житті Герміони Ґрейнджер.