Work Text:
Війна закінчилася, Волдеморт переможений, але темна магія залишила сліди — не лише в серцях, а й у самій тканині реальності.
Герміона виявляє дивну магічну пастку під час очищення старого темного сховища. Вона активує її випадково — і пастка починає витягати з неї життєву енергію.
Діагнози Св. Мунґо невтішні: тіло згасає, а душа ніби тримається на невидимій нитці. Драко, який після війни намагається очистити своє ім’я, дізнається про її стан. Попри давню ворожнечу, він не може залишитись байдужим.
Драко звертається до древнього забороненого розділу в Бібліотеці Мелфоїв. Він дізнається про ритуал: Клятву крові — магію настільки давню, що її не викладають ніде.
Щоб врятувати Герміону, він мусить добровільно віддати частину своєї душі в обмін на її життя.
Але цього мало. Старі сили вимагають більшого: він повинен зв’язати себе з темрявою, навіки.
Ритуал відбувається таємно, глибоко під землею — Драко ріже собі руку, змішує кров із Герміониною, шепоче стародавні слова. Тіні витають навколо. Герміона раптово прокидається в лікарні… здорова.
Герміона вважає, що її вилікували цілителі. Вона почувається краще, ніж будь-коли.
Драко мовчить. Він — її рятівник, але вона не знає цього.
Вони поступово зближуються: обережно, болісно, але пристрасно. Їхнє минуле — шрами, які стали основою нового почуття.
Драко більше не той, ким був. Його сила збільшується, інтуїція загострюється, але іноді він… ледь стримує себе.Герміона помічає: Драко не спить. Його очі іноді сяють темно-червоним.
Він говорить іншими мовами уві сні.
Одного разу вона торкається його руки — і бачить коротке видіння: закривавлений алтар, його постать у центрі ритуального кола, шепіт, який змушує кров холонути.
Він починає уникати її, бо боїться зашкодити.
Випадково Герміона знаходить старий том у бібліотеці маєтку Мелфоїв. У ньому описано ритуал, який точно відповідає її стану.
Вона зіштовхує Драко з правдою — і він зізнається. У всьому.
Вона розривається між жахом і ніжністю. Вона любить його. Але він щодня втрачає себе.
Сили, з якими він уклав угоду, починають вимагати плату: кров, насильство, демонстрацію сили.
Драко бореться, але іноді зривається. Убиває одного з посланців Темряви, що з’явився в маєтку.
Його внутрішнє “я” роздвоюється: чоловік, який обожнює Герміону, і щось інше — дике, незбагненне.
Герміона вирішує: якщо він уклав угоду — вона укладе свою.
Вона йде на зустріч зі Старими Силами, пропонуючи заміну: її душу — за його свободу.
Але Драко вривається в саму темряву, аби врятувати її. Магічна битва — не за життя, а за право залишитись людиною.
Він зрікається сили, добровільно повертає все — й готовий померти.
Вони обоє виживають, але з новими шрамами. Магія, яка їх врятувала, зникла забравши їхню здатність чарувати.
Вони живуть у глушині, подалі від світу. Герміона — єдина, хто може торкнутись його, не викликаючи спалахів болю.
І щоночі вона шепоче йому на вухо:
«Я б знову тебе обрала. Я завжди обиратиму тебе.