Chapter Text
дитиною чонсоб думав, що в підліткові роки він буде крутим хлопцем в крутій компанії з крутими друзями та крутими захопленнями.
багато дівчат будуть в нього закохані, а хлопці заздритимуть його крутості.
та сталось не так, як гадалось.
і от зараз він лежав на асфальті, поки накрапав дощ. це був скейт парк.
чонсоб справді хотів навчитись кататись на скейтборді та робити круті трюки, та поки виходило лише пересуватись на ньому та при цьому не падати. ну не завжди. він знову хотів спробувати виконати той тупий трюк і впав, тож до старих ран на колінах додались вже нові. адже чонсоб, як справжній скейтер(точно не позер), катався в шортах.
можливо, від удару головою об асфальт він міг втратити ще трохи глузду. але зараз йому було зовсім трохи байдуже. тож він продовжував лежати на асфальті та дивитись на небо.
точно, чонсоб був лузером.
ну так його називають. але, саме на його думку, лузером бути взагалі-то прикольно. не всім судилось бути номером один та найпопулярнішим учнем в школі. і це нормально. взагалі, чонсоб може навіть сказати, що він має прикольних друзів і його життя доволі цікаве.
наприклад, прямо зараз на нього летів хлопець на скейті і смішно розмахував руками.
- стережись!
ох йо
чонсоб зрозумів, що йому мабуть треба було б від лізти в сторону доволі пізно, тож ледве встиг. але той хлопець все ж втратив рівновагу та впав прямо біля нього.
- та ну йомайо, знову мама сваритись буде, що кеди подер.
взагалі хлопець нормально так упав, тож подерті в нього були не тільки кеди, а й руки.
- чєл, ти живий взагалі? - можна було б подумати, що чонсоб боїться спілкування з людьми, та насправді більшість часу він їх просто ігнорує, але падіння цього хлопця виглядає справді болюче, тому він вирішив запитати.
- та мені не звикати, тож я в порядку. колись та й заживе, - хлопець піднявся на ноги.
взагалі, чонсоб впізнав цього хлопця. це був хаку шота, якого називали соулом.
він з тієї ж школи, що й чонсоб, а ще спілкується з кіхо, який є другом чонсоба. а ще він танцює. колись кіхо почав наполягати, аби чонсоб спробував поспілкуватися та подружитися ж соулом. можливо, чонсоб навіть задумувався про це, але якось він побачив як соул танцює, і подумав що той занадто крутий для нього.
на це кіхо сказав, що він дурень.
тоді шота різко повертається до нього та тикає пальцем:
- а ти чому на дорозі валяєшся, я міг і наїхати на тебе!
- ну, взагалі-то, треба дивитись на дорогу, тож це не моя проблема. я тут красою неба насолоджувався, - якраз почав накрапати дощ.
- та ну тебе. я бачив, як ти ще пів години тому на скейті гепнувся і продовжував лежати тут, - видно було, що йому смішно з усієї ситуації.
чонсоб теж піднявся на ноги і подивився на нього.
- тоді я був тут один, - він примружив очі, - як ти це побачив взагалі?
шота розсміявся.
- а тобі все скажи. може я твоя фанатка і слідкую за тобою, - шота тикнув в нього пальцем.
- хахаха, смішно, - чонсоб теж посміявся, але не сильно. - всі в школі знають, що я лузер, хоча лузером бути наче й прикольно.
дощ ставав сильнішим, тож чонсоб підняв свій скейт та сумку, збираючись йти.
- та ти прикалуєшся, - шота подивився на нього недовірливим поглядом, - тоді мене теж можна назвати лузером. яка взагалі різниця, це не так серйозно.
- ну, можливо, й так.
вони вже промокли наскрізь, тож чонсоб вже хотів попрощатися та йти додому, але соул підійшов до нього ближче.
- чонсобе, не хочеш сходити зі мною в кафешку? - він стояв там увесь мокрий, а його волосся прилипло до обличчя. він був милим.
і чонсоб, незрозуміло взагалі, як додумавшись до цього, запитує:
- ти кличеш мене на побачення, одразу після того, як ледь не збив? - він одразу червоніє від цього.
шота, мабуть, теж не очікував такого запитання, тож розсміявся.
- так, це точно, - тоді він взяв чонсоба за руку та повів його до найближчої кавʼярні.
дорогою чонсоб згадав дещо важливе. тож, як тільки вони сіли за столик, він запитав:
- зачекай, звідки ти знаєш моє ім’я? вони сіли за столик вкінці приміщення.
- та ти точно прикалуєшся, - шота подивився на чонсоба, наче він сказав щось смішне, - та ми ж буквально з однієї школи! і кіхо про тебе також іноді згадував.
- ну гаразд, можливо й так.
в цей момент до них підійшли, аби взяти замовлення. шота замовив десерт з дуже солодкою назвою, а чонсоб свій улюблений гарячий шоколад.
- і що ж там такого розповідав про мене кіхо? - вони продовжили розмову, як офіціантка відійшла.
на обличчі соула зʼявилась посмішка:
- та говорив, що ти ще той лузер, і ми точно заметчимось.
- ну мабуть він був правий.
на це шота посміявся.
якраз тоді їм принесли замовлення і шота почав їсти свій дуже яскравий десерт. чонсоб ставить свою колекцію брелків з котами на те, що там - як мінімум - кілограм цукру.
- а, точно! - в цей момент в нього наче зірочки в очах зʼявились. - він ще згадував, що ти пишеш свою музику!
чонсоб пожалкував, що почав пити свій гарячий шоколад, тому що від здивування він ледь не вдавився та помер.
- кіхо сказав щооо?! - це вийшло трохи голосніше, ніж хотілося б, але вже як вийшло.
на це шота знову розсміявся, наче переживав найщасливіший момент в своєму житті. а ще під час цього дуже мило прикривав обличчя вільною рукою.
- я так розумію, що він не мав про це говорити, так?
- взагалі-то, це мій секрет та ганьба, тому так. і, як тільки я побачу його, то побʼю.
соул снову розсміявся від того, як мило виглядав чонсоб, поки говорив це. наче зле, голодне, невиспане кошеня.
- чомусь я впевнений, що все не так погано, як ти це описуєш.
- ні, я просто лузер.
і знову шота розсміявся.
- ти можеш бути і крутим лузером. все залежить від того, як ти сам себе бачиш. а найкраще взагалі забити на думку інших та робити те що хочеш. можеш бути хоч лузером, хоч ще кимось.
чонсоб навіть трохи задумався.
- ну, можливо ти й правий. але я завжди уникаю ситуацій, де мені потрібно виходити з зони комфорту. і в мене є багато речей, які я хочу зробити, але завжди відкладаю.
- точно! - і знову в нього наче зірочки в очах зʼявились. - чонсоб, в нас через два місяці випускний, так?
- ну, так?
- тоді в мене є план. давай складемо список речей, що ми хочемо зробити до кінця школи та будемо виконувати його разом. так і веселіше буде, і злиняти від чогось я тобі не дам! - на обличчі соула були сліди від солодкого крему, і в цей момент він виглядав занадто чарівно, аби чонсоб намагався відмовитись від його пропозиції.
тож, чонсоб погоджується.
до випускного 8 тижнів.