Work Text:
Вечір, велика зала та багато людей у пишних сукнях та елегантних костюмах. Це було початком балу у замку сім’ї Тоджо. А чому це все відбувається, запитаєте ви? Все через Різдво, що було майже через тиждень. Брязкіт бокалів, звук різних розмов, жива музика, що грала для того, щоб не було повної тиші…це було в одно час так звично, але і так неприємно для ХіМЕРУ. Звісно, майбутній імператор, так ще й організацією банкету займався він, бо «ну, тобі скоро цілою країною правити! Було б непогано, якби ти повчився хоча б організовувати, хоча б бали!». Не дуже приємно, так? Ось і старший Тоджо так думав. Молодий чоловік спостерігав за ситуацією у залі: більшість людей вже збиралась танцювати вальс, хоча сам він не наважався цього робити. Він мовчки пив шампанське біля столу із різноманітними стравами, дивлячись на посмішки інших та думаючи про щось своє, однак…його думки перервав лагідний та спокійний голос.
- Вибачте, ХіМЕРУ-сан… - почав Тацумі, — не проти, якщо я побуду з вами? Все ж таки, більш приємно знаходитись із людьми, котрих хоча б трошечки знаєш. – промовив пастор, дивлячись на молодого чоловіка поряд із собою. Ах, Тацумі Казехая…місцевий священник, як то кажуть, отець.
- Не буду проти. – відповів ХіМЕРУ, поставивши келих на стіл, скрестивши руки. – ХіМЕРУ думав ти підеш танцювати чи щось таке. – додав він, кинувши погляд на священника.
- ХіМЕРУ-сан, а ви майже праві. – з невеличкою посмішкою відповів Казехая, — ви, випадково, не хочете зі мною станцювати? Хоча б один раз?
Цього..ХіМЕРУ дійсно не очікував. Він зітхнув, трошки помовчав…начебто і не дуже бажав танцювати зараз. Але подумавши, врешті решт відповів.
- Чому б і ні. Все одно робити поки нічого. – спокійним тоном відповів він, як комірки його вуст трошки піднялися – Але, не впевнений, що це дійсно буде правильно.
- Поки це не порушує закон та боже слово, чому б і ні? – сказав Тацумі, трошки нахиливши голову у бік. – Нумо! Лише раз, після цього не буду нічого більше просити.
- Тоді без проблем.
Після цієї фрази, ХіМЕРУ протягнув свою руку до Тацумі, ніби більш «офіційно» запрошував до танцю…Тацумі обережно, але досить сильно взяв його за руку, і тепер вони обидва стали рухатись до танцполу. Ось вони, ледь не у центрі. Ліва рука Тацумі знаходиться під лопаткою ХіМЕРУ, а права тримає руку іншого. Тоджо обережно тримав його за плече лівою рукою, дивлячись кудись у сторону, а їх груди майже торкались. Як заведено, звісно.
- Веди ти, Тацумі. – прошепотів ХіМЕРУ, поглянувши на Казехаю боковим зором.
- Без проблем. – Тацумі шепнув, а з його лиця так і не спадала та звична, приємна, але впевнена посмішка.
Ось, все почалось. Лагідна музика, що тішили вуха, хоч це і була композиція того ж Шуберта або Моцарта. Їх руки були не швидкими, елегантними, з них й око не хотілось зводити! На це було так приємно дивитись, що словами було б важко передати.
- Раз, два…- тихо інструктував ХіМЕРУ, хоч і надав повний контроль над танцем Тацумі. Він робив це навіть не дуже й осознаючи, що він промовляв ці слова.
- Хе-хе, я пам’ятаю, не потрібно допомагати. – мовив отче, легенько потиснувши руку Тоджо, роблячи один з поворотів.
Цей вечір тепер відчувався так по іншому, нібито хтось додав до нього більше кольорів. Може, цей вечір й став трошки святішим, завдяки Тацумі? А чорт його знає! Музика скінчилась, і перший танець також.
- Дякую за танець, Тацумі. – Тоджо поклонився, лише для того, щоб не виглядати занадто грубо…все ж таки, він мав не дуже приємне відношення щодо Тацумі. Він хотів щось додати, але…і сам пригадати не міг, що саме. Так і вертілося на язику, проте слова так і не виходили.
- І тобі красно дякую, ХіМЕРУ-сан. Потрібно якось повторити. – він на хвилинку зупинився у своїй промові, але потім продовжив, — як я і казав, більше нічого просити не буду…гарного вечора! – священник також поклонився і просто зник з поля зору принца, залишаючи його одного. Вони розійшлись, але коли дистанція була достатньо великою, щоб ХіМЕРУ не почув, Тацумі пробурмотів.
- Потрібно буде його запросити до церкви…утім, поки цього буде достатньо. – поглянувши у вікно, промовив він. Падав сніг, і може, під ним вони станцюють знов.