Work Text:
Так іноді просто траплялось, і це було так буденно. Твої думки ставали прихистком для конкретного образу. Образу якому хотілось присвятити всі твори про кохання, але і їх було б не достатньо щоб описати всю ту вдячність та прихильність. І коли це траплялось виникало болісне бажання зберегти ці почуття в середині себе, бо думки про конкретну особу соромили. І я вам щиро заздрю, якщо стоячи перед об’єктом своїх бажань і слабкостей вам не хотілось втекти. Заховатись. Змінити риси свого обличчя, хоч би ця людина не дивилась на вас. Просто розчинитися, бо ви розуміли що ця людина не вважає вас достатньо хорошим для партнерства. Тому варто було б тим очам торкнутися мого простору, я хотів бігти. Дійсно, що бігти. Але на противагу цьому хотілось залишитись, кричати про свої почуття привертати його увагу, і бажати, плекати, зваблювати, торкатись, хотілось порахувати цятки на спині, і багато чого іншого, таємного і соромного.
***
Майкл Віллер був вимушений писати любовну історію. Його наставниця радо єпорекомендувала його на писемний конкурс. Уникнути не вийшло, а робити на відчіпного було йому не притаманно. Письменництво було його мрією, тихим острівцем задоволення і відпочинку. Але потрібні слова не торкались його думок. Він плекав надію протягом декількох годин, але з сплином часу мав лише бажання битися головою об стіну. Він би радо придумав новий фентезі світ, розписав правові норми і закони керуючись конституцією якоїсь держави. Він би без проблем придумав нову расу, розписав їх травневу і репродуктивну систему спираючись на тварин різних видів. Він би навіть зумів написати мелодію, для колискової, благо в природі всього сім нот, якщо не враховувати тональності. Окреме задоволення він отримував від модних пліток Маск, коли треба було скласти візуальних образ персонажів. І так само він би написав на будь яку з тему, лише б не про кохання. Ні ви не зрозумійте неправильно, він дійсно читав даний вид літератури, але як у автора у нього не вистачало фантазії і почуттів це зобразити.
Ноутбук на його колінах вже почав грітися, що в сукупності з літньою спекою вбивала його бажання не тільки творити, але в принципі існувати. Таким його знаходить Дастін. Він заносить п’ять коробок піци, складаючи їх на столі.
— Сьогодні Сюзі прийде в гості, я про це написав в “ Гоукінські принцеси”, але ви всі проігнорували повідомлення в чаті !
Вони жили разом. Виймати будинок було набагато легше ніж подбати всім про оренду квартир. Це було гарне місце для проживання під час навчання і підробітку. Хоч в маленькому містечку і був лише один супермаркет, поруч було багато фермерських господарств, що дозволяло економити на продуктах. В кінці вулиці була зупинка, кожні 20 хвилин був рейс з їх предміста в місто. Загалом всі вони вважали це неймовірним збігом обставин. В будинок був на два поверхи, плюс підвальне приміщення. Дві ванні кімнати і велика зала студія що з’єднувалися з кухнею. Та також чотири спальні. Лукас і Макс ділили одну кімнату, а Майк закохався в підвал. Джастін, Вілл та Оді мали власні кімнати. Ось так всі і жили.
— Вибач, я був зайнятий.
— Дивився в білий екран ноутбуку?
— Щось типу того. Як справи в Союзі?
Його вираз обличчя набув милого виразу. Немов від подумав про хом’яків.
— Вона чудово, і я скучив.
— Хіба ви не були на побаченні позаминулого тижня?
— Ти зрозумієш, коли закохаєшся, все у мене немає часу гнити в твоєму підвалі.
Майк все ще дивився на білий екран ноутбуку, окей в нього зовсім немає ідей що писати. І якраз в той момент її чат спалахнув.
Драма-квін, Арт-боу, Еггофіл, Сарказмдьорл, Фітнес-кун, Геймер
[Користувач Геймер надіслав повідомлення]
“Гайз, я сьогодні приведу Союзі”
[Користувач Сарказмдьорл надіслав повідомлення]
“Нам чекати караоке?”
[Користувач Фітнес-кун надіслав повідомлення]
“The neverending stooory…”
[Користувач Арт-боу надіслав повідомлення]
“Я забув ключі, не лягайте раніше 23:00 будь ласка”
Майк міг би кожного дня свого життя дякувати долі за те що в нього є його друзі. Вони вже давно перестали бути дітьми, але їх зв'язок був сильнішим за все. Йому було страшно від думки, що колись вони роз’їдуться. В його думках вони завжди ділили один простір. Цікаво, чому Вілл затримується.
— Майк!!! Я ж просила винести сміття! — пролунав гучний крик з гори.
— Точно, сміття.
***
— Окей, я поняття не маю що в голові Анжели. — Оді, вона ж Джейн лежала на колінах Макс.
Сьогодні друзі зібралися попліткувати, бо їх друг Джастін попросив звільнити другий поверх, все таки не завжди вдається усамітнитися зі своєю дівчиною.
— Це та сучка ?
— Макс.
— Вона знущалася з тебе!
— Але ж потім вона змінилася!
— Так, після того, як ти їй зламала ніс? — підтримав свою дівчину Лукас.
— А що з нею? — Не розуміючи питає Майк.
— Вона проявляє зацікавленість! Вона подарувала мені квіти!
— Можливо це нова спроба булінгу ? — припустив Майк.
На що всі розвели руками.
— Ну всі іноді змінюється, може варто дати їй шанс ? — питає Оді
— Вілл каже, що це може бути така собі форма гомофобії. Коли робиш боляче об'єкту своєї симпатії, бо ненавидиш те що вона викликає у тебе не зовсім звичні в нашому світі почуття. — Додає Лукас.
Всі вони поступово втрачають цікавість до цієї теми і просто дивляться за якоюсь мелодрамою на телебаченні.
— Слухайте, якби вам дали завдання написати про кохання, як ви це зробили?
***
Вілл повернувся близько 23:30 змучений після роботи, з легкою посмішкою він зустрів Майка.
— Я інших відпустив спати — пояснив хлопець пропускаючи друга до оселі.
Майк був людиною, якому ніч подобалась. В години тиші він ховався від людського гоміну. Міг дозволити існувати без потреби підлаштовуватися під людські вимоги, емоції. Тут він був просто митцем, що плекає музу. Поява Вілла змушувала відчути легке полегшення. Його нічні повернення трохи лякали. Хлопець знайшов роботу в одному з художніх магазинів що знаходився в центрі міста, хоч йому і оплачували транспорт, було неймовірно втомливо витрачати на дорогу до трьох годин. Майк давав собі не вимовлене завдання подбати про те що Вілл повернувся додому.
Чекав його як вірний цуцик. Вілл вже тисячі разів казав, що це не є обов'язковим. Але чи мав він право голосу? Це не Вілл закоханий у свого друга до кінчиків пальців, і не Вілл чекав ночі щоб просто повести час віч на віч. Майк задовольняв своє бажання провести час на одиниці. І був готовий слухати всі протести Вілла, якщо той просто був поруч.
— Як робота ?
Майк падає в своє крісло, очікує що хлопець впаде на диван на проти. Вілл стягує толстовку, на мить відкриває світлу шкіру живота і острівець волосся, що зникає за ременем його джинсів. Майка це соромить і він відвертається.
— Втомливо, як завжди, але сьогодні було багато клієнтів і відповідно я зможу отримати в цьому місці премію. Також мені обіцяють тижневу відпустку в наступному місяці.
— Чудово. На що витратиш додаткову пару доларів ? - він помічає як юнак вдивляється в коробку з піци. Без зайвих прохань встає і пряму до холодильника, дістає тарілку з шматками, що були залишені йому. Відкриває мікрохвильову піч, ставить розігруватися їжу. Виставляє таймер на хвилину і спирається на стіл позаду себе.
— Перед навчальним роком треба ознайомитися з художньою програмою і вирахувати кількість матеріалів, які мені знадобляться. Цей семестр був повним апокаліпсисом для моєї психіки.
Він не промовляє вдячність. Він всього на всього вдячно посміхається і тільки сильніше спирається в м'який диван.
— Я здивований, як ти загалом не витрачаєш бажання щось малювати?
— Так само, як і ти не витрачаєш запал писати, хоча стабільно раз на день ти бажаєш викинути новенький ноутбук у вікно, стерти все що написав, ну і спалити роздруківки. — він вказує рукою на відкритий ноутбук. На майже порожній текстовий документ.
— Я прийнані більш вільний в самовираженні.
Бормоче він дістаючись теплу піцу і ставлячи її перед хлопцем.
— Смачного.
— Дякую.
Він буквально накидається на піцу, і майже відразу висуває язика опікши його. Майк не може втримати смішок.
— Ти ніби з голодного краю. Обережно дурник гаряче.
Вілл кинув на нього погляд: "Серйозно? Ти кажеш це тільки зараз?"
— За сьогодні я написав... — він ставить ноутбук собі на коліна, — цілих сім речень!
Вілл дарує йому скромні авіації. Всього на мить їх погляди зустрічаються. Рот Вілла набитий шматком піци і в кутках його рота є трохи соусу. Він такий до біса милий. От є в серці Майка щось таке, що не описати словами. Прихильність, обожнювання, щось типу цього але інакше. Щоб більше та сильніше. Ураган емоцій що вирують в ньому, але також тиха гавань спокою, коли вони просто ось так сидять.
Вілл кумедний. До біса вродливий хлопчик. З своїм низьким голосом на противагу милому личку.
— Кетрін, та що контент-редактор з газети Ненсі, сказала щоб я прийняв участь у конкурсі. Його організатор Сем, її товариш, можливо коханець, літературний редактор видавництва "Ligature". Вона гарантує, що перемога, чи достатньо високі бали дозволить мені видати щось з своїх творів. Це типу дуже круто, я неймовірно їй вдячний за пропуск на участь. Бо щоб прийняти участь там треба типу заява від закладу освіти, а як відомо нам двом я пішов з медичного. Але твір треба написати про кохання. Про почуття! Про цю пристрасть і хімію між людьми, а я гедь не знаю як це зробити. Мої стосунки... — він вилупився на Вілла, в останню мить стримує язика за зубами. Вілл беззаперечно знав трохи більше за інших, але він не знав всього. — ти і так все знаєш.
У Майка були лиш одні стосунки, в середній школі. Його обраницею стала Джейн. Вона з'явилася в їх містечку, втекла від небезпечної родини. Її батько був лікарем в галузі психіатрії. Під виглядом шанобливого чоловіка ховався тиран. Він посадив мати Джейн на наркотики, і перетворив її на залежну. А результаті жінка покінчила з життям в одну з криз. В дев'ять років Оді втекла з роботи батька, психічної лікарні за містом. Того дня її зустрів Майк. Хоч вона і виглядала як його однолітка, вона нагадувала йому молодшу сестру Холі. Викликаючи у нього співчуття і бажання її захистити. Деякий час він її переховував, поки її не помітила його старша сестра Ненсі. Вони звернулись до поліції, справу вів Джим Хопер. В майбутньому він візьме її під свою опіку. Вона почне ходити з ними в одну школу. Так і сформується їх компанія: Майк - надто емоційний відмінник, Дастін - хлопець з клейдокранією, Лукас - темношкірий хлопець, Вілл - чия орієнтація була зрозуміла з самого дитинства, Макс — бідна дівчинка з околиць міста і відповідно, Оді — відома своєю історією сім'ї.
Оді була неймовірною, попри проблеми з мовленням, попри пориви агресії вона була милою дівчинкою і Майк майже відразу відчув до неї теплі почуття. Жодна душа не може заперечити, симпатія між ними була. Вони були одне до одного дуже важливими. Але не було палкості. Так ніби цілувалися вони просто тому що так треба.
Вони провели не одну ніч розмовляючи про почуття. Пережили неймовірну кількість сварок і істерик, щоб визнати: Майк бісексуал, Оді асексуальна. Вони були гарними друзями з особовим зв'язком, але вони були жахливими партнерами що топили одне одного. Вони рятували одне одного, захищали при інших. Але так сталося що парою вони були лайновою.
Між собою вони визнали все до дрібниць. Жодних образ, жодних непорозумінь. Вони були близькими, просто не так як це просило суспільство. Вони не були "коханими", були "друзями" але набагато більш особистими їх почуття були. З'єднані на спільних травмах і проблемах.
Окрім Оді ніхто не знав про його бісексуальність. Тому для всіх інших їх почуття просто зникли.
Вілл виглядає співчутливим. Він встає напроти Майка, запрошує в свої обійми. Його розмах рук такий великий. В ньому хочеться заховатися.
— Гей чоловіче, я не буду стояти тут довго. Якщо хочеш обіймів, то давай, час акції обмежений.
Майк не встаючи з крісла обіймає його. Притискає своє чоло до його живота.
Вілл трохи спантеличений, але складає свої руки на його голову.
— Вілл, ти закоханий? Розкажи як це... Любити. Може зможу занотувати твої почуття.
***
Вілл потягнув його до себе. Нажаль лише в кімнату.
Попри життя в одному домі Вілл не любив, коли в його кімнату заходили без дозволу. Це було його місце. Майк як і будь-який гарний друг поважав його приватність. Виходячи з цього у його кімнаті він майже і не був. Так зазирав пару разів, коли приносив йому вечерю, чи щоб перевірити чи він прокинувся. Зараз в перше він був на "чужій території"
Перше, що було на проти дверей велике вікно з сидячим підвіконням. За склом були залізна решітка, щоб спершись на скло ніхто не полетів з другого поверху. Саме підвіконня мало декілька маленьких декоративних подушок та плед. Ліжко Вілла було звичайним, виглядав його лгбтк прапор та купа різноманітних малюнків. Під самою стелею був неон. Біля ліжка, перед старою шафою, яку Вілл розмалював акрилом стояло дзеркало. Довге дзеркало було обліплене купою наліпок. Джейн - його зведена сестра точно приклала до цього руку. Інша частина кімнаті налічувала комп'ютерний стіл на якому розмістився комп'ютер і графічний планшет. У хлопця було купа фарб. Вони було складені на саморобні полиці до самого вікна. В центрі стояв дерев'яний мольберт. Також прикрашений малюнками.
— Сідай на підвіконня. Я позичив стілець Дастіну.
Він включив неон. Він збирався трохи помалювати, але замість основного світла ввімкнув настільну лампу, він розвернув її так, щоб вона світила на холст.
— Отже ти попросив розказати про те як це бути закоханим. Що ж слухай. Прошу не перебивати мій монолог, добре ? За бажанням можеш записати пару цитат без мого імені, я не буду подавати на авторське право.
Він солодко посміхнувся, а після повернувся до картини. Поки холт мав декілька плям. Майк здогадувався що писати Вілл буде портрет, але поки в фігурі що має бути обличчям поки не траплялося жодних з притаманних тій чи іншій особі рис.
— Мені треба відчинити вікно ? — Майк дивиться на його гарну постать. На трохи похилі вперед плечі на талію, таку так любив підкреслювати паском Вілл, пухкі, немов жіночі стегна. Він сам був витвором мистецтва, але створював їх самостійно.
— Сьогодні я працюю акрилом тому це не має потреби. Отже. З чого б почати. Бути закоханим це прощати помилки, приймати те що ти ніколи не будеш центром світу цієї людини, іноді жертвувати собою, але варто чітко виділіть слово "іноді". Твій партнер не має тобі дякувати, бо це твій вибір піддатися у вашій грі. Бути закоханим, це шукати можливі знаки, щоб підтвердили що йому подобаєшся ти. Вірити в ці кляті відео: "мова тіла" і вдивлятися як саме ступні об'єкту твоєї симпатії дивляться на тебе.
Він змушує фарби. Обережно наносить на палітру жовтий та сині фарби. Корегує отриманий відтінок додаючи, додаткову краплю жовтого. Виходить неймовірно гарний зеленой. Майк не знав назву цього відтінку. Це був колір листя дерев у саду його батьків. Такий гравійний і елегантний, в сукні такого кольору беззаперечно можна було уявити світську даму.
— Бути закоханим це кожного дня святого Валентина малювати йому листівку. В кращому випадку просто ховати її до інших, у гіршому — спалити разом з його портретом. Коли ти маєш до когось ці почуття ти хочеш захистити цю людину, ти дбаєш про неї, навіть якщо вона цього не очікує. Це маленькі дії, з яких можна скласти цілий список. Почуття можуть лякати, можуть надихати, соромити. І це нормально ти в цьому ніколи не будеш один...
Він не може підібрати потрібних слів мовчить. Він продовжує наносити зелений колір.
— Закоханість це коли твоє тіло палає, варто тій людині посміхнутися. Це коли твої руки тремтять, варто вам бути ближче ніж завжди. Це уявляти собі ідеальний сценарій вашого життя і приймати розуміти що цього не буде. Це ходити на побачення і бачити його в інших людях. Уявляти на собі його руки, коли тобі до біса добре. Бути закоханим це поєтично, до поки ти не покладеш край романтизації. Бути закоханим це плакати. Багато плакати, бо знову ти не зміг полюбити інших. Плакати від того що він не гей. Плакати, хотіти зробити собі боляче бо тобі гидко кінчати з його ім'ям на вустах. Мати до когось почуття боляче. Іноді не справедливо.
Але ти тримаєшся бо обіцяв цій людині вижити. Бути закоханим це брехати всім що з тобою все добре, і не вміти збрехати йому...
Голос Вілла зламався. Його переміг плач. Він впав перед картиною на коліна.
— Це думати що між вами щось та є. Бо ця людина якось дивно поводиться. Вона ніби хоче тебе і відповідь і ти гедь не збагнеш, це твій мозок тебе розігрує, чи це його сигнали. А потім коли ти збираєшся з силами, бачити як він гуляє з дівчиною. Це ображатися на нього, бажати зникнути, але попри все це все одно любити.
Вілл досі плаче. Але без звуку сльози просто течуть по його обличчю, а він досі стоїть спиною. Ти лиш бачиш, як він витирає сльози, активно руками.
— Напиши історію про гея який показав натурала. Класика жанру.
Майк сидить спустошений. Він боїться підійти. Він боїться що Вілл зламається, боїться тільки більшим зробити його біль.
Але попри страх він підходить ближче пропонує обійми.
— Гей, опція обіймів тільки зараз безкоштовна.
Вілл тягне посмішку. Припадає до його розведених рук.
— Бути закоханим це боятися сказати про свої почуття, бо боїшся втратити друга.
— Друга ? — смакує це слово на язиці Майк. Він дивиться в очі Вілла. Той дивиться у відповідь немов чекає відповідь. Немов чекає страту, чи постріл. Немов сама смерть за спиною у Майка.
Майк дивиться в ці очі і його потрохи накриває паніка. Вілл закоханий, закоханий у когось знайомого, а може у того хто ділить з ним дах. Йому боляче. Він звичайно ж знав. Але чути це прямо так боляче. Він не звинувачує Вілла. Він ненавидить себе.
— Майк ? Про що ти думаєш?
Вілл читає його, бачить його паніку і тримає. Охоплює руками його щоки.
— Майк. Майк? Зосередься на мені. Ти мене чуєш ?
Майк не має сил промовити, киває.
Вілл тягне їх обох на підлогу. Притискає голову Майка до своїх грудей.
— Назви п'ять предметів з цієї кімнати.
Майк виконує. Перебирає речі Вілла і промовляє.
— Лампа, фотографія з Джейн, лгбтк прапор, мій портрет, подушка.
Чекай. Його портрет? Він знову повернувся очіма до альбому. Там дійсно був він.
"Втратити друга"
Це лунає в його голові. І він вдивляється у Вілла.. Від сліз перед очима пливе. До того ж лампа трохи вбиває у очі. Його погляд розмитий, але фокус на Очах Вілла.
— Ти ж не хочеш сказати, що закоханий в мене ?
Вілл киває. Він обіймає його плечі, масажує скроні.
— Ох чорт, скільки ж я приніс тобі болю... — він хочу вибачиться, але Вілл закриває його рот рукою.
— Ти не несеш відповідальність за мої почуття. До того ж я ніколи не казав що закоханий в тебе. Ти не робив жодної дії навмисно. Я повторю бути закоханим це не чекати взаємності.
— Але ж Вілл ти плакав через мене!
Вілл притягає його за щоки і цінує у лоба.
— Не випускай колючки, не гарчи. Я знаю як ти не любиш мої сльози, як хочеш розірвати всіх тих хто завдав мені болю. Але ти не винний.
Майк тає. Від поцілунки від ніжних слів. Він насправді боїться кохати, але брехати собі і йому більше не міг.
— Я вибачаюсь за інше.
— За що ?
Вони на підлозі у світлі зеленого неону.
— За те що не сказав що люблю тебе раніше. Це б врятувало тебе від сліз. Вілл я трус.
— Тц.
Вілл знову закриває йому рот рукою.
— Боятися нормально. Повіриш якщо я скажу що теж боюся? Потом те що в нас є шлюби. Я досі можу зазнати насилля. Я розумію твоє бажання сховатися.
Майк тягне його на себе. Цілує. Цілує як довго хотів.
— Помовчи, тобі варто перестати ігнорувати мої помилки. І заперечувати мої пройоби.
Вілл сміється.
— Я тебе кохаю, я вже звик прощати твої пройоби.
*** Через пів року.
У Майка нервово сіпалось око. Він безперечно тримав у своїх руках свою книгу. Обкладинку для якої зробив Вілл. Наклад не великий. Всього 200 штук. Поки тільки по пред замовленню.
А око у нього сіпається, бо в присвяті зробили помилку!
"Присвячую цю книгу своєму партнеру. Ця книга була про тебе, як і кожен мій твір мав частинку тебе. Кохаю тебе Білл"
Він піде когось вбивати.
Прийнані його хлопцю весело.