Work Text:
Мирні дні ніби поціловані сонцем. У мирних днів запах пшениці та польових квітів. Мирні дні – це сидіти поруч з ним, торкаючись плечима одне одного, і ніжачись в його теплі.
Ти тихо наспівуєш під ніс вигадану на місці мелодію, яку Файнон і собі підхоплює; ваш зв’язок навіть тут народжує гармонію. Його погляд ковзає між м’якою усмішкою на твоїх губах і дикими квітами в твоїх руках. Вплітаючи квітка за квіткою, в твоїх руках вінок – золота пшениця; волошки блакиті його очей; ромашки, білі-білі, як його волосся. Ніжно проводиш пальцями по пелюстках, стеблах. Файнон думає, що квіти виглядатимуть дуже красиво в твоєму волоссі, а ти – яким милим буде він, коли ти надягнеш цей вінок на нього.
На мить відволікаєшся; твій погляд знаходить його – в його очах тільки ти і нескінченна любов. Твої щоки спалахують рум’янцем і ти знову дивишся на квіти в руках. Віночок майже закінчено.
– Гарний, еге ж? – питаєш ти і, не дочекавшись його відповіді, продовжуєш. – Нахились трохи.
Файнон кілька разів кліпає, світло виблискує в його небесних очах. Він робить як ти попросила. Твої пальці проходять по його сніжних пасмах, коли ти прилаштовуєш вінок на його маківці.
– Гарний, – тепер його черга шарітись. Рум’яне обличчя Файнона – чарівне, як та картина, яку хочеться пам’ятати все життя і більше.
Віночок йому личить, як личить і сонячне проміння, яке огортає його фіругу, плутається в пшениці, волошках, ромашках. Він виглядає ідеальним для поцілунків і ти піддаєшся пориву цієї думки. Твої вуста торкаються його щоки, раз, другий, третій; потім біля кутика ока; кілька разів чола; кінчика носа. Його шкіра така тепла, ніби саме сонце цілуєш, і ти тягнешся до цього тепла. Ще цілунки: по витонченій лінії щелепи, біля вуха, знову щоки, чоло, тягнуться аж до кутику губ. І тихо собі смієшся, даруючи цей звук йому і вітру.
Файнон обхоплює твою талію руками, притягуючи ближче до себе. Його сміх сплітається з твоїм. Тепер його черга обсипати тебе поцілунками, на відміну від твоїх швидких, його затримуються, йому зовсім не хочеться відриватися від тебе. А потім схиляється до тебе і ловить твої губи в поцілунку; він на смак як медова амброзія, наповнює всю тебе солодкістю.
Мирні дні на смак як його цілунки.