Work Text:
Кей допомагав Іцукі з прибиранням після сніданку. Зазвичай більшість хатньої роботи на себе брав саме молодший хлопець, але сьогодні у нього піднялася температура через перенавантаження. Таке ставалося як наслідок експериментів. Йому варто було лише відпочити, проте Іцукі все одно наполягав на тому, щоб він також готував сніданок. До того ж, Кей і сам почувався не найкраще, бо не спав всю ніч, Іцукі просто не міг залишити всі справи на ньому. Не було чимось новим, щоб Міяма засидівся над написанням пісень чи обрав погуляти на дворі довше, проте, зазвичай, до третьої ночі він вже лягав на футон у кімнаті з Рокутою та Іцукі.
Рокута сьогодні домовився зустрітися з Шікі та Рю, тому після трапези він попрощався та пішов з дому.
—Обов’язково добре поспіть, Кей-чян, Іцукі-ніі!
—Так, обов’язково, — сонно попрощався Кей та зачинив двері квартири.
Він відчув легке хвилювання через Іцукі та його стан. Кей вважав, що його молодші не заслуговують на увесь біль який їм прийшлося пройти в минулому, та з наслідками якого вони досі борються. Хоч йому і казали, що так переживати не потрібно, старший Міяма не міг нічого з собою зробити.
У той час Іцукі вже був у кімнаті та готувався до відпочинку. Кей зайшов до нього, тримаючи обидві руки за спиною.
—Що ти ховаєш? — спитав Іцукі, коли Кей вже сідав на футон біля нього.
—Рокута дещо купив днями, поки гуляв. Дивись.
Кей показав з-за спини три плюшеві міні-версії 1Nm8. Як сказав Рокута, Шікі показав йому мерч з учасниками PhantomLive і той просто не зміг втриматися, щоб не купити іграшки з ними трьома.
—Мені варто записати це до наших витрат... — Іцукі насупив брови, явно згадуючи скільки грошей вже було незаплановано витрачено за цей місяць, але його голова відгукнулася різким болем. Він торкнувся пальцями скроні, намагаючись полегшити болючі відчуття.
—Іцукі, не переймайся фінансами. Ну хіба вони не милі? — Кей простягнув руки ближче до Іцукі, наче дитина, яка очікувала похвали за якусь знайдену дрібничку.
Він нарешті оглянув іграшки не з точки зору суворого батька, а просто як людина, та його погляд пом’якшився. Іцукі обережно взяв до рук маленького Рокуту та роздивився з усіх сторін.
—Це досить хороша копія. Всі основні деталі з наших костюмів перенесені. Це дивовижно, що вони зробили це так добре, в такому маленькому масштабі і... Що ти робиш, Кей?
Іграшки, які залишилися в руках Міями, він підніс одну до одної та імітував коротенькі поцілунки, при цьому дуже кумедно усміхаючись. Як тільки Іцукі спрямував усю увагу на свого хлопця та здивовано підняв брови, Кей тихо засміявся.
—Я намагаюся підняти тобі настрій, — він підніс плюшевого себе до щоки Іцукі, «цілуючи» вже його справжнього. Той лише голосно зітхнув.
—Мені варто лише відпочити... І це трохи ніяково, Кей, — він простягнув руку до зап’ястя старшого хлопця, аби зупинити його дурнувату гру в ляльки.
—Але ж вони справді трохи нагадують нас, так? — Кей відклав іграшки на коліна до Іцукі та пересів ближче до нього, щоб покласти голову на плече іншого хлопця.
Іцукі нахилився у відповідь до Кея. Вони сиділи так ще зовсім трохи, поки молодший тримав у своїх руках маленьку версію себе та свого хлопця. Насправді, він вважав дії Кея милими. Йому подобалася його безтурботність та іноді дитячість в діях, бо Міяма завжди намагався справляти образ хорошого старшого брата. Насправді, було видно як Кей іноді втомлюється від цього.
—Ти робиш це не так само, — нарешті дав відповідь Іцукі. Кей відхилився, щоб питально поглянути в його очі. — Я мав на увазі, не так цілуєш.
—Іцукі, давай вже спати. Ти розчервонівся он увесь, — Кей не міг стримати усмішки, розуміючи, що його обличчя змінило колір зовсім не через високу температуру. Він поклав руку на щоку Іцукі і швидко поцілував його в куточок губ, перед тим як нарешті влягтися на футон та загорнутися у ковдру.
Іцукі поклав іграшки поряд з собою та опустив голову на подушку. Кей завжди, коли вони отак сплять разом, спочатку лежить спиною до Іцукі. Але згодом він перевертається на інший бік та Іцукі може взяти його за руку. Після цих дій дихання Кея стабілізується та він нарешті засинає. Тихе сопіння допомагало Іцукі розслабитися та зайвий раз нагадати собі, що він вдома та поруч з ним кохана людина.
Через чисельні жорстокі експерименти, Іцукі поховав більшість своїх емоцій, заради виживання, але зараз, коли він почувається комфортно зі сім’єю і йому нічого не загрожує, він вчиться знову відчувати та поступово пропускає в своє життя більше людських слабкостей. Присутність Кея поруч дозволяла йому діяти сміливіше та відкривати для себе нові почуття та їхні прояви, бо так навчив його Міяма. Іцукі захоплювався тим, що Кей був такий терплячий до нього та дозволяв пробувати щось нове або помилятися. Також він неодноразово повторював, що Іцукі ні в якому разі не повинен боятися виражати свою прихильність та може брати на себе ініціативу у будь чому.
Іцукі милувався обличчям Кея. Міяма дуже швидко заснув після ночі без відпочинку, тому Іцукі мав трошки часу роздивитися його м’які риси, які він і без цього добре запам’ятав, перед тим як і самому піддатися втомі та поринути у дрімоту.
***
Іцукі прокинувся першим. Йому знадобився деякий час, аби повністю отямитися та зрозуміти, що жар спав. Вже вечоріло та тепле проміння сонця тягнулося по кімнаті. За декілька годин сну, поза Кея майже не змінилася, окрім того, що він притиснувся ближче до Іцукі. Але їхні руки так і лежали одна на одній.
Зважаючи на те, що скоро потемнішає, ось-ось повинен був повернутися Рокута з прогулянки. Якби він вже був вдома, ймовірніше прокинулись би всі. Потрібно було готувати їсти та зробити рутинні справи, які відклалися через денний відпочинок, проте Іцукі не міг наважитися прибрати свою руку та розбудити Кея. Тому він обрав полежати ще трохи та насолодитися затишним моментом. Іцукі знав, що його пам’ять не дасть втратити цей спогад, але він все одно не переставав роздивлятися Кея, аби якнайкраще запам’ятати цей момент. Йому ставало легше від думки, що скоро хороших спогадів стане більше, ніж старих та поганих, він вірив у це.
За роздумами, Іцукі зовсім не помітив, як Кей прокинувся. Він забрав свою руку, щоб протерти очі.
—Доброго ранку, Іцукі. Тобі вже краще?
—Якщо забути, що зараз вечір, то так, доброго ранку. Симптомів більше немає, я добре відпочив, — Іцукі сів, розминаючи руку, що затекла через позу сну, яка не змінювалася впродовж всього часу.
Кей наслідував прикладу Іцукі та розставив руки в сторони, наче питаючи: «Чи можу я отримати обійми?». Молодший кивнув головою, даючи згоду. Кей підповз ближче та обійняв Іцукі спереду, поклавши підборіддя йому на плече. Молодший хлопець обгорнув його руками у відповідь, зімкнувши їх на його спині. Міяма завжди був таким ласкавим та неквапливим після сну.
—Тобі довго довелося чекати, допоки я прокинувся?
—Зовсім ні.
—Рокута ж ще не вдома?
—Я не чув щоб двері хтось відчиняв чи зачиняв, тож, гадаю, ні.
—Добре. Нам варто приготувати щось на вечерю...
—Кей-чян! Іцукі-ніі! Ви нарешті прокинулися! — двері в кімнату різко відчинилися та з’явився Рокута. — Я почув, що ви розмовляєте, тож я можу зайти! Ви добренько відпочили?
—Рокута? То ти був тут? — здивовано запитав Іцукі.
—Ага! Коли я прийшов ви все ще були у спальні, тож я подумав, що ви досі спите. Я намагався поводитися дуже-дуже тихо!
—Це так мило, Рокута, — Кей коротко засміявся та, покинувши обійми Іцукі, підвівся. Він підійшов до дверей і простягнув руку, щоб погладити молодшого брата по голові. — Ти справді не розбудив нас, але тобі не варто було чекати. Це не було б проблемою, якби ми прокинулися трошки раніше. Ти зголоднів?
—Не дуже, бо той страшний чоловік з The Cats Whiskers зробив просто чудові бенто для мене, Шікі та Рю! Проте я б не відмовився від перекусу.
—Я подивлюся, що можна зробити з наявних продуктів... — сказав Іцукі, поправляючи окуляри. Він вже також підвівся та був готовий повертатися до звичайної рутини.
—Карааґе, карааґе! Чи буде у нас сьогодні карааґе? — радісно повторював Рокута, прямуючи на кухню.
—Я тобі допоможу з приготуванням, Іцукі. Можливо, хочеш щось особливе?
—Не варто. З’їмо щось однакове.
—Ти завжди такий скромний, — Кей швидко нахилився до Іцукі, щоб коротко поцілувати його в щоку. Після цього він пішов до Рокути.
Перед тим як зачинити двері спальні, Іцукі подивився на футони. Від них все ще відчувалося тепло сну та затишку, а зім’яті ковдри нагадували, що ще пару хвилин тому ними вкривалися. Також, Іцукі поглянув на рівно складені іграшки, які купив Рокута нещодавно. Згадав яким Кей був милим з ними. А також, що потрібно записати їхню вартість до витрат цього місяця. Проте в цей раз він нічого не скаже про імпульсивні покупки.
—Іцукі-ніі, ти йдеш? — нетерпляче кричав Рокута з кухні?
Іцукі хитнув головою цим думкам та доєднався до своєї сім’ї на кухні. Це був ще один теплий вечір в його спогадах, які були переповненні болем та жалем з минулого.