Chapter Text
Зоро зайшов у Студентський Центр, побачив ряди столів, вишикуваних уздовж вестибюля прямо до їдальні, які рекламували різноманітні студентські активності, й одразу розвернувся покинути будівлю, намірений скористатися іншим входом, аби купити собі ланч.
Той вхід також був заблокований студентами, що роздавали флаєри з рекламою своїх клубів. Зоро зиркнув на них здалеку. Початок року завжди був дуже бісячим, половина популяції школи намагалася змусити іншу половину доєднатися до їх нішевих студентських груп. Зоро розсміявся в обличчя студенту, що спробував завербувати його до команди по Квідичу в його перший рік навчання. І ось вони знову тут, нишпорять, мов гієни в людних місцях, намагаючись затягнути його у непотрібну «Розмову».
Його живіт забуркотів, і він глянув на свій годинник. Десять хвилин до наступного уроку. Зробивши глибокий вдих, він вдягнув свої навушники, підвищуючи гучність і почав прориватися крізь вестибюль, мов солдат, що біг по нічийній землі, ухилячись від пострілів.
Він майже дійшов не взявши ні одного флаєру й не поговоривши з жодною людиною. Коли він був прямо перед входом і вже відчував холодне повітря з будівлі, один студент раптом з’явився прямо перед ним, і Зоро різко зупинився.
Студент бешкетливо посміхнувся і вказав на своє вухо. Зоро неохоче зняв навушники.
— Ти виглядаєш так, наче тобі дуже подобається музика, містере «я-капець-поспішаю». Я чую «Wildfire» Вомбатів навіть звідси. Чи не розглядав ти можливість доєднатися до нашої кампусної радіостанції?
Зоро блимнув, здивований тим, що студент зміг через навушники розпізнати пісню, яку він слухав.
— Ні, дякую, — буркнув він, не рухаючись з місця, поки інший студент продовжував йому посміхатися. Зоро не знав його, але не те щоб Зоро в принципі знав когось у цьому універі. Він був гарним, Зоро міг це визнати, біляве волосся прикривало одну половину його обличчя, друге око було яскраво-блакитним.
— Ти певен у цьому? Ми доволі класні. Ти можеш цілий день слухати музику й отримуєш ранній доступ до багатьох пісень. Ми навіть трохи платимо, якщо вестимеш одне з ток-шоу.
— Не люблю говорити, — пробурмотів Зоро.
— Вау, бути не може! — посміявся студент. Він нашкрябав щось на флаєрі й всучив його Зоро. — Подумай. Мене звати Санджі. Тут мій номер, скажеш мені, якщо в тебе будуть якісь питання. Наша перша зустріч із новими потенційними членами відбудеться завтра вночі. Сподіваюсь побачити тебе там… — він очікуючи глянув на Зоро.
— Зоро.
— Сподіваюсь побачити тебе завтра, Зоро, — сказав Санджі, потягнувшись до його навушників, обережно повертаючи їх на місце, перш ніж показати йому язика й рушити чіплятися до іншого студента.
Зоро запізнився на своє наступе заняття, провівши забагато часу стоячи як ідіот перед входом у їдальню, дивлячись на те, як Санджі весело роздавав листівки.
Мені б трохи піддатися впливу,
Наробити помилок,
Змінити погляди на речі.
У тебе наче все під контролем.
Wildfire, The Wombats
Наступного вечора Зоро стояв біля будівлі зазначеній на флаєрі, який він міцно стискав у руці. Він зберіг номер Санджі у своєму телефоні, не впевнений, що не загубить листівку, але поки він навіть не намагався йому написати. А що він мав сказати? Я поговорив із тобою дві секунди, і ти дуже красивий і харизматичний, і тепер я дійсно розглядаю можливість доєднатися до йобаного клубу.
Він зітхнув, слухаючи «Good Old-Fashioned Lover Boy», поки обмірковував свої життєві рішення в цей звичайний вечір вівторка.
Через кілька секунд він майже впав собі на сраку, коли перед ним раптово з’явилося обличчя Санджі в сантиметрах від його. Він ругнувся й зняв навушники, поки Санджі сміявся.
— Вибач, не хотів тебе налякати. Просто побачив моховий паросток перед будівлею, який виглядав так, наче ось-ось настане кінець всесвіту й вирішив трохи розважитись.
— Дякую, — пробурмотів Зоро. Санджі пішов задом-наперед до будівлі, досі дивлячись на Зоро й хіхікаючи.
— То ти йдеш чи ні?
Не маючи іншого вибору, Зоро рушив за ним, наполовину слухаючи те, як Санджі вказував на різні речі в приміщенні, столи, за якими він і його радіо-друзі робили домашку, платівка на стіні з автографом Флоренс Велш, зламаний стіл для пінг-понгу.
Зрештою Санджі відчинив подвійні дверцята, показуючи комфортну кімнату, яку вже займали кілька інших студентів. Зоро зціпив зуби, готуючись до непотрібної розмови.
— Товариші, я знайшов нам нового союзника в битві проти поганого музикального смаку, — драматично сказав Санджі, низько вклоняючись. — Я спіймав Зоро, який намагався прослизнути повз мене, не поговоривши про те, як «Beautiful People Will Ruin Your Life» точно краща за «Glitterbug».
— Неправда, — миттєво сказав Зоро, — «Beautiful People» у найкращому випадку посередня.
Студент із чорним волоссям гучно розсміявся, поки Санджі зиркнув на Зоро. Він перестрибнув через диван і підійшов, щоб активно потиснути Зоро руку.
— Я Луффі, ти мені подобаєшся. Ти лишаєшся, вірно?
— Що? — запитав Зоро. — Ні, я просто зайшов подивитися. Я ще не вирішив.
— О, ти точно лишаєшся, — сказала студентка з рудим волоссям, закотивши очі, перш ніж дістати жуйку й закинути її собі в рота. — Нікому не вдається втекти від нас, щойно вони опиняються в Лігві.
— Друзі, ми не можемо просто викрадати студентів, — нервово сказав хлопець із кудрявим волоссям.
— Марімо, йди-но до нас, ми обговоримо, чому це єдина позакласна діяльність, на яку варто витрачати час у цьому кампусі, — сказав Санджі, хапаючи його під лікоть і потягнувши до диванчиків. Зоро сів поруч із студенткою, яка надула кульку в його сторону й зловісно всміхнулась.
— Окей, які в тебе є до нас питання? — сказав Санджі, із нетерпінням нахилившись до нього, поки Луффі висів у нього на плечах.
— Це культ? — сказав він із серйозним обличчям.
Санджі розсміявся, скидаючи з себе Луффі.
— Типу того. Мене ти знаєш. Луффі, це прекрасна Намі, швидкий на розум Усоп. Ми ведемо FM 11.32, кампусне радіо, ти слухаєш?
Зоро покачав головою, стримуючи коментар про те, що ніхто нині не слухав радіо, для цього був Спотіфай, але він був надто зачарований посмішкою Санджі, щоб сказати щось погане про FM 11.32.
— Все норм, — сказав Санджі, — не так багато людей слухає, ми здебільшого просто базікаємо для десятки людей з кампусу, але це все одно весело. Давай я покажу тобі студію, — він підвівся й збуджено побіг відчиняти скляні дверцята. Зоро рушив за ним. Щойно двері зачинились за ними, стало до моторошного тихо, звукоізоляція на стінах блокувала весь шум ззовні. Він спостерігав за тим, як Санджі сів за стіл і постукав пальцем по мікрофону.
— Ми ведемо шоу по вечорам, — сказав він. — Усоп зазвичай грає багато кантрі пісень, або ритм-енд-блюз, і розповідає історії зі свого дитинства про популярних людей, яких зустрів подорожуючи зі своїм батьком по турам, — Санджі підморгнув Зоро, і той раптом відчув легке запаморочення. — Батько Усопа — барабанщик Редхедів. Він згадує це принаймні один раз у кожній розмові, — він знов перевів погляд на мікшерний пульт перед собою. — Намі іноді веде політичні подкасти, або грає реп і хіп-хоп по суботам. Її станція справді дуже класна, деякі місцеві бари навіть крутять її у себе. Луффі робить усе, що йому заманеться, я не встигаю стежити за його інтересами.
— Що робиш ти? — запитав Зоро.
— Е-е, я зазвичай граю старі хіти або нових виконавців, які, на мою думку, дуже хороші й заслуговують більше уваги, — Санджі знизав плечами.
Зоро кивнув, вирішивши, що відтепер слухатиме шоу Санджі на релігійному рівні.
— Що-ж, як тільки ти почнеш, то можеш сидіти з будь-ким із нас на наших шоу, щоб вивчити основи, і ти також можеш вести власне радіо-шоу. У тебе чудовий голос для цього.
Відчуваючи, як його обличчя червоніє, Зоро захитав головою: — Я не дуже хочу…
— Тобі не треба казати нічого іншого, окрім назви пісні та ім’я виконавця, — запевнив Санджі з розуміючею посмішкою. — І ти буквально можеш просто нав’язувати іншим свої музикальні смаки й постійно слухати музику. Це ахуєно. Ну будь ласочка, благаю, доєднайся до нас, я обіцяю, що ти не пожалкуєш про це.
Санджі найімовірніше зміг би переконати Зоро продати обидві нирки.
— Я… спробую, — сказав він, і Санджі підскочив, щоб обійняти його. Зоро закляк на місці, серце майже виривалося з грудей, і він просто втикав через скляні двері на Намі, що спостерігала за ними зі зловіщим блиском у очах.
У-у-у, кохання, у-у-у, коханець,
Чим займатимешся сьогодні, гей, хлопцю?
Заводжу будильник, вмикаю свій шарм,
Це тому що я чудовий старомодний коханець.
Good Old-Fashioned Lover Boy, Queen
Привіт, народе, сьогодні ми трохи зануримося в сімдесяті, пропоную з «How?». Трохи Джона Леннона, пісня була вперше записана в Ascot Sound Studios. Я просто з неї, бляха, у захваті. Так-так, я в курсі, всі ви думаєте про пісню «Imagine» із цього ж альбому, але це, друзі, усе про сердечний біль, про втрату сенсу після розпаду «Fab Four». Будь ласка, доєднайтеся до мене в цій подорожі до…
— Привіт, Зоро, — він підстрибнув, коли його взяли під руку, і раптом він почав йти разом із Намі до свого гуртожитку, поки голос Санджі продовжував лунати в його голові.
— Намі, — пробурмотів Зоро.
— Дуже-дуже рада бачити тебе в нашій команді, — проспівала вона. — Санджі був на сьомому небі від того, що зміг знайти нового учасника для радіо клубу. Цей клуб йому, як дитина.
— Чудово, — відповів Зоро.
— Тож за чиїм шоу ти стежитимеш для початку? — запитала вона.
— Все одно, — буркнув Зоро.
— О? Тоді, щоб було чесно, чому б тобі не попрацювати спочатку з Санджі, — сказала вона. — Він милий і харизматичний і чарівний і ідеальний і гарний.
Зоро голосно кашлянув, щоб стримати себе від того, щоб активно кивати.
— Тоді я запишу тебе на завтра з Санджі. У тебе є його номер, вірно? Попередь його і пиши, якщо в тебе будуть якісь ідеї.
— Добре, — сказав Зоро. Намі відпустила його, весело помахала й рушила в той бік, звідки прийшла. Він дістав свій телефон і швидко набрав повідомлення: «Це Зоро. Намі сказала, що я буду завтра з тобою на шоу». Він із завмиранням серця чекав кілька секунд на відповідь і потім підстрибнув, почувши голос Санджі у своїх навушниках. Він вдарив себе по лобу, забувши, що той досі вів трансляцію.
О? Мої любі друзі, завтра в нас буде спеціальний гість на Шоу Санджі. Трошки зелені доєднається до мене у студії. Я не псуватиму сюрприз, але це буде до біса цікаво, розкажіть всім своїм друзям.
Зоро голосно застогнав, уже починаючи нервувати перед завтрашнім днем. Він продовжив іти, слухаючи балаканину Санджі про пісню Леннона. Згодом він підняв погляд, зрозумівши, що майже вийшов за межі кампусу й почав кружляти довкола, намагаючись зрозуміти, у якій стороні взагалі був його гуртожиток.
Як я можу рухатись уперед, якщо не знаю, що переді мною?
Як я можу рухатись уперед, якщо не знаю, куди повертати?
Як я можу рухатись уперед, якщо не впевнений, що мене чекає?
How?, John Lennon
— Привіт, марімо, — Санджі усміхнувся, коли Зоро зайшов наступного вечора, перекидаючи руку йому через плече й ідучи з ним до однієї зі студій, — давай я покажу тобі всі тонкощі радіо мистецтва, новоприбулий, — Зоро пильно слідкував за тим, як Санджі показував на різні штуки перед ним, намагаючись ігнорувати жар від його руки в себе на плечі. Увесь цей день вони обмінювалися різними улюбленими піснями за останні кілька місяців, сперечаючись, яких співаків і пісні варто було включити в сьогоднішнє шоу. Санджі був такою ж музикальною енциклопедією як і Зоро, що зовсім не допомагало з тим, що він зловив дикий краш.
— Тож, я думаю, нам варто поки зупинися на останньому альбомі Міцкі, там багато гарних тем для обговорення. Я, можливо, задам тобі кілька питань, просто трохи побалакаєш зі мною, як це звучить? Якщо тобі буде щось не подобатись, просто зиркни на мене, і я зупинюсь. Хоча, ти завжди зиркаєш, тому просто напиши «стоп» на цьому листку, — Санджі вказав на блокнот на столі. — Ми також можемо обмінюватись записками, якщо ти вважатимеш, що я маю включити якусь іншу пісню, чи щось типу того.
Зоро кивнув, важко сідаючи на один із стільців. Санджі сів поруч, підсуваючись до нього, щоб вони вдвох мали доступ до мікшерного пульту. Зоро ковтнув, не впевнений, що витримає цілу годину шоу.
— Готовий, марімо? — тихо запитав Санджі з маленькою посмішкою на обличчі. Зоро кивнув, вдягаючи навушники. Санджі натиснув на кілька кнопок, і над ними засвітилась лампочка запису.
— Хелоу, друзі, — щебетнув Санджі, — як і обіцяв, сьогодні я підготував для вас всіх смаколик. У мене тут солодкий, як яблучний пиріг гість, якого ми шантажували, підкупали й вдавалися до різних інших методів, щоб затягнути до нас на радіо. Марімо, представишся?
— Ророноа Зоро, другокурсник, — буркнув Зоро.
— І це, мої друзі, — голос Америки, — засміявся Санджі. — Я зустрів мохика, коли він намагався прослизнути повз мене в їдальню, і виявилося, що він такий самий задрот по музиці, навіть не дивлячись на те, що виглядає більше як хлопець з постера футбольної команди Військово-морської академії. Так, він не так високо цінує МКР, як би слідувало, але ніхто не ідеальний.
Зоро всміхнувся, пригадуючи полемічний текст, що викотив йому Санджі, коли він написав, що останній альбом «My Chemical Romance» був просто «норм».
— Тому, якщо ви побачите зеленоголового монстра на території кампусу, киньте в нього кілька тухлих яєць, а потім обійміть за мене, — Зоро закотив очі, коли Санджі йому посміхнувся, здивований тим, що досі не перетворився на калюжу під столом.
— Сьогодні ми плануємо грати новий геніальний альбом Міцкі, «Laurel Hell». Якщо ви хочете альбом, що змусить вас пережити кожну йобану емоцію, у якому є все від гучних фортепіанних рифів до дуже-дуже хорошого синтезатора, то це саме те, на що ви чекали. Є що додати, марімо?
— На сьогодні вона найталановитіша співачка-пісняр у США, — емпатично сказав Зоро.
— Вау, сміливе твердження, — усміхнувся Санджі. — Ми говорили про Міцкі до цього, і на секунду мені здалося, що в Зоро стане серце, коли він дізнався, що я зустрівся з нею кілька років тому.
— Ти недостатньо її цінуєш для цього, кудрику, — відповів Зоро.
— Гей, жодних принизливих прізвиськ під час прямого ефіру, — зиркнув Санджі.
— Тоді годі називати мене мохиком.
— Мохик — це ласкава кличка, — зашипів Санджі.
— Як і кудрик, — сказав Зоро, схрестивши руки.
— Ну і добре, ми відходимо від теми. Давайте розпочнемо з нашої першої пісні, «Love Me More», — сказав Санджі, вмикаючи пісню й зам’ютнувши їх.
— Тож ти будеш нахабою, а? — запитав Санджі, тикаючи Зоро в лоба.
— Ти перший почав.
Санджі зітхнув і прикрив очі під «Love Me More». Зоро просто спостерігав за ним, голова Санджі відпочивала на підголівнику крісла, і він кивав у такт музиці з невеличкою посмішкою на обличчі. Якимось невідомим чином Зоро опинився в ситуації, де йому доводилося сидіти пліч-о-пліч із хлопцем, який йому подобався й слухати свої улюблені пісні, якими той так само насолоджувався. Що він такого зробив, щоб заслужити на це?
Зоро ймовірно вже пропалював дірку в черепушці Санджі. Той відкрив око й звів на Зоро брову, який натомість почав дивитися в стелю.
Коли пісня майже скінчилася, Санджі приглушив її і зняв їх з м’юту.
— Просто, бляха, охуєна, — видихнув він. — Як вважаєш, марімо?
— Бурхлива пісня про любов, — відповів Зоро. Санджі кивнув.
— Ніхто не передає тугу так добре як Міцкі. Але це необов’язково про когось…
— Це про її ремесло, — м’яко сказав Зоро. — Пісня про любов до ремесла, або про що вона переживає, коли мова йде про її стосунки з музикою.
— Так, — сказав Санджі, кинувши на Зоро дивний погляд. — Так, я теж вловив саме це з цієї пісні. Я можу уявити, як це боляче — кожен день балансувати на лезі ножа між тим, щоб творити для себе і творити для інших.
— Вона казала про це на своїх інтерв’ю, — сказав Зоро. — Міцкі дуже вдумлива щодо цього.
— Давай включимо одне з її інтерв’ю для наших фанатів у кінці альбому, мохику, — сказав Санджі. — А поки перейдемо до наступної пісні, «Should’ve Been Me». Будь ласка, насолоджуйтеся цим абсолютним бенгєром, — він натиснув на кілька кнопок і знову їх зам’ютив.
Коли почалась пісня, Санджі переключив її на спікери студії, підвівся, знявши навушники і почав танцювати під бадьорий темп із широкою посмішкою на обличчі, що викликала відповідну в Зоро. Під звук двох дзвоників у інтро Санджі постукав пальцями у повітрі, мов це він сам був за мікшерним пультом. Мило, відчайно думав Зоро. Санджі дав Зоро руку, але той похитав головою, сміючись від того, як Санджі знизав плечима й продовжив стрибати, дико гойдаючи головою. Санджі бачив так багато щастя у музиці. Він танцював майже до кінця пісні, потім із задишкою впав назад на стілець, заглушивши музику. Досі трохи переводячи дух він зняв їх з м’юту й почав свої поетичні висловлювання про пісню. Його слухачі певно це обожнювали, подумав Зоро. Навіть, якщо він прикриє очі, то все одно зможе зрозуміти лише за звуком його чистого голосу, що на обличчі Санджі посмішка, сповнена всім теплом сонця.
— Марімо?
Він блимнув, загублений у своїх думках про Санджі, не почувши, що Санджі щойно йому сказав.
— Що, кудрику?
— Замріявся? — посміявся Санджі. — Я запитав, яка твоя думка про те, щоб бути у стосунках.
Зоро просто витріщався на нього, шестерні в його голові оберталися дуже повільно.
— Оу, забудьте, мохик трохи розгубився, давайте включимо наступну пісню, — він вмикнув «The Only Heartbreaker» і відхилився назад, щоби слухати.
Після кількох хвилин пісні, одержимий цікавістю, Зоро повернувся до нього:
— Що ти казав, кудрику?
— М? — запитав Санджі досі з закритими очима. — Оу, нічого такого, просто роздумував про те, як це — бути у стосунках.
— Ти… зустрічаєшся з кимось? — запитав Зоро.
— Я? О, ні, — посміявся Санджі. — Просто гіпотетично про «Should’ve Been Me».
— Оу, окей, — сказав Зоро, одночасно заспокоєний і задоволений новою інформацією.
— Як щодо тебе? — запитав Санджі. — Є в твоєму житті хтось особливий?
Зоро похитав головою, відмовляючись дивитися йому в очі.
— У такого чудового екземпляру, як ти? — драматично сказав Санджі. — Про що люди в кампусі думають? Треба хапати мох, поки є шанс. Я зроблю оголошення після пісні.
— Не смій, — сказав Зоро, нервово сидячи, поки Санджі давив либу, заглушаючи пісню і прокашлявшись.
— У мене є дуже важливі новини… ммф..! — Зоро відчайно закрив рот Санджі рукою, поки той намагався вивернутися. Йому вдалося вкусити його за руку, і Зоро скривився, відпускаючи його.
— Тривога! — задушено сказав Санджі. — Мене атакує шматочок планктону, бо не хоче, щоб я розкривав його секретики, — Зоро опустив голову на стіл зі стуком і застогнав. — Якщо я перестану з’являтися на Шоу Санджі, будь ласка, повідомте про підозрілого зеленоволосого джентльмена з валізою в руках.
— Годі драматизувати, кудрику.
— Він досі мені погрожує! — Санджі усміхався до вух. — Я маю використовувати цю платформу, щоб повідомити світ про небезпечного звіра.
— У мене дійсно будуть через тебе проблеми, — пробурмотів Зоро.
— Я жартую, друзі, мохик чарівний, невинний милий пиріжечок, не панікуємо.
— Я не милий пиріжечок, — поскаржився Зоро. Санджі потягнувся й щипнув його за щоку. — Не чіпай мене, — він відштовхув його руку.
— Ти продовжуєш відволікати мене від Шоу Санджі, — зітхнув той. — На чому ми зупинилися? Точно, музика.
Ближче до кінця шоу, Зоро був впевнений, що в нього була аритмія. Окрім тепер клінічної проблеми зі станом здоров’я, він із жахом усвідомив, що йому дійсно подобалося бути на радіо-шоу.
— І це, народе, підсумок Шоу Санджі. Ну, думаю, варто віддати належне марімо за те, що він був місцями корисним — це був підсумок Шоу Санджі та Зоро. Проведіть чудові вихідні під сонцем і слухайте Міцкі! Якісь останні слова, мохику?
— Слухайте Міцкі, — повторив Зоро.
— Твоє красномовство не знає меж, — посміявся він, вимикаючи мікрофон. Як тільки вони вийшли з ефіру, Санджі підніс до нього руку. Зоро якийсь час дивився на неї, перш ніж взяти.
— Я хотів, щоб ти дав мені п’ять, мохику, — Санджі посміявся, — але, думаю, так теж можна.
Почервонівши, Зоро спробував забрати руку, але Санджі на секунду її стиснув, перш ніж відпустити, даючи йому можливість заритися в ямі з кобрами, щоб ті його зжерли.
— Як тобі? Весело, правда?
— Так, це було весело, — Зоро знизав плечима, встаючи, щоб знайти свій рюкзак.
— Охреніти, — сказав Санджі, і Зоро повернувся до нього, щоб побачити, як той дивиться у лептоп. — 892 людини послухали шоу.
— Це багато? — нахмурився Зоро.
— Зазвичай їх десь 18, — сказав Санджі, закривши лептоп. — І нам ще нормально так надонатили. Люди, напевно, обожнюють Міцкі. Можливо, нам варто включити інших співачок у майбутніх шоу, — Санджі підвівся. — Із якого ти гуртожитку?
— Сані, — відповів Зоро.
— О, я поруч, — Санджі всміхнувся. — Проведи мене додому, марімо, — Зоро зачекав, поки той спакує свою сумку й зачинить студію.
— Що ти думаєш про альбом 2019 року «Cigarettes After Sex», як він там називався? — запитав Санджі, коли вони вийшли на теплу нічну вулицю.
— «Cry», — прохрипів Зоро, роблячи глибокий вдих після того, як почув слово на букву «С» від Санджі.
— Чорт, ти дійсно шариш у цьому, я ніколи не зустрічав людину, яка може зрівнятися зі мною в знаннях про кожен бенд на цьому світі.
Зоро знизав плечима, провівши все життя до цього моменту ходячи скрізь у навушниках у відчайдушній спробі уникнути спілкування з людьми. Які… Він завмер, торкнувшись своєї шиї, усвідомлюючи, що його навушники, його єдине джерело комфорту, не були в нього на шиї.
— Бляха, — він ругнувся, — здається, я лишив навушники в студії, — Санджі миттєво повернуся до нього:
— Пішли заберемо їх.
— Я просто візьму ключі, кудрику, тобі не треба тащитися назад зі мною, — Зоро проклинав свою некомпетентність.
— Марімо, ніч молода, чим мені ще займатися, крім того, щоб допомагати другові? — посміявся Санджі. — Давай наввипередки?
І так, цією надто теплою ніччю Зоро гнався за Санджі назад до радіостанції, худий хлопець був на диво швидким, не дивлячись на те, що весь свій вільний час закривав себе у звукоізольованій кімнаті підвалу. Поки вони добігли до студії, у обох перехопило подих. Щоки Санджі були червоними, поки він робив глибокі вдихи, його очі сяяли. Він нишпорив по студії у пошуках найважливішої речі Зоро, поки той нерухомо стояв біля входу в студію, спостерігаючи за ним як дурень. Раптово він не міг пригадати той період, коли Санджі не було в його житті, не зважаючи на те, що зустрів його тільки кілька днів тому. Врешті-решт той підвівся, тримаючи навушники Зоро в руках із тріумфальним виразом, знайшовши їх під столом.
— Дякую, — сказав Зоро, обережно ховаючи їх у сумку, даруючи Санджі сором’язливу посмішку.
— Наввипередки до гуртожитку? — Санджі вишкірився.
Мені потрібно, щоб мене любили більше,
Більше, більше.
Любили достатньо, щоб наповнити,
Наповнити, наповнити.
Love Me More, Mitski
— Мохик!
Зоро витріщився на студента, що махав йому.
— Ти мохик, правильно? З радіо? — запитав студент. — Мені сподобалося ваше шоу з Санджі. Тільки я забув твоє справжнє ім’я.
Перш ніж Зоро встиг відрити рота, щоб пояснити, що не каже своє ім’я рандомним людям, він відчув руку в себе на плечі й шовковисто-приємний голос у своєму вусі, що сказав: — Просто мохик. Це його справжнє ім’я, — Санджі потягнув його за собою, поки групка студентів коло них сміялися.
— Ти тепер зірка, — Санджі давив либу, відпустивши, коли вони вийшли з їдальні. Зоро зиркнув.
— По дурним причинам. Годі називати мене мохиком.
— Не можу, я вже перейменував наше шоу на «Кудрик і Мохик».
— Ти що? — Зоро пискнув, секретно задоволений тим, що в нього буде можливість ще раз побути з Санджі на шоу.
— Та, я говорив із Намі, і вона сказала, що людям дуже зайшло наше поєднання, і перегляди є цьому доказом. Тому вона хоче, щоб ти доєднався до всіх моїх шоу, замість того, щоб робити власний слот. Потім, коли первинний хайп спаде, або ми дістанемо один одного настільки, що нам доведеться розійтися, як Саймон і Гарфанкел, то матимеш власне шоу.
— Окей, — сказав Зоро. — Але тоді, я вважаю, шоу має називатися «Мохик і Кудрик», оскільки це я підняв статистику.
— Іди нахуй, — зиркнув Санджі. — Ти корисний тільки як доповнення чарівної істоти, якою є я. Усе, що ти робиш — це бурчиш і гримаєш.
— Ти всім заговорюєш вуха замість того, щоб вмикати пісні.
— Ти навіть не знаєш як вмикати пісні без мене.
— Я б робив це краще за тебе, якби ти навчив мене.
— Ой, прошу, ти навіть не можеш збагнути, як відчиняти двері в студію.
Зоро раптово почув свист, і його голова закрутилася в пошуках того, хто посмів домагатися до Санджі.
Це була Намі, що сиділа з Усопом і Луффі на лавці біля Факультету Історії.
— Ви такі милі, ідете по кампусу й сперечаєтесь, не звертаючи увагу ні на що в цьому світі, окрім одне одного, — Зоро почервонів і ще агресивніше зиркав на Нами, але Санджі натомість підбіг до неї і ліг на лавцю, поклавши голову їй на коліна. Це трохи роздратувало Зоро. Виявляється, Санджі був дуже тактильний із усіма, кого знав.
— Чудове було шоу вчора, Зоро, — сказав Усоп. — Я слухав із Луффі, і ми просміялися всю годину.
— Дякую.
— Я ніколи не чув, щоб Санджі так багато говорив на шоу, це було весело, — сказав Луффі. Потім його обличчя різко стало ніяким, і він почав наспівувати пісню Коїнів, «Talk Too Much».
— Він іноді так робить, — зітхнув Усоп. — Дивні асоціації з піснями. Якщо чує щось, що нагадує йому про якусь пісню, то починає її собі наспівувати, мов зомбі, поки вона не скінчиться. І з цим нічого не можна зробити.
Зоро клацнув пальцями в нього перед очима, не отримав жодної реакції і знизав плечима.
— Гей, Санджі. Оскільки ви з Зоро так чудово впорались вчора, чи не могли б ви забрати мій сьогоднішній слот? У мене насправді дуже багато роботи, і я все одно планувала просто вмикати реквести.
— Усе для тебе, Намі, — сказав Санджі, прикриваючи очі, коли вона прибрала чуба з його очей.
— Навіть не запитав мене, — пробурмотів Зоро, але, не усвідомлюючи цього, почав дивитися на брови Санджі, слідкуючи за завертками, мов загіпнотизований.
— Ой, прошу, — відповів Санджі, сідаючи, — я відволікаю тебе від твоїх планів «самотньо їсти дешевий рамен у своїй кімнаті»? Я помітив, як ти купляв тільки що з десяток таких у супермаркеті.
— Мені не хочеться. І годі стежити за мною, — сказав Зоро, засоромлений, що його на цьому зловили. Санджі ледь не вдавився:
— Це в тебе зелене волосся, яке так і кричить «дивіться на мене, дивіться на мене». Що мені ще робити?
— Тобто ти підтверджуєш, що стежив за мною, — Зоро шмигнув, задоволений тим, що виграв суперечку.
— Чесно, ви як стара одружена пара, — зітхнула Намі, підводячись і взявши Усопа за руку. — Веселіться, хлопці, назбирайте нам побільше донатів, — вона пішла, схопивши Луффі за вухо й потягнувши їх двох за собою.
Знову залишившись наодинці з Санджі, Зоро впав на лавцю й майже зловив інсульт, коли той зітхнув і поклав голову в цей раз на коліна Зоро.
— Розбуди мене через півгодинки, мохику, — сонно сказав він. — Потім підемо в студію, — Зоро кивнув, не впевнений, що робити зі своїми руками. Він схрестив їх у себе на грудях, але зрозумів, що так не бачив обличчя Санджі. Скласти їх у себе за головою було б надто дивно. Врешті-решт він зупинився на тому, щоб опустити їх по швам, наче збирався вдіти гамівну сорочку й майже сидячи на них, аби тільки не торкатися Санджі.
Той дійсно заснув. Зоро ще не бачив, щоб Санджі мовчав довше однієї хвилини, але тепер той спав на його колінах, глибоко й мирно дихаючи. Нічого іншого, окрім того, щоб вдягнути свої навушники, Зоро зробити не наважився, зиркаючи на перехожих, що з цікавістю на них оберталися.
Ти знаєш, що я забагато говорю,
Люба, підійди й заткни мене своїми губами.
Ми можемо звинуватити в усьому людську природу.
Зберігай спокій, це просто поцілунок.
Оу, чому ти така балакуча?
Я забагато говорю, ми забагато говоримо.
Talk Too Much, Coin
— Так, так, так, ми знову повернулися. Я вам уже набрид? Три ночі підряд із вашим покірливим Санджі? Я дуже вибачаюся, що сьогодні ви не почуєте приємні пісні нашої королеви Намі, але мохик і я постараємося розважити вас якнайкраще. Сьогодні ми приймаємо запити, тож кидайте нам те, що хотіли б почути цим найпрекраснішим вечором п’ятниці.
Зоро спостерігав за тим, як посипалися реквести на сторінці FM 11.32 і старався виписувати їх для Санджі так швидко, як міг.
— Тож у Зоро не найкращий почерк, — сказав Санджі, хмурячись, поки дивився в блокнот. — Що тут написано? — Зоро нахилився до нього.
— Е, «Accidentally in Love» від «Counting Crows» — запит Віві.
— Це хіба не з другого Шреку? — запитав Санджі, шукаючи пісню в їх базі даних. — Мило, вони ніби обрали пісню саме для тебе, мохику. Великий зелений людожер.
— Тоді ти віслюк, — пробурмотів Зоро.
— Ти правий, я милашка та ще й з дотепними жартами, — Санджі хмикнув, перш ніж включити пісню.
Зоро продовжував писати. У них точно не вистачить часу включити всі запити.
— Як багато у вас зазвичай реквестів?
— Десь п’ять, — Санджі нахмурився. — І зазвичай це якісь дивні речі від тих, кому цікаво, яку дикуху ми зможемо включити на радіостанції коледжу, — Санджі вдивлявся в список. — Люди продовжують надсилати пісні про кохання. Днями буде якийсь івент? Танці чи щось таке? Я не стежу в кампусі за тим, що не пов’язане з радіо.
— Не знаю, — Зоро знизав плечима. Санджі заглушив пісню, перш ніж оголосити: — І так, наступна пісня «Closer», написана Теган і Сарою, запропонована… Шиперами? Що б це не означало, імовірно помилка від мохика. Насолоджуйтесь!
Решта години пройшла відносно швидко, Зоро і Санджі в більшості сперечалися під час пісень, який реквест вмикати наступним, що часто переходило і на прямий ефір.
— Добре, порядок дій: я хочу ввімкнути французький реквест, мохик продовжує роздратовано на мене зиркати, бо він расист.
— Роби, що хочеш, кудрику. Я погоджуюсь проти своєї волі.
— Ми команда, марімо. Я не можу ввімкнути щось, якщо ти не переконаний у цьому на 100%. Для тих, хто не бачить, тобто для всіх вас, я відточив до досконалості свій цуценячий погляд, тож Зоро ніяк не зможе переді мною встояти.
Це була правда. Зоро закотив очі й кивнув. Санджі відправив йому фальшиві голосні повітряні поцілунки й ввімкнув «La Seine». На цей раз Санджі підспівував, щасливо хитаючись зі сторони в сторону. Зоро бажав, щоб справжні співаки зтихли, аби він міг чути лише те, як Санджі співає мовою кохання.
Коли пісня скінчилася, Санджі пояснив, що в них залишився час тільки на одну пісню, закрив очі й рандомно тикнув у блокнот.
— Добре, останньою піснею на сьогодні буде «True Love» співачки Пінк — запит Робін. Мохик і я вже не будемо з вами, коли пісня скінчиться, тому дякую всім вам, любі, що зайшли! — після того, як він включив пісню, Санджі встав і пішов, щоб впасти обличчям на диван. Зоро слідкував за ним, диван був якраз достатньо довгим для Санджі, ковдра й подушка були обережно складені на одному з кінців, що свідчило про те, що один або декілька радіо учасників іноді спали в студії.
— Робити три шоу підряд доволі складно, — бурмотав він у подушку. — Дякую, мохику, що доєднався до мене сьогодні. Ти правда був не зобов’язаний.
— Здавалося, що в мене не було вибору, — Санджі підняв голову.
— Був, мохику, я знаю, що буваю трохи…
— Настирливим? — Зоро хмикнув.
— Так, добре, але, якщо тобі не весело, ти можеш піти в будь-який момент.
— Мені весело, кудрику, — ніжно сказав Зоро. — Дуже весело.
— Чудово, мені теж весело, — Санджі посміхнувся. — Гей, ти би не хотів послухати новий альбом Венса Джоя? Він виходить через кілька днів, але ми отримали ранній доступ для того, щоб послухати й встигнути підготуватися до дня релізу, — Зоро кивнув, і Санджі підірвався включати альбом на спікерах. Він почав з «Missing Piece», сингл, який вже вийшов, упізнав Зоро.
Він сміявся, коли Санджі кружляв по кімнаті, танцюючи сам із собою під пісню. Коли він повернувся до нього, простягаючи руку, Зоро відкинув усі сумніви якнайдалі й підвівся, беручи її та дозволяючи, щоб Санджі тягнув його по кімнаті в танку, що не мав ритму і сенсу.
На половині пісні Зоро перечепився через дріт і потягнув Санджі слід за собою на диван, і той важко впав прямо на нього. Ніхто з них не намагався встати.
Зоро відчув, як зависнув у лімінальному просторі між ними, балансуючи на межі чогось важливого. «Це може щось означати», — він намагався себе переконати, мучившись, що сказати для того, щоб це сталося.
— Гей, мохику? — тихо запитав Санджі, його голос був десь навпроти грудей Зоро.
— Так, кудрику?
— Ти колись відчував таке, мов зустрів людину, яка так добре тобі підходить, що ти наче знав її століття до цього і хотів би провести ще століття разом?
— Так, здається, я знаю це відчуття, — відповів Зоро, не сміючи дивитися Санджі в очі.
— Гей, мохику?
— Так, кудрику?
— Я маю на увазі тебе, знаєш.
— Так, думаю, я це зрозумів, — ніжно сказав Зоро.
— Гей, мохику?
— Так, кудрику? — Зоро зітхнув, але відчув, як Санджі почав рухатись, сівши так, що його обличчя опинилося в сантиметрах від обличчя Зоро.
— Можливо, це питання прозвучить трохи божевільно, але, чи можу я тебе поцілувати? Мені здається, що у цьому є щось божевільне, адже ми тільки що послухали купу пісень про кохання, і я зустрів тебе тільки чотири дні тому, але мені зараз дуже добре, і ти виглядаєш так, наче тобі теж добре, і мені здається, що якщо я не встигну поцілувати тебе до кінця пісні, у мене більше не буде шансу...
Зоро підняв голову й торкнувся губами губ Санджі, повільно і ніжно, перш ніж відсторонитися. Санджі закрив очі, його обличчя розслабилося, а губи були трохи відкриті від здивування. Коли Зоро тихо посміявся, Санджі знову відкрив очі, почервонівши.
— Я був не готовий, мохику. Дай мені ще один шанс.
— Пісня закінчилась, здається, ти вже впустив свій шанс, Попелюшко, — підмітив Зоро.
— Тш, ти забагато говориш, — сказав Санджі, і різким рухом уперед зупинив усі його протести, знов з'єднуючи їх губи та ефективно затикаючи рота.
Епілог — Вечір вівторка — Перше шоу Кудрика та Мохика
Намі хіхікала собі під ніс, поки гортала сторінку їх радіостанції у Твіттері, дивлячись на те, як її однокласники твітили про FM 11.32, заохочуючи одне одного послухати «наймилішу хуйню, яку тільки можна почути». У Санджі не було Твіттеру, і вона готова була поставити свій величезний майбутній статок на те, що в Зоро теж.
Вона швидко відправила твіт: «Ставте вподобайки, робіть ретвіти та підписуйтесь, щоб зробити шоу Кудрика та Мохика постійним ефіром на FM 11.32. Якщо ми назбираємо $1,500 донатів до кінця шоу, то публікуватимемо фото і відео наступних».
Миттєво посипались повідомлення:
«Вони зустрічаються?!!? Якщо ні, можна я задоначу $100, щоб змусити?!»
«Їх голоси такі милі. Хочу, щоб їх голоси одружилися.»
«Чесно, просто забирайте всі мої гроші, це саме той контент, що необхідний мені щоночі. Просто двоє милашок сперечаються й діляться з нами своєю любов'ю до музики.»
Намі щасливо потягнулася й впала на ліжко, щоб слухати, як Санджі та Зоро представляють чергову пісню Міцкі. Потім вони абсолютно недоречно і з якоїсь дивної причини почали сперечатися, чи варто купляти банановий пудинг у їдальні по вівторкам. Вони наче забули, що були в ефірі, ніжність була безпомилковою в їхніх голосах.
— Такі, бляха, очевидні, — пробурмотіла собі Намі, — ці бовдури. Я даю їм один день.