Actions

Work Header

Imagine someone falls off a chair

Summary:

— Уявімо, хтось падає зі стільця.

#7випадковихподій — 1.

Work Text:

Борис киває декілька разів, демонструючи власну уважність перед кожним наступним словом Михайла. 

— Падає, але у вакуумі. 

— Пояснити падіння. 

Риторичні доповнення і дзеркальні кивки. А втім, для чого?

— Для чого? 

Озвучує. Це питання і справді його цікавить, як і те, що Михайла надихнуло на теоритичний дослід. 

— Подумай логічно. Дотримуючись методу спостереження, ми можемо опиратися лише на побачене та відібрані від піддослідного коментарі. 

— Дурня якась. 

— Насправді, справа не стільки у фігуральному значенні, скільки…

Михайло крутить кисті рук, формуючи невидиму сферу, яку потроху, але з зусиллям, стискає, артистично вдаючи надмірні потуги і опір. 

— Цього нема. 

Він дуріє. Чомусь так спочатку думає Борис, але практика доводить — безумність Михайла розвіюється, варто дослухати далі восьмого речення-припущення. 

— Як би ти охарактеризував падіння зі стільця у вакуумі як незалежний спостерігач, а не спеціаліст в галузі науки. 

— Я студент, а не спеціаліст. 

У відповідь він лише відмахується, нагадуючи пса біля повної миски в очікуванні команди «їсти» — так чи інакше, а Михайло почує від Бориса щось бажане, — і хай Борис сам не знає, чи то завжди правий, чи то Михайло влаштовує будь-яка його відповідь. 

— Для осіб за межами вакуумного простору це буде просто падіння. 

І справді. Скільки там ще речень-припущень залишилося?

— Піддослідний з виразом чистого жаху, падаючи спиною на підлогу. Ми, як спостерігачі, можемо лише здогадуватися, який саме звук характеризує його біль, передчуття, катастрофа, буря — звук взагалі-то відсутній; хтось по той бік скла, насправді, засміється. Це нічим не відрізняється від звичного падіння, але піддослідний набуває статусу унікального досвіду. Але погодься, падіння зі стільця без опору повітря нічим не відрізняється від звичайного падіння зі стільця.

Борис, здається, розумів — або просто вдавав, що розумів, кількаразово киваючи підборіддям. У думках Михайла не було змісту чи кульмінації — це тільки роздум над швидкоплинною аналогією, який випадковим чином був вартим дістатися Бориса. 

— Ти правий. Щось в цьому є.