Work Text:
- І вона сказала, що мої губи це лаванда, - збуджено протараторив Королівство Італія, докурюючи сигару та попиваючи каву на літній веранді біля Бодензе. Сонце повільно сідало, фарбуючи все навколо в помаранчевий колір
- Яка нахрін лаванда?! - закричав Третій Рейх. Німцю явно набридло вислуховувати від італійця про те яка їхня союзниця Японська Імперія - красуня і ледь богиня. А ще який був прекрасний день коли німцеві союзники усвідомили свої почуття один до одного
А тим часом в світі на всю вирувала Друга світова
Рейх знав, що Італія, він же Антоніо Барбаріні, до без тями закоханий у ЯІ, вона ж Міко Осакі. І чесне слово, чоловіку до нудоти набридало слухати дифірамби цій жінці. Але зробити нічого не міг. В КІ це було як мінімум з початку двадцятого століття, якщо не раніше
…
Перші зустрічі між майбутньою Віссю відбулися ще в тридцятих, коли маючи в дечому схожу зовнішню політику німецький, італійський та японський народи почали зближення.
Це була офіційна аудієнція в імператорському палаці в Токіо. Міко Осакі гордовито сиділа на троні у парадній формі, що здавалося не доречним, краще було б сидіти у пишному кімоно зі складною зачіскою та в традиційному взутті. Немов в якомусь середньовіччі замість потискання рук Королівство Італію та Третього Рейха змусили схилити голови в знак привітання. Лише потім Японська Імперія встала, підійшла до майбутніх союзників і привіталась у відповідь. Потім трійця сиділа в кімнаті для перемовин. На столі стояв чай, а за сусіднім сидів секретар уважно друкуючи кожне слово на друкарській машинці. КІ невпевнено підвів очі на Міко. Їхній погляди зустрілися. Її очі уважно дивилися в його. Антоніо соромʼязливо відвів погляд, розриваючи зоровий контакт, але краєм ока побачив на обличчі жінки усмішку, яку вона прикривала рукою. Фашистська Італія відчув, як його щоки стають бурякового кольору і почав жадібно ковтати чай з традиційної чашки, що стояла на столі під час перемов.
Перший етап перемовин було закінчено, але Королівство не спішив у покої для гостей. Він стояв серед весняного саду жадібно вдихаючи кожен аромат, який тут стояв. Тут були і сакури, і магнолії, персики, сливи. Все квітло на повну. Під ногами було безліч пелюсток, хоч як садівники не старались все прибирати. Тож ці пелюстки створювали враження засніженого саду
- Вам так сподобався мій сад, пане? - хтось покликав спокійним голосом Антоніо. Чоловік обернувся, це стояла Японська Імперія. Жінка як і в тронній залі стояла мов статуя.
- Т-так, - КІ не знав, що й сказати. Не знав яких слів підібрати, він відчував себе немов безпомічною комахою перед її непохитністю, її спокійним тоном, її красою. Навіть у військовій формі Міко була елегантною
- Лаванда
- Що?
- Лаванда, - Японська Імперія вказала поглядом на кущі, що мали ще не скоро зацвісти вздовж стежки, на якій вони стояли. Дивно, як це КІ не помітив лаванду. - Сорт привезли з самого Провансу.
- Хотілося б побачити їхню красу під час цвітіння, відчути їхній казковий аромат, випити чаю з їхнього цвіту
- Цвіту? - ЯІ збентежено подивилась на майбутнього союзника. - Прошу вибачення, я не розумію
- У Провансі, якщо мені не змінює памʼять, можна купити чай з лаванди, - Королівство Італія знову подивився в очі Міко, але коли їхні погляди зустрілись, відвів його червоніючи мов рак. - Обіцяю, пані Осакі, коли ми наступного разу зустрінемося я вам заварю чай з цвіту лаванди
Японськая Імперія усміхнулась знову і пішла далі, прогулюючись під деревами сакур та вздовж кущів лаванди. Королівству Італії лишалось лише слідувати за жінкою. І тут він відчув себе максимально дивно. Вони лишились на самоті. Повній самоті. Прислуга лишилась позаду них.
ЯІ зупинилась біля однієї низької гілки сакури. Жінка підійшла до неї якнайближче і вдихнула її аромат. Тільки зараз Антоніо побачив як плечі Міко опустились, стали розслабленими, а сама постать тепер не виглядала як одвічно натягнута тетива луку. Тепер КІ міг роздивитись детальніше майбутню союзницю: чорне, густе волосся коротко стрижене під каре, навіть у формі італієць міг побачити її груди, затягнуту у товстий солдатський ремінь осину талію, штани галіфе, високі чоботи… Вона була… Вродливою, ідеальною, справжньою дочка небес. І серед цієї ідилії на волоссі Міко застрягла пелюстка сакури. Королівство не знав чим керувався, але підійшов ближче до ЯІ і простягнув руку до її волосся, щоб прибрати пелюстку
- Що ви собі дозволяєте, пане? - Японська Імперія перехопила руку КІ, схопивши його за запʼястя. Їхні погляди зіткнулись знову. В третій раз за цей день.
- У в-вас пелюстка у волоссі, дозвольте прибрати, - Антоніо знову спробував потягнути руку до пелюстки, але Міко міцно тримала його
- Ви такий кумедний, пане Барбаріні, - Японська Імперія посміхнулась, але прибрати пелюстку зі свого волосся дозволила
Коли Королівство Італія торкнувся волосся ЯІ, вона відчула дивне почуття від його доторків. Антоніо ж зрозумів, що все таки до нестями закоханий у цю жінку.
…
- Цікавий смак, - Японська Імперія зробила маленький ковток з чашки. Обіцяний чай з лавандою був нарешті подарований. На дворі стояла весна сорок першого. - Мені подобається. Є в цьому чаї щось заспокійливе
- Вибачте, що змусив вашу величність чекати два роки, - червоніючи протараторив Королівство Італія. Він хотів торкнутись руки жінки, але та чітко дала зрозуміти: не можна. Ще коли хотів поцілувати руку в знак привітання, дала знак що вона терпіти не може цю європейську традицію у вигляді цілунку руки жінкам
- Я б і ще почекала, цей чай був вартий очікування, пане, - на обличчі Осакі зʼявилась посмішка, а потім вона підвелась. - Прогуляємось?
Антоніо нічого не сказав, лише хутко підхопив свій картуз і вибіг вслід за Міко, мов вірний песик
Сад на дачі Рейха був чудовим. Все цвіло і приємно пахло. І була лаванда вздовж стежок. Її запах навіював спогади про їхню першу зустріч як союзників.
- Памʼятаєте лаванду в моєму саду? - ЯІ нахилилась щоб вдихнути її запах. - Тут в Берліні вона зацвіла раніше, у мене вона, дай Боже, буде цвісти аж в кінці червня
- Так, - КІ сказав, але думками був десь далеко. Перед очима знову стояла Міко, але вдома, в Токіо. Кожен її рух тут, в Берліні, нагадував про той день. Так само при милуванні квітами її плечі розслабились, а обличчя було не таким напруженим.
КІ дивився далі на Осакі. Ні витріщався просто безбожно. ЯІ робила ж вигляд, що не помічає цього. Їй було навіть весело і цікаво думати, що ще придумає цей італієць. Запросить її танцювати ввечері? Буде знову хотіти поцілувати руку. Зізнатись чесно, Міко була не проти цього.
Японська Імперія як завжди йшла попереду наказавши служницям лишитись біля входу до саду. Думками вона була десь далеко.Вона відчувала на собі погляд Королівства Італії, а сама роблячи вигляд, що прибирає волосся з обличчя, тихо сміялась в кулак. Ввечері буде невеличка вечірка на дачі Рейха, де будуть обговорюватись подальші плани війни. А потім танці. Які ЯІ не дуже любила. Ні, вона любила традиційні танці свого народу, а вальс, танго, фокстрот та їм подібні, де має бути взаємодія партнерів - ні. Але в глибині душі жінка мріяла станцювати фокстрот чи танго з Королівством Італією.
Підвівши голову ЯІ побачила алею з вишень. «Не сакури, але теж гарні», - жінка стримуючи своє бажання максимально спокійно зайшла в алею. КІ пішов вслід за нею.
Вони гуляли далі. Тепер над ними нависали гілки з цвітом вишні. Нагадуючи про дім, Японська Імперія встала навшпиньки і взяла гілку вишні вдихаючи аромат її квітів
- Ханамі
- Що? - перепитав Антоніо. Що це таке? Ханамі?
- Милування цвітінням сакури. Тут сакура не росте, лише вишня, але її цвіт нагадує мені про Токіо. Невже я не казала про це в нашу останню зустріч? Коли ми милувались сакурою в Токіо?
- На жаль ні, - чоловік опустив очі.
Королівство Італія підійшов ближче до жінки. Вона як і тоді була при параді: навіть крізь військову форму були видні її осина талія і груди.
КІ встав поруч з з жінкою і теж взяв гілку з квітами. Вишня пахла приємно і солодко. Антоніо продовжував би й далі вдихати аромат, але від близькості з Осакі відчував як його коліна підкошуються, а ноги стають ватними. Та й земля була нерівна. І… Королівство відчув як падає, але не відчув твердої землі
- Пане? - Японська Імперія міцно тримала Королівство Італію своїми руками. Чоловік і не уявляв, що ці тендітні жіночі руки в білих рукавичках такі міцні. Вони були так близько.
- В-ваша величносте? - від такого звертання руки Осакі ще міцніше стиснули талію КІ. Він хотів почати виправдовуватись за це падіння, але вирішив, що оттак просто висіти в руках цієї жінки буде набагато краще. На обличчі ЯІ зʼявилась посмішка. Така ж ніжна, як в момент милування сакурою в імператорському палаці в Токіо.
- Ви щось хочете сказати, пане Барбаріні? - Осакі допомогла чоловіку встати, але уважно дивилась в його карі очі. Він відводив їх, але жінка наказовим тоном продовжила, від чого в Антоніо зʼявились мурашки по шкірі: Дивіться мені в очі, пане. Так… знаю, не можна, але ви дивіться. Я дозволяю
- Звертайтесь до мене на «ти». Будь ласка, раз я вже ваш союзник, то давайте вже бути друзями один одному, - Королівство Італії брехав та не соромився. Він хотів сказати, що до без тями кохає її. Хоче виціловувати кожну частинку її обличчя і тіла, хоче міцно стискати під час танго її талію. Та й просто так, хоче гуляти з нею під руку. Прям зараз під вишневим цвітом. Але сказав лише: Я з Рейхом друзі, ви з ним також. Лише між нами якась дивна дистанція. Занадто велика як на мене. Я-якщо я чимось образив, вашу величність, то прошу в-вибачень
КІ хотів винувато опустити очі, але згадав її наказ. Легше не стало, коли усвідомив що його талію досі стискає рука Японської Імперії
- Тоді і в мене до вас… тебе прохання, - ЯІ усвідомила, що робить і одразу ж випустила Антоніо зі своїх обіймів. Але жінка голову нахилила, якнайближче до КІ, але так щоб зберегти мінімально припустиму дистанцію. - Не клич мене «ваше величністе». Раз вже сам сказав, що ми союзники та й з твоїх вуст це звучить як дешевий флірт
В холодному голосі Японської Імперії не було чутно якоїсь злості по відношенню до Королівства Італії, але чоловік відчув ніби щось впало та знизилось в середині. Дешевий флірт. Та…. Це не прости залицяння! Він справді кохає її. І кожен її погляд змушує все перевертатись в середині.
Королівство Італія вже виїв увесь мозок Рейху змушуючи слухати дифірамби Японській Імперії.
КІ вже не витримував. Він лише прошепотів «це не флірт» і поцілував у губи Осакі. Вона навіть не встигла якось відреагувати. Лише відчула як палає в середині від цього невинного, цнотливого доторку, але губи горіли вогнем. Нутрощі від хвилювання скручували, і жінка відчула як коліна трясуться, а сама ледве втримує себе на ногах. Довелося обпертись об дерево.
- Вибачте, вибачте, - протараторив тремтячим голосом КІ і швидко розвернувся та пішов у сторону дому
- Цей поцілунок як лаванда. Твої губи нагадали мені про це, - було дивовижно як Японська Імперія могла говорити таким спокійним голосом, коли в середині переверталось все. Вона не розуміла чому це відбулося і які наміри в цього італійця. Але вона одно знала точно. Вона кохає його.
…
А потім Рейх вислуховував монолог Королівства Італії, і як справжній друг слухав плач КІ про те що все скінчено, але цей день він точно запамʼятає. ЯІ вважає його губи лавандою.
Але потім він запросить її на танець. Ба більше Японська Імперія погодиться без роздумів і буде весь вечір з ним під руку. А потім поцілує його. Ніжно. З любовʼю
І ще раз впевниться - губи Королівства Італії це лаванда, а він запамʼятає той день і той вечір назавжди і буде постійно переказувати про це Третьому Рейху.