Work Text:
Сіель з усією професійністю змінює лінзу. Робочий день підходить до завершення, і він може нарешті попрощатись з образом саркастичного, інтелектуального і закритого графа. Тепер він звичайний юнак, що хоче піци на вечерю, але він має зберігати свою худорлявість до кінця зйомок. У гримерку зазирає біловолосе чудо. Він ніколи не зізнається вголос чи на інтерв’ю, як насправді закоханий у цю дівчину. Вони разом на знімальному майданчику близько десяти років. Вони пережили титули геніїв, побували на преміях «Оскар» і «Греммі». Але найбільше вони виросли. Вони завжди були вдвох, було складно уникнути взаємної симпатії, коли починаючи з дев’яти років майже два сезони на рік ви працюєте пліч-о-пліч.
— Не забув про вечірку?
— Тобі подобається дражнити мене? Так, я не забув про побачення.
— Не я запросила тебе на вечірку, яка виявилась побаченням. Твої губи тоді були зі смаком кетчупу! — вона підходить зі спини й складає своє обличчя йому на плече. Вони немов дві коали.
— Ти колись про це забудеш?
— Ні. — Він трохи повертає обличчя і цілує її в щоку. На його зубах залишається трохи пудри. Він хоче запропонувати вкривати її овал обличчя цукровою пудрою, щоб йому ще приємніше було цілувати її щоки й носик. Хоча, здавалось би, куди більше.
Її тонка талія була в звичайних джинсах і картатій сорочці. Глядачам було б незвично бачити її такою, все ж таки на екранах вона з’являлась у сукнях з корсетом. Якщо, звичайно, не брати ту сцену, де їй довелося частково оголитися. Так, він буде ту сцену передивлятись.
Вона приймає його руки від власного обличчя і підіймає їх над головою в той час, як вона сідає йому на коліна. Тут, у гримерці, де тільки вони, їх мотивує тиша. Хочеться кохати. Важко дочекатись відповідного місця. Вони так сумують, хоч і проводять цілий день разом. Особливо зараз, коли так багато сцен їхнього дуету. Але то не вони. То граф і його вже дружина. А не Сіель і Елізабет Вітмор. Так, вони подружжя. Вони досі дивом це ховають від глядачів. Вони навіть вдають відсутність стосунків. Ще трохи роботи. Ще два пекельні тижні — і вони поїдуть у медовий місяць. Вона знову одягне свою весільну сукню, кожен метр їхньої вілли на одному з островів Японії буде чути їхні стогони і палкі розмови.
— Зоре моя, не тут.
Ліззі мурчить від цього імені. Вона припадає до його шиї поцілунками, поки він намагається стримати всі можливі емоції.
— Зоре моя, я обіцяю: ти зробиш що хочеш, але для цього нам треба поїхати додому. Якщо ти не будеш заважати, я буду готовий за десять хвилин.
— Який ти правильний.
— І яка ти бешкетниця.
Вона дозволяє йому закінчити змивати грим. Вона цей час використовує, щоб зробити фото. Він знає, як вона хоче розказати про їхнє кохання. Вона це зробить після побачення. Це приверне їхніх глядачів до останнього сезону. А ще він зможе нарешті публічно її любити.
Вони зачинили за собою двері. Як тільки вони опинились наодинці, Сіель підняв її на руки й поніс до сухого басейну. Сам басейн був формою як труна. Кульки в ньому були чорного кольору.
— Вечеря скоро буде, я замовив доставку в таксі.
— О ні, мені доведеться ще чекати.
Дівчина спершись тілом на його, простягнувши ніжки за межі басейну.
— Хіба найвеселіше не краще приберегти наостанок?
— Тільки батьки залишають смачненьке на потім.
— То може час спробувати «деді кінг»? — він лоскоче її за бік, вона хохоче. Волосся хвилями спадає по плечах. Не перука — справжнє золоте волосся.
— Який татко молодший?
— Я не проти бути першим.
Поки доставляли їжу, вони по черзі прийняли душ. Одягнули парні піжами і знову залізли у басейн. Увімкнули проектор і включили якийсь серіал. Хоча не встигло минути і двадцяти хвилин, коли вони були ситі, вони забажали повернути пристрасть. Їхнє кохання перебив лише будильник, коли Ліззі мала опублікувати перше фото-натяк на стосунки. Але коли твій чоловік між твоїх ніг робить тобі приємно, складно відволікатись на якесь там сторіс.
Ось така вечірка в «труні».