Work Text:
“В моєму роті кров, моє горло вкриває кров і кроки залишають кров”
Макі проходила повз коридори, які до цього моменту були лише пам’яттю, захованою десь у комірчинах розуму. Холодний гострий метал скрипучим звуком розрізав повітря та землю, розсікав голови та тіла, розкриваючи нутрощі всіх, кого ця дівчина колись називала родиною. Але вони ніколи не були родиною. Лише бридка пародія на клан, який своєю силою мав вражати, поки вдруге не народилося Небесне зворотне прокляття.
“Знайди купу ненависті у мене в ДН”
Ізгой. Немічне створіння. Слабка. Прислуга. Хижа посмішка на обличчі Макі змушувала кров холонути. Тепер їй достатньо було лише глянути в бік чергової жертви і вони тікали. Голова Оґґі Зеніна трималася в кам’яному кулаці його старшої дочки.
“Знайди хоч трішки жалості — це марно, це дарма”
Смерть Май. Ось вона. Контрольна точка і невідворотна.
“Із залишків гуманності, яких був океан
Знайди море ненависті у мене в ДНК”
Чоловіки, жінки та діти. Залишилася лише пустеля. Диявол стояв посеред тіл та моря крові, металічний запах якої вкривав ніс та глотку, різав око, яке ще залишилося в Макі, оскільки праве вже наврядчи буде бачити коли-небудь, бо його розсікала рана. Мабуть, єдине ушкодження, яке отримала дівчина.
****
Вона стояла на порозі поки на колінах перед нею Ервін стягував весь просякнутий смертю клану одяг з її виснаженого тіла. Перенісши дівчину до ванної Командор витирав кожну краплю крові, наче розділяв з нею цей акт жорстокості, який стався раніше.
— Я співчуваю з приво-
— Мовчи.
Тендітна рука торкнулася його щоки, плямуючи червоним кольором
— Просто мовчи і тримай мене. Лиш сьогодні. І змий цю прокляту кров.