Work Text:
Літо, коти Сіріус залишився вдома. Але й Ремус не промах.
- Тихіше нас ніхто не має почути - Прошепотів Джеймс, розділяючи мантію-невидимку з Ремусом.
- Я просто хочу скоріше його побачити - нетерпляче відказав Люпин.
- Тоді почекай ще трохи і нарешті полижешся з своїм хлопцем.
- Цссс, помовч не твоя справа.
- Це його вікно?- глянувши вгору, промовив Джеймс.
- Так, так, скоріше підсади мене
З сусіднього вікна на них дивився Реґулус, але Ремус був такий збентежений зустріччю з Сіріусом що не звернув уваги.
Джеймс ж в свою чергу шукав його. Зустрівшись поглядами на його обличчі заграла посмішка, Поттер мимохіть підморгнув йому й непомітно погукав до себе.
- Привіт, Джеймсе, ти не підеш до нас? - Виглянув старший із Блеків з вікна.
- Ні, я вам заважатиму, посиджу де-інде. Повернуся за кілька годин.
- Гаразд, не сумуй! Дякую за допомогу.
Через кілька хвилин Джеймс побачив Реґулуса в його темно-зеленому худі. Його руки були в кишені, а волосся стирчало в усі боки. Джеймс підійшов, обійняв хлопця й ніжно поцілував в чоло.
"Переваги бути вищим" - Думав Джеймс.
- Ти як? - М'яко промовив Поттер, беручи його за руку.
- Щойно чув, як мій брат обмінюється слинею, поки він не наклав заглушувальні чари.
- Ха, то ж таки зайде далі.
- Ми більше не говоримо про те, як і з ким трахається мій брат!
Джеймс засміявся з награним сумом, дивлячись на Реґулуса.
- То куди ми йдемо?
- Туди, де нас точно ніхто не побачить.
Вони сіли під деревом в найдальшому кутку території Блеків.
- Тут майже ніколи ніхто не ходить. Тимпаче вночі.
- То як твої канікули?
- Ти серйозно? Коли б це перебування в цьому будинку було хорошим?
- Може коли я тут? - Всміхнувся Джеймс.
Реґулус закотив очі, але кутики його губ піднялися в хоч і маленьку, але наймилішу усмішку яку коли небуть бачив Поттер.
- Ти такий мил... - майже промовив хлопець, та Реґулус не дав йому договорити, схопивши його за шию і притягнувши до себе голодним поцілунком.
- Ми так давно не бачилися, а ти навіть і не думав мене знову поцілувати. Зате про лизання мого брата готовий говорити, - Серйозно, але грайливо сказав Реґулус, запускаючи пальці у волосся Джеймса.
- Ще й як думав, - він обережно торкнувся до губ Реґулуса, а потім почав спускатися нижче до шиї.
Хлопець відкинув голову назад, даючи ґрифіндорцю те, чого він хоче.
- Я б зацілував кожну частинку твого тіла, - Промовив Джеймс в шию слизеринця.
Його тіло миттєво вкрилося сиротами. Реґулус притиснувся до хлопця всім своїм тілом і обхопив двома руками. Його голова лежала на плечі Джеймса ідеально для того, щоб зацілувати його шию. Реґулус почав впиватися губами, залишаючи сліди. Прикушуючи шкіру, а потім цілуючи ті місця.
- Ти хочеш, щоб Сіріус про все дізнався? - Запитав Джеймс.
- Не дізнається, він тут, а ти ні. Ви не бачитесь достатньо щоб він помітив
- Я відплачу тобі. - Джеймс взявся за шию Реґулуса, кусаючи і залишаючи червоні вологі сліди на ній.
- Тепер це вже буде твоя провина!
- Ха, байдуже! Тобі не холодно? - дбайливо спитав Поттер.
- Знову ти з цими випадковими питаннями.
- Я піклуюся про тебе.
- Et j'adore ça.
- Я такими темпами вивчу з тобою французьку.
- Спробуй.
Джеймс натягнув на Реґулуса каптур його темно зеленої худі, і запустив руки в його волосся.
- Обожнюю твої кучері - Промовив Поттер перебираючи пасма.
- j'aime твої руки, завжди такі теплі, мені їх не вистачає ночами.
- То може я залишуся? Грітиму тебе всю ніч, а потім піти не захочу. Вже не хочу нікуди, хочу бути з тобою. Щоб не доводилося ховатися від Сіріуса і інших.
- Він вб'є тебе, якщо дізнається.
- Байдуже, я дочекаюся тебе на тому світі.
- Ти такий сентиментальний.
Джеймс знову поцілував його і, схопивши в обійми повалив на землю. Тепер вони лежали і дивилися на зорі.
Реґулус ліг на живіт хлопця тримаючи його руку в своїй. Іншу руку Джеймс обережно заводить під темно зелене худі,. торкаючися ніжної, блідої шкіри живота Реґулуса.
- Ти ж не проти? - Обережно запитує Поттер.
- Non, pas du tout.
- Мабуть мені вже треба йти, - через деякий час сумно каже Джеймс.
- Так, мабуть. Ти прийдеш ще?
- А ти сумніваєшся? І перше, що я зроблю- це зацілую тебе
- Ти ідіот, ти це знаєш?
- Ти постійно мені це кажеш.
- І ти досі зі мною.
- Бо люблю тебе з ніг до голови
- Oui, moi aussi
- Як це мил... - Реґулус ніколи не дасть сказати йому це повністю. Нависаючи над Джеймсом і віддаючись повність його губам. Дозваляючи Джеймсовому язику проникнути в його рот і не припиняти поцілунок, аж поки той не збагне, що Ремус його чекає.
- Бувай - Сказав Джеймс накидаючи мантію невидимку - Реджі, кохаю тебе! Солодких снів
- Je vous aime.
Ґрифіндорець дурнувато посміхнувся під мантією розуміючи, що не може його втратити.
- О, Джеймсе ти нарешті прийшов, - сонно пробурмотів Сіріус з вікна.
- До зустрічі, - попрощалися хлопці, знову накидаючи мантію.
- Не сумно було?
- Ну може трохи, - відповів Джеймс Ремусу в свої виправдання.
- А сліди на твоїй шиї говорять про інше
- Не розумію про що ти. Тобі мариться, ти спати хочеш. - Джеймс закрив шию рукою.
- Такий знайомий запах. А чи це не запах Реґулуса Блека?
- Знову ти з своїм вовчим нюхом, розкриваєш всі мої таємниці. Прошу, тільки не кажи Сіріусу він вб'є мене.
- Мені мертві друзі не потрібні
- Це добре
Ремус таки дозволив собі шантажувати цим Джеймса. Ой і смішно йому з реакції Поттера щоразу.