Chapter Text
Минулого року я розійшлася з "нею". Це було на святого Миколая, здається, 6 грудня. Ті стосунки були помилкою — принаймні я так вважала, бо це було правдою. Було боляче, але не надто. Хіба може сильно боліти через стосунки на відстані? Я приїжджала до неї тричі, і щоразу ми гуляли втрьох, бо в тому місті маємо спільну подругу. Це було жахливо. Це тема для обговорення лише з перевіреними друзями, для інших — «стосунків ніколи не було».
Але хочеш жарт про моє життя? Мені подобається дівчина. Вона зовсім не схожа на колишню — схоже, у мене немає типажу. Але як же я ненавиджу це відчуття закоханості до людини своєї статі. Бо цього разу це не буде взаємно. Ці почуття мене вбивають. Ненавиджу себе за те, що я нібито «огидна», що не підходжу під ідеал доньки, яку хочуть бачити батьки; що не звичайна дівчина, яка мріє зустріти принца. Кожного дня думаю, що тепле відчуття всередині - ілюзія та самообман, велика помилка та страшний гріх, затемнення свідомості та ненормальні нав'язування. Я переконую себе, що маю бути «нормальною».
Але потім бачу її — неідеальну, невпевнену, вперту, але таку чудову. Мінусів більше, еге ж? Чому тоді це мене не зупиняє?
Люблю використовувати її як грілку. Вона терпіти не може спеку, а зараз, взимку, у підвальному приміщенні носить одяг без рукавів. А я, навпаки, краще переношу спеку, ніж холод. Часто грію руки об її живіт чи спину. Можу підійти обійняти, бо я контактна людина. А найголовніше — те, що мене «вбиває»: тепер вона сама може підійти й взяти мене за руку. Зазвичай на секунду, коли щось говорить. Не розумію, що коїться в її голові, але щоразу це помічаю. Це буває рідко, але буває ж! А ще ми маємо мінітрадицію — рукостискання на прощання. А ще я люблю казати «рада тебе бачити». Кажу не тільки їй, але всеодно. Всі мені відповідають, але вона - ні, кажу ж противне дівчисько. Але ті рідкісні моменти, коли вона відповідає... Боже, я пам'ятаю їх постійно.
Я не хочу більше про неї думати. Хоча зараз піду спати й мріяти про кращий світ, де нікому немає діла до того, кого ти любиш. Світ, де вона відповість на мої почуття. Але на те це і мрії, щоб ніколи не ставати дійсністю, а залишатися лише в моїй голові.