Work Text:
Чоловік вже готовий розвернутися і піти назад до своєї затишної квартири, вимкнувши телефон (бажано назавжди). Але повідомлення продовжують приходити наче скажені.
Ти вже на підході?????
Сиджу тут одна...сама самісінька…нікому не потрібна...
6:50 дп
Одинока жінка в пабі викликає питання!! Де ти, мій рятівнику від самотнього сп'яніння?
6:51 дп
А взагалі, якщо серйозно, тут якийсь хлопець вже хвилину на мене поглядає. А я не зацікавлена!!! Мені треба своя гарненька самотня дівчина в барі... але я поки одна така, тож спіши!
6:53 дп
...Я йому тільки-но відмовила...сказала, що у мене є хлопець.
Він не вірить, тож давай вмикай свого внутрішнього актора, мій старий математику, і зроби вигляд, що ти мій хлопець.
6:55 дп
З непрочит. повідом.
Я знаю, що ти читаєш мої повідомлення!
Не ігноруй мене.
Зіграй, наче я заплачу за твої коктейлі сьогодні.
1:57 дп
Луці потрібно зробити глибокий вдих і не менш глибокий видих, щоб змусити себе відкрити прокляті двері в паб, не псуючи собі вихідний ще більше. Ніхто не повертає голову в його сторону, проте він сканує залу поглядом, щоб знайти знайоме обличчя, й прямує в потрібний бік.
Біля Мізі дійсно стоїть високий чоловік. Котрий навіть не підсів до неї, а продовжує лиш схилятися, спершись на стіл однією рукою.
Не потрібно бути генієм, щоб оцінити ситуацію, але потрібно знати Мізі дуже добре, щоб зрозуміти, що навіть найменшого дискомфорту тут вона не відчуває.
«Тож чому я маю розігрувати цей спектакль взагалі?» — запитує себе чоловік, та все ж підходить, поплескавши долонею плече незнайомцю:
— Маєте якісь питання до Мізі?
Хлопець повністю розвертається до нього й тепер нависає вже над Лукою. «Повиростали ж, жертви соматотропіну», — чоловік внутрішньо закотив очі.
— А ти теж бажаєш послухати? — відповідь зухвала.
Лука дивиться на чуже красиве (підказує підсвідомість чомусь голосом Мізі) обличчя й мовчки сідає за столик до подруги.
— Любий, чому так довго? Не змушуй чекати кохання усього свого життя.
«Вона, трясця, серйозно?? І це називається правдоподібною грою? Якщо так продовжиться, я змушу її дійсно платити за все сьогодні».
— Тож я вчасно з'явився в твоєму житті, погодься, — той хлопець широко посміхається, і Луці доводиться з силою проковтнути відповідь, що він не спізнився ні на секунду, на відміну від взагалі нічим не зайнятої подруги, якій припекло прийти раніше.
— Хлопче, прошу тебе повернутися за свій столик. Вона не хоче тебе тут бачити.
— А ти?
Лука підіймає брову:
— Ви.
— Ми?
Мізі, що мовчки спостерігала за пікіровкою, майже давиться повітрям, очі сповнені сміху дивляться куди завгодно тільки би не на комедію поряд.
— Ніяких «ми». Прошу нас більше не турбувати. — Лука рішуче відводить погляд, звертаючись до подруги: — Що замовлятимеш?
Не встигає пролунати відповідь, як незнайомець знову привертає увагу:
— Настільки довго у стосунках, та навіть не знаєш, що твоя дівчина полюбляє випити? — відверта насмішка.
— Вона сама може вирішити, що бажає замовити. Але я не сумніваюся, що після двох «Кривавих Мері» й «Мічелади» вона вже буде пити перше, що побачать очі.
Мізі задоволено посміхається, вже попиваючи перший коктейль, який встигла замовити, коли зайшла.
— А що п'є твій хлопець, Мізі?
— Дивлячись, який у нього зараз настрій, можемо дізнатись, який саме «Дайкірі» він питиме сьогодні.
— Манго.
— Вітаю, мій хлопець трошки сердитий, певно на тебе.
— І скільки ви вже зустрічаєтесь? — невинне питання, на яке Луці вже немає сил відповідати, тож чоловік все ж закочує очі.
— Вже п'ять років, любчику, хоча знаємо одне одного все життя, — Мізі каже, змішуючи правду з брехнею.
— Всього лиш з першого класу, — Лука сам не вірить, що знає цю жінку з початкової школи. — Господи, я знаю тебе близько двадцяти чотирьох років.
Останні слова вириваються з чоловіка майже мимоволі, змушуючи незнайомця присвистнути. І дійсно здавалось руйнівна дата для стосунків.
— А ми знайомі від сили двадцять чотири хвилини. Все одно романтично, — звучить протяжно з уважним поглядом на Луку.
— Хлопче...
— Хьон-уууууу. Можна Хьону, а мож…
— А можна не перебивати старших?
Посмішка хлопця стає ширшою.
— Таких привабливих тільки й хочеться слухати.
Мізі вже не знає, яку саме роль відіграє тут, дивлячись, як новий знайомих фліртує вже з її «хлопцем», а не з нею. Луці навпаки є багато чого сказати, але їх перериває працівник, що стурбовано запитує, чи все у них у порядку. Мізі дружить з цим хлопцем ще з універу, тому й обожнює ходити саме до цього бару. Вона посміхається, приємно вражена турботою.
— Так. Саме збираємось робити замовлення, — Хьону спокійно відходить від столика й прямує до барної стійки, разом із згаданим офіціантом.
— Можеш видихати спокійно, джентельмене, для мене загроза минула, — Мізі хитро звужує свої чудові золотаві очі.
— Але?
— Сценка була чудова, але здається ролі змінилися.
— Про що ти взагалі, — чоловік бажає нарешті випити й позбутись цієї напруги в повітрі.
— Схоже я подобалась йому рівно до того моменту, як він побачив таку гарну скалку в дупі, як ти, — Мізі сміється над власною дотепністю. — Можливо, мені почати хвилюватися? На мого хлопця претендує інший чоловік, яка трагедія.
— Я не твій хлопець.
— Не на цей вечір!
— Що ти за дівчина, якщо вночі цілуватимеш скоріше унітаз, ніж мене.
— Що ти за хлопець, якщо плануєш цілувати якогось там Хьону, а не мене.
Лука підіймає брови.
— Погана з тебе провидиця.
— А чому би і ні? Ти самотній... Усі вечори окрім цього, так. А він дуже симпатичний і явно зацікавлений.
— Він не здавався тобі таким пів години тому.
— Він чіплявся до мене!
— Я саме про це.
— Але ти — це вже інше.
— Тобі просто здалося.
Хьону повертається назад до столу, тримаючи в руках два коктейлі.
— Ваш «Манго Дайкірі», пане, — хлопець залишає одну склянку прямо перед Лукою, сідаючи з іншою за стілець поряд з Мізі.
Тепер цілих дві пари очей були спрямовані прямо на викладача, змушуючи його почуватися майже на роботі. Не витримуючи атмосфери, він робить перший ковток, й закочує рукава своєї сорочки.
— Ну що ж, Хьону, які ще маєш питання для доведення наших, — дівчина стріляє очима в сторону друга, — стосунків?
— Хмм... Потрібно щось серйозніше, ніж запитання про улюблений колір, можливо, який у твого хлопця улюблений ресторан.
Мізі справді виглядає задумливо, поки перебирає варіанти в своїй голові. Здавалось, Лука був більшим прихильником куштувати в різних закладах одну й ту саму улюблену страву, аніж ходити до одного закладу постійно (не враховуючи її улюблених барів).
— Італійська кухня, а ресторан... Певно той останній, де був симпатичний офіціант, пам'ятаєш? — дівчина питально споглядає вперед. — Той, що поклав на тебе око.
— Він дивився на тебе, Мізі.
— Не вчи вчену! Я помічаю це краще за тебе.
— Твої висновки завжди марні.
— Когось мені це нагадує, — дівчина повертає голову, дивлячись на розслабленого Хьону, що випиває, певно, «Ром-Колу».
— Тож, якщо обирати, — хлопець продовжує запитувати, — ваш фаворит для побачення: парк, виставка, кіно, квартира?
— Дивлячись наскільки хлопець красивий.
— Виставка, — доволі різко вклинюється Лука.
— Якщо у вас побачення на квартирі, то значить ти десять з десяти, — Мізі підморгує.
— Дякую, запам'ятаю.
Лука питально дивиться в сторону хлопця, але залишається проігнорованим. Хьону допиває свій коктейль й встає з-за столу. В тиші він відходить до працівниці за барною стійкою.
— Хей, не будь таким серйозним, навіть в наші вечори можна привносити щось новеньке.
— Тобто когось.
— З тобою відкрито фліртують.
— Він явно сильно молодший за нас.
— Він не казав скільки йому, — Мізі ловить скептичний погляд, — добре, окей, він стовідсотково молодше. Ми так і будемо розкидатися фактами, чи ти візьмеш його номер?
— Тільки в наступному житті, — Лука салютує їй келихом й допиває до дна.
Хьону неочікувано мовчки повертається до їхнього столика. З сліпучою посмішкою він кладе на стіл й підсуває до чоловіка шматочок паперу. Хлопець не прощається та швидко прямує до виходу. «Схоже, неочікуваності на сьогодні не закінчилися», — з цікавістю думає Мізі й вихоплює з рук друга чимось розписаний клаптик.
Лука посміюється, поки дівчина читає вголос.
«Хьону, 22 р. Той самий красень з бару.
*Номер телефону*
Якщо Ви подумаєте, що давно не були з кимось на виставці, чи засумуєте за італійською кухнею, дайте мені знати, маю багато цікавих пропозицій для Вас.
Сподіватимусь, що я все-таки 10/10»
— Якщо ти не напишеш йому, клянусь, я зроблю це замість тебе.
— Потрібно прибрати твій фейс айді з мого телефону.
— Піду замовлю нам ще коктейлів, любчику.
Лука лиш знову закочує очі, складаючи записку в свій гаманець. Вечір не такий поганий, як він очікував.