Work Text:
Майк сам купив квитки на концерт Депеш Мод і був абсолютно впевнений, що Вілл буде на сьомому небі від щастя. Його кращий друг, а зараз сусід по квартирі, прийшов з роботи і Майк встав на звук закриваючихся за ним дверей.
“Привіт! Вгадай що?” - запитав Майк
“Що? Дастін і тобі розповів про свою нову дівчину?” - спитав хлопець, знімаючи з плечей червоний рюкзак.
“Ні. Але це цікаво. В мене є для тебе новини покраще. Тобі ж подобаються Депеш Мод?” - Майк пішов за Віллом на кухню.
“Якщо під "подобатися"ти маєш на увазі мою одержимість цим гуртом, то так.” - погодився Вілл.
Майк витягнув квитки з карману і потрусив у Вілла перед носом.
- Це що? - його друг не повірив своїм очам і ледь не закричав. В наступну секунду, він повис в Майка на шиї (від чого у того перехопило подих), а потім почав бігати по квартирі, пританцьовуючи і наспівуючи Just Can't Get Enough.
Майк задоволено дивився на свого друга і на те, що він вгадав з цима квитками.
“Але як тобі вдалося їх купити?” - запитав Вілл.
Майк потис плечима, ніби це було дуже легко і він не провів на телефоні з Робін останні тижні.
“Мені трішки допомогла Робін. Вона зі Стівом теж купували квитки і взяли для нас.”- розповів Майк.
“Ніколи б не подумав, що Стіву можуть сподобатися Депеш Мод.” - засміявся Вілл.
“Я теж так подумав”, - погодився Майк, але добре буде зустрітися. - “Ми мало бачимося.”
“Як думаєш, мені зробити зачіску під Мартіна Гора, може висвітлити волосся?” - Вілл став перед дзеркалом і на його гарне обличчя красиво впало сонце з вікна, заливаючи його всього золотистим світлом.
“Будь-ласка, лиши все як є”, - попросив Майк.
“Ну як скажеш”, - засміявся Вілл. - “Це буде найкращий день в моєму житті. Ти точно хочеш віддати цей квиток мені?” Вілл дивився на Майка, склавши руки на грудях.
“Враховуючи що я боровся за це квиток заради тебе, то так. А кому я мав би хотіти віддати квиток?” - Майк відзеркалив Вілла, та теж склав руки на грудях.
“Хіба в тебе не було якоїсь кандидатки в дівчини? Я пам'ятаю ту дівчину в рожевому топі. Абігейл?” - Вілл візуально напружився, згадуючи ім’я дівчини з якою він один раз бачив Майка.
“Так, Амелія. Але це має бути наш з тобою концерт. Тим паче тільки з тобою я готовий розділити довгий шлях до Пасадени. До речі, квитки на літак на мені. А в аеропорті нас заберуть Стів та Робін. Вони арендують автівку і ми поїдемо всі разом.” - ввів Вілла в курс справ Майк.
“Як скажеш, Майку Віллере.Дивись, не оглохни, бо я збираюся кричати з останніх сил.” - попередив Вілл.
“Коли це ти, я готовий до всього. Але я теж люблю Депеш Мод.” - сказав Майк.
“Окей, повірю на слово. Все, я йду робити історію мистецтв і треба домалювати дещо. Я нічого не встигаю, як завжди. Дякую, що підняв мені настрій.” - і Вілл пішов, залишивши Майка самого.
Він стояв, дивлячись як місто за вікном осяюється вечірнім світлом. Він дивився на квитки в своїй руці і думав про те, що останнім часом жодна дівчина, не займала в його голові стільки місця, як це робив Вілл. Мабуть тільки про Джейн він колись думав так само багато.
В аеропорті Бербанка вони зустрілися з Робін та Стівом, які були помітно втомленими після дороги. Стів упевнено сказав, що поведе. Вони встигнуть у Пасадену вчасно. Стів повів їх до сірої шевроле селебріті і сів за кермо. Майк із Віллом залізли на заднє сидіння. Робін влаштувалася поруч зі Стівом і одразу ввімкнула радіо, знайшовши станцію, де грали The Cure. Вілл поклав голову Майку на плече й за кілька хвилин після того, як вони рушили, вже спав.
“Хей, Віллер, ти вирішив підкорити його серце квитком на Депешей?” - жартівливо запитала Робін. Майк не знайшов, що відповісти - раптом забракло слів.
“Робін, не чіпай Майка”, - втрутився Стів. - “Між іншим, я купив тобі квиток. То я теж намагаюся підкорити твоє серце?”
“Тобі не треба підкорювати моє серце, Гаррінгтоне. Воно вже твоє”, - прокоментувала Робін. Майк відчув, що й сам засинає. Коли він наступного разу розплющив очі, вони вже в’їжджали в Пасадену
"Хей, хлопці, ми плануємо заїхати поїсти і перевдягнемося на концерт в туалеті закусочної. Як вам план?" - запитала Робін, обернувшись до Вілла з Майком.
«Мене все влаштовую. Я вже дуже хочу їсти.» - сказав Вілл. Майк підтримав друга кивком голови.
Стів гучно позіхнув.
«Бідний Гаррінгтон, назад нас повезу я», - сказала Робін і похлопала Стіва по плечу.
«Все нормально. Висплюся, поки будемо стояти в черзі в Роуз Боул», - посміхнувся Стів. – «Зараз головне гарненько поїсти і їхати на місце. Черги будуть шаленими».
«Я досі не можу повірити, що це відбувається», - сказав Вілл.
Вони поїли в закусочній і Вілл потягнув Майка перевдягатися разом з ним. Вони зачинилися в туалеті. Майк відганяв від себе думки, як двозначно це могло виглядати. Два хлопця зайшли в двері туалета і зачинили їх за собою. Вілл тим часом вже стягував з себе свою футболку у полоску, щоб замінити її на чорну обтягуючу майку, яка вигідно підкреслила його статуру. На моменті, коли Вілл почав знімати з себе шорти, Майк поспішно відвернувся і тремтячими пальцями , почав розстібати гудзики на сорочці – він хотів одягнути чорну однотонну футболку і чорні джинси. Він швидко перевдягнувся і обернувся, щоб побачити як Вілл розглядає себе в дзеркало. Він одягнув зверху чорної майки шкіряну куртку. Замість колишніх шортів, на ньому були темні джинси, схожі на Майкові.
«Ти дуже гарний.» - сказав Майк і зашарівся від власної сміливості.
«Дякую, Майку. Ти теж. Думаю ми впишемося в натовп», - м’яко посміхнувся Вілл.
«Хей, хлопці, давайте швидше, бо я теж хочу перевдягнутися!» - вони почули стук в двері і голос Стіва і поспішили виходити.
Коли вони нарешті знайшли місце де припаркуватися і дійшли до Роуз Боула, їх вже зустріли звуки тисяч голосів, які зливалися в один. Натовп фанатів Депешей виглядав, як однотонна темна хвиля. Вони встали у чергу і Вілл не замовкав: «Це так круто, що вони знайшли Дейва врешті-решт. Він – неймовірний солист, я не уявляю Депеш Мод без нього, хоч і люблю Мартіна найбільше. Він такий талановитий і красивий. Я в захваті від Stripped. Мабуть, це моя улюблена пісня в них. А яка у вас?»
«В мене однозначно Never Let Me Down Again. Є в ній щось таке, ніби і про дружбу, і не про дружбу одночасно», — відповіла Робін.
"Так, розумію тебе", - посміхнувся Вілл. – "Я завжди уявляв собі, що це може бути про дружбу, яка починає переростати у щось інше."
"Never Let Me Down Again - неймовірна", - додав Стів. – "Але найбільше я люблю Somebody".
"Ти такий романтик, Стіве", - прокоментувала Робін.
Майк продовжував крутити в голові слова Вілла: "дружба, яка переростає у щось інше…» і тому не одразу почув, що Вілл говорить до нього: "А яка твоя улюблена пісня, Майку?"
"Моя улюблена? Shake the disease", - сказав Майк.
"Це – прекрасна пісня." - погодився Вілл і подивився якось сумно, наче щось його засмутило в моменті.
Тут Майк почув що Вілла хтось кличе. До них йшов високий хлопець з темним вьюнким волоссям, трохи схожий на Майка. Вілл відійшов від своїх друзів і пішов назустріч хлопцю. Вони обійнялися і Майк звернув увагу на те, що той поклав руку Віллу на лікоть.
"Це що, кандидат в хлопці Вілла?"-тихенько запитала Робін.
"Точно хоче таким бути." - погодився Стів.
Вілл тим часом вже повернувся до них.
"Це хлопець з мого потоку." - пояснив він. – "Ходимо разом на історію мистецтв. Так цікаво, що він теж тут опинився."
"Так, дуже цікаво." - крізь зуби прокоментував, Майк, бо йому зовсім не було цікаво.
Концерт почався ближче до вечора, коли сонце вже майже сіло, а вечірня прохолода зробила очікування фанатів приємнішим. Усі чекали на вихід гурту, і коли вони нарешті з’явилися на сцені у червоному сяйві, натовп вибухнув гучними оплесками та криками.
Вілл міцно стиснув руку Майка, і той закрив очі, намагаючись закарбувати цей момент у пам'яті. Він ніби відключився від реальності, поринувши у світ звуків і музики. А коли повернувся, то зрозумів, що підспівує Behind the Wheel, а Робін кричить Стіву на вухо: “My little girl, do what you want! You're behind the wheel tonight!” Мартін Гор і Дейв Гаан на сцені переглянулися з посмішкою, і Майк ніби став свідком зв'язку між ними. І тоді він зрозумів, що і між ним та Віллом є такий зв'язок.
Його кращий друг стрибав у ритмі музики, хлопав у долоні, захоплений моментом. Червоне й блакитне світло зі сцени осяювало обличчя Вілла, і Майк яскраво згадав той момент, коли він остаточно зрозумів, що кохає Вілла. Тоді він ще не міг собі в цьому зізнатися, але серце почало битися швидше, коли Вілл врятував йому життя, вбив Демогоргонів і став Чаклуном. Це почуття залишилося з Майком навіть тоді, коли він оплакував смерть Джейн. А з часом воно ставало все сильнішим, доки він не вирішив, що має сказати Віллу правду.
Коли почалися перші звуки пісні Stripped, Майк підійшов до Вілла трошки сзаду і обійняв його за талію. Хлопець здивовано обернувся, питаючи "Що таке?"
"Я хочу тобі дещо сказати", - прошепотів Майк на вухо Віллові, торкаючись до нього губами. - "Тут дуже гучно, але я думаю, що саме час. Просто слухай Вілле. Добре? Кивни, якщо так".
Вілл кивнув головою, поки на сцені Дейв співав "Take my hand, come back to the land. Let's get away just for one day".
Майк міцно закрив очі і почав, сподіваючись, що Вілл все почує.
"Вілле, я вде довгий час хочу тобі відкритися. Ти дуже підтримав мене після смерті Од, допоміг хоча б іноді посміхатися," - Майк зупинився, на фоні Дейв проспівав "Let me see you stripped down to the bone".
"Я довгий час не міг зрозуміти, що робити далі, куди рухатися і що я відчуваю. Особливо, що я відчуваю, коли дивлюся на тебе." - прошепотів Майк і відчув як тіло Вілла під його руками напружилося. - "Але чим більше я думав і чим більше часу проходило, тим більше я розумів, що я завжди..."
Майк замовчав, бо йому було дуже важко сказати те, що він хотів сказати.
"You're breathing in fumes, I taste when we kiss", - лилося зі сцени.
Майк Віллер глибоко вдихнув і закінчив своє зізнання "Я завжди кохав тебе, Вілл Баєрс. Вибач, що я так довго йшов до того щоб це зрозуміти."
Дейв та Мартін в ідеальному тандемі співали фінал пісні "Let me see you stripped down to the bone. Let me see you speaking just for me..."
Ось і все, він це сказав. Пісня закінчилася, відкриваючи дорогу наступній, яку Мартін Гор співав на самоті. Маленька крихка фігурка у білому капелюсі, на противагу енергійному солісту, він мав кришталево-чистий голос, який зайняв собою напругу, яка зависла між Майком та Віллом.
Вілл завмер в обіймах вищого юнака і той, прибрав руки з його талії і відійшов, щоб дати йому простір. Йому хотілося подивитися на його реакцію та на вираз його обличчя, але йому було страшно то зробити, тому він слухав Мартіна, який співав "But when I'm asleep I want somebody
Who will put their arms around me and kiss me... tenderly..."
Так, Майк хотів, щоб в нього була така людина. Він раптом побачив що Стів стоїть в сльозах, настільки його зачепила пісня. Зал теж не лишився осторонь емоцій, які Гор викликав у всіх. Раптом Майк відчув, що його взяли за руку. Він обернувся до Вілла - в того теж блищали сльози на очах. Він нічого не сказав, просто протягнувся до Майка, обіймаючи його руками за шию. Коли його губи опинилися біля вуха Майка, він почув: "Я і в своїх найдавніших мріях не міг уявити, що ти колись скажеш мені це. Дякую! " Він відсторонився і Майк наче потонув в його повних сльоз очах і ніжній посмішці. Він не сказав, що теж його кохає, але Майк цього і не очікував. Йому було достатньо, що Вілл його не відштовхнув. Концерт продовжувався і Майк дозволив собі насолоджуватися ним і забути про те, що йому страшно, що почуття не буде взаємним.
Кожна пісня ніби була про них з Віллом. Коли Дейв заспівав "I look to you, how you carry on
When all hope is gone, can't you see?
Your optimistic eyes seem like paradise
To someone like me" Майк крадькома кинув погляд на Вілла, який відчув його погляд і їх очі зустрілися. Так, Вілл справді не втратив оптимізму навіть після того, скільки пережив.
Зал шумів і Майк відчув чиюсь руку на своєму плечі - це була Робін. "Ти як, Віллере?" - запитала вона, перерикрикуючи натовп. - "У вас з Віллом все добре. Я бачила ти щось йому сказав."
Робін ніби знала все краще за нього самого.
"Я сказав те, що давно хотів". - відповів він.
Робін знову хлопнула його по плечу і сказала "Вірю в вас хлопці! Лукас, Макс і Дастін робили ставки на сьогоднішній вечір."
Сказавши це, вона обійняла Стіва і вони почали підспівувати:
"Here is a plea from my heart to you
Nobody knows me as well as you do
You know how hard it is for me to shake the disease
That takes hold of my tongue in situations like these."
Майк ошелешено дивився в бік своїх друзів, намагаючись зрозуміти, яким чином Макс, Дастін та Лукас робили ставки? Він вирішив, що поки це найменше над чим він збирається думати.
Вілл танцював під пісні, світло зі сцени грало на його оголених плечах, та підсвічувало сережку в вусі. Вечір йшов до свого завершення і Майк впізнав яка пісня буде зараз з першої ноти - Never Let Me Down Again!
"I am taking a ride with my best friend." - заспівав Дейв.
Майк відчув, як його руку обхопила рука Вілла, а вже через секунду він прошепотів в його вухо: "Обійми мене." Майк зробив як Вілл його попросив, ставши сзаду і оточивши його собою, на цей раз притискаючись так тісно, що це не могло бути неромантично.
We're flying high
We're watching the world pass us by
Never want to come down
Never want to put my feet back down on the ground
Вілл повернув свою голову до Майка, дивлячись на нього знизу-вгорус крізь довгі вії.
"Я теж тебе кохаю, Майку Віллере", - гучно сказав він, на цей раз не переходячи на шепіт.
I'm taking a ride with my best friend
I hope he never lets me down again
Promises me I'm as safe as houses
As long as I remember who's wearing the trousers
I hope he never lets me down again
"Я кохав тебе майже все моє життя і колись назвав тебе просто крашем. Але ти завжди був більшим за це. Тільки я не думав, що теж тобі подобаюся!"
Дейв на сцені підняв руки вгору і почав розмахувати їми туди-сюди, а натовп повторювати за ним і Вілл з Майком ніби опинилися всередині гігантського живого океану з рук. Майк відчував, що по його щоках течуть сльози. Решта концерту була розмитою і неймовірною одночасно. А потім вони вийшли на вулицю і магія розсіялася, а Майку стало раптом страшно. Йому було страшно, поки вони не сіли в машину і рука Вілла не знайшла його руку. Потім він нахилився до нього і прошепотів: "Я б хотів тебе поцілувати прямо тут, але не хочу щоб Лукас, Макс та Дастін дізналися про це так швидко."
Майк гучно розміявся. Робін обернулася до них з водійського сидіння і запитала: "Над чим смієтеся, хлопці? Що, обсуждаєте зад Дейва Гаана? Навіть я оцінила, а це не моя сфера інтересів. Стів, а тобі як?"
Але Стів вже солодко спав на пасажирському сидінні.
"Зрозуміло." - прокоментувала Робін. - "Ну що хлопці, тут лише я,ви та радіо."
Вона налаштувала їм станцію, звідки заграли Депеш Мод.
Під Never Let Me Down Again вони поїхали вулицями нічної Пасадени.
"Я ніколи не хочу, щоб мої ноги торкалися землі, Майку. Я хочу, щоб цей вечір не закінчувався, бо я боюся що потім це виявиться лише сном", - прошепотів Вілл.
"Ні, я з тобою надовго, I never let you down again," - Майк поцілував Вілла у маківку, піймавши погляд Робін у дзеркалі заднього виду. Вона посміхнулася і кивнула йому, а він їй. Нарешті він був тим, ким хотів бути.