Work Text:
Поруч чуються чужі кроки та сміх і Регулус не встигає зреагувати, як його хватають та відводять в тінь.
Реґулус мовчки лається робить крок назад, як сильні руки повертають його на місце. Він піднімає погляд вгору і зустрічається з шальними карими очима. Скільки це вже продовжувалось? Пару тижнів? Напевно, Реґулус не знає
Реґулус взагалі не певен в який саме момент найкращий друг його старшого брата почав його не дратувати одним своїм існуванням, а приваблювати? Блеку огидне це слово навіть у власних думках
В нього серце було із льоду, всі про це і казали. Аристократ, остання надія власного роду, котрий не мав співчуття навіть до власного старшого брата. Він не звик показувати своїх почуттів, бо за дверима маєтку будь-яка вольність каралась. Яка мова взагалі йшла про власні почуття?
Він з роду Блек. Звісно вже після закінчення школи він одружиться на аристократці, як їх хоче матінка. Він просто не мав права схибити. Навіть якщо іноді хотілося бути, як Сіріус. Бути, як Сіріус котрий обрав свободу та друзів, але Реґулус не міг, да і не був ним.
Але Реґулус не міг йти від власних бажань. Бажань бачити цю кудряву маківку в полі зору, м, постійно? Ловити його погляди за обідом і робити вигляд, що сам Реґулус цього не помічає. Але варто було тільки побачити чужу посмішку, як він розумів — Джеймс це прекрасно бачив
І отакі його маленькі поступки давали Поттеру вольність, наприклад, як цю. І ось тому він зажав Реґулуса в темному коридорі і побрало ж його піти саме цим шляхом
— Поттере, відчепись від мене.
— Я думав ти хвилювався за мене, Реджи
— Я не Реджи. Ваш з Сіріусом спільний мозок не може запамʼятати навіть це? — закочує очі Реґулус і знову намагається відійти, але змушений тільки притиснутися до стіни ближче
Тут було два варіанти. Або до стіни, або до Поттера. Друге приваблювало, але Реґулус радше вмре ніж поступиться цьому бажанню. По крайній мірі зараз
Але погляд сам собою ковзає до чужого плеча. Поттер же не вміє нормально на мітлі літати, треба ж впасти з неї, а потім ще невинно посміхатися
— Скажи ще, що спеціально впав, щоб я пожалів нашого Джеймса?
— О, Рег, не знав, що ти вмієш когось жаліти. Я можу бути першим? — сміється Джейм і Регулус ненавидить сам факт того, що цей сміх йому подобався. До мурах подобався. До скрежету зубів подобався
— Ти будеш першим кого я вбʼю, Поттере.
— Сумніваюсь, — і побрав би хто цього Поттера, коли він так нагло хапав його за мантію та тягнув на себе, змушуючи Регулуса задирати голову. Різниця у зрості не така значна, але Джеймс вмів використовувати це на свою користь.
Джеймс чекав. Він давав йому час, давав його кожного разу. І Реґулус ненавидить це все більше. Він кожного разу от так стоїть, впершись руками в чужі плечі та роздивляючись чуже обличчя. Треба відштовхнути, Реґулус каже собі це кожного разу, але ніколи не робить
Джеймс ніколи не робив нічого проти його волі. Натисни Реґулус сильніше чи зроби тон холоднішими, як Поттер відступив би. Реґулус не перевіряв, але точно знав, що одне його тверде «ні» і Джеймс переставив би це все робити
Але була маленька проблемка
Цього не хотів сам Регулус
Його руки опускаються на чужі плечі вже в більш мʼякому жесті і Поттер посміхається саме тією посмішкою, котру Регулус ненавидить. Мерліна ради, він всі його посмішки ненавидить однаково
Але найбільше ті, котрі направлені не на нього
— Все? Ти прибрав свої голки, Реджи? Я можу тепер тебе поцілувати?
— З яких пір тобі потрібен дозвіл, Поттере?
Регулус був готовий тонути в цих поцілунках. В поцілунках. Обіймах. Словах. В Поттері. Це дратувало, але давало відчуття безпеки. Тої котрої так потребував сам Реґулус
Вони цілуються ніжно. Джеймс ніби відчував його внутрішній конфлікт і навіть не намагався перевести поцілунок в щось брудне, натомість просто давав відчути, що він поруч.
— Сіріус піде тебе шукати, йди звідки, Поттере, — каже Регулус, коли відривається від чужих губ, але в Джеймса були інші плани, тому вони цілуються знову.
А Реґулус був занадто слабким до цих поцілунків, ніколи не міг себе стримувати, якщо вони поцілуються хоч раз
Вони не зустрічались, ні. Принаймі Реґулус на це точно не погоджувався, а Джеймс не пропонував, хоча було видно як тому цього б хотілося. А сам Реґулус розумів — якщо погодиться, то ніколи не зможе вибратися з цієї ями під назвою Поттер
— Він зайнятий Ремусом, не хвилюйся, — тихо сміється йому на вухо Джеймс, а Реґулус тільки закочує очі. Знати про стосунки брата з тим хлопцем йому не дуже хотілося.
Більше Джеймс не каже ні слова. Вони просто стояли мовчки в темному коридорі, де один прикривши очі, про щось серйозно думав, а другий намагався змусити себе піти.
— Зірка моя, — Реґулус підіймає на нього очі, намагаючись не показувати власного здивування, бо це вперше коли Джеймс назвав його _так_
Зірка моя. Реґулус ненавидить реакцію власного тіла, ненавидить наскільки приємним це відчувалось
Джеймс вагався. Не дочекавшись хоча якось відповіді від Блека, він почав залишати поцілунки на його вилиці, скроні, куточку губ, від чого Реґулус остаточно розслабився в чужих руках. Їх ніхто не побачить, а Поттер знав що треба було робити, щоб в його голові ні залишилось ні однієї думки
— Я не можу тебе вкрасти. З Сіріусом це б спрацювало, але не з тобою, — Реґулус пирхає та штовхає Поттера в бік від таких слів. І щоб це значило? Але прикриває очі, коли його знову цілують в щоку
— Я знаю, що ти впертий, злий, ненависний до всього живого
— Це ти кажеш мої гарні якості чи навпаки? Чи це новий вид отримати від мене штурхана? — піднімає брови Реґулус і його голос стає трішки холоднішим, а Джеймс в свою чергу всміхається
— Це твої якості від яких я без ума, Реггі, — Реґулус застигає та тільки-но відкриває рота, як хлопець продовжує, — якщо бути чесним, то я без ума від всього тебе. Від твого волосся, котре кудрявиться на кінчиках, від твоїх очей, котрі дивляться з ненавистю на все живе, а на мене в часності
— Мерліна ради, Джеймсе, біля тебе ходить Сіріус. В нього така ж зовнішність. Ми Блекі, в нас одна зовнішність на всіх, — закочує очі Реґулус. Він одночасно хотів почути продовження чужих слів, і одночасно хотів, щоб цей ідіот замовк
— Да, дякую, я встиг помітити, а тепер замовкни, — Реґулус весело фирчить, не до кінця розуміючи до чого веде Джеймс, але киває, — в Сіріуса така ж зовнішність, але він не ти. Я сходжу з розуму кожного разу як бачу тебе, ти знаєш це? Думати ні про що не можу. Знаєш як складно було сконцентруватися бодай на чомусь, коли ти почав підпускати мене так близько до себе? Знаєш скільки часу я рвав на собі волосся, коли ти вперше зафліртував у відповідь? Лунатік ледве заспокоїв мене. І знаєш як складно було тримати це в секреті від Сіріуса, знаючи, що він вбʼє мене дізнавшись, що я по вуха закоханий в його дорогоцінного молодшого брата?
По-перше, по вуха закоханий? Ох, ніхуя собі
По-друге, в дорогоцінного молодшого брата? Реґулус настільки робив вигляд, що йому всеодно на Сіріуса, що власними очима бачив як це доходило до брата. Як він опускав руки в спробах налагодити контакт. Так, Реґулус досі любив власного брата і він був радий, що в того зʼявилась сімʼя, котрої в самого Реґулуса не було і не буде, але дитяча образа була сильніша за здоровий глузд. Але виходить Сіріус досі любить свого молодшого братика..
По-третє, по вуха закоханий. Ні, це досі ніхуя собі.
— Закоханий по вуха?
— Да, Реггі, — ніжно провомовляє Джеймс і Реґулус отримує черговий поцілунок у скроню, — закохався в тебе майже одразу як побачив, але ти був занадто не підступним. Не підступним, льодяним, роздратованим. Здоровий глузд кричав мені, щоб я навіть не намагався, але я хотів дізнатися чи є в мене шанс
— Не бреши, в тебе нема здорово глузду
— Реґулус, замовкни, — а от тепер Реґулус не приховував свого здивування, бо Джеймс майже не називав його за повним іменем. Це було мінімальну кількість разів і зараз Реґулус знову тільки закотив очі, але кивнув, — і знаєш наскільки нестерпне для мене ця невідомість між нами? Одного дня ти ось так дозволяєш себе цілувати, а іншого робиш вигляд, що навіть не знаєш мене. Реґулус, це боляче
Реґулус дивиться на нього уважним поглядом. Відвести очі зараз буде відчуватися нижче його достоїнства, тому він витримує погляд і чужі слова.
— Ти знав на що погоджувався, — каже він, — ти прекрасно знав хто я, Поттере. Сам сказав, що я холодний та неприступний, тож в чому зараз претензії?
— В мене нема до тебе претензій, я просто хочу щоб між нами була ясність
— Наприклад?
— Я хочу стосунків з тобою, Реґулус Блек. Хочу знати, що можу ось так підійти до тебе та обійняти, знаючи, що ти мій хлопець. Знати, що твоя мати не захоче одружити тебе на якісь аристократці, бо цього не дозволю я. Будь ласка, Реггі
Реґулус був змушений тільки прикусити щоку з середини від цього зізнання. О ні, це було величезною проблемою. Він глибоко вдихає, не показуючи ні єдиної емоції на лиці, але наступні слова каже набагато тихіше
— Мене виженуть так, як і Сіріуса, Поттере. Ти повинен це розуміти
Мабуть ці слова були для Джеймса як ляпас, бо руки на талії Блека стали слабші і злякавшись, що той піде, Реґулус лине ближче
— Я повинен стати наступним Лордом Блек, хіба ти не в курсі цього?
— А чого хочеш ти!? — голос Джеймса стає голоснішим, а руки стискають міцніше, ніби роздумуючи відштовхнути чи притягнути ближче.
— Я не повірю, що твої поцілунки брехня, Регулус. Не повірю, що ти просто заради сміху дозволив мені підійти так близько до себе. Але знаєш в що я вірю? Що ти будеш готовий це припинити
А реґулус справді був готовий це все припинити. Припинити, щоб зберегти власне імʼя та честь перед сімʼєю. Щоб його не вигнали, як Сіріуса, але чи був він готовий до цього знаючи, що Джеймс піде від нього?
Він розуміє, що якщо зараз вони нідочого не прийдуть, то це все справді припиниться. Зустрічі, поцілунки, обійми, цей теплий погляд. Реґулус знав, що вони колись прийдуть до цієї розмови. Знав, що це не треба було починати. Знав, що треба було думати головою.
Він мовчав занадто довго, з кожною секундою бачачи, як чужі очі згасають, ніби Джеймс все більше впевнився у власних словах. Реґулус так само мовчки обвиває чужу шию руками, линучи ближче.
— Ні, Поттере, в одному ти помиляєшся, — починає казати він і Джеймс у відповідь тільки мичить, — можливо я і був би готовий це все припинити, але я не хочу цього. Я справді підпустив тебе так близько до себе не заради сміху
Руки обіймають його сильніше і Реґулус ненавидить той зойк, котрий вирвався з нього, і ненавидить чужий погляд, котрий був настільки ніжним до нього
— Але попереджаю, втримувати в себе двох Блеків через неадекватну мати навіть для тебе буде занадто
Джеймс дивиться на нього уважно, ніби намагаючись знайти хоч натяк на жарт, але перед ним стояв Реґулус, котрий казав все серйозно.
— Це не буде помилкою, Реджи, — Джеймс тягнеться до його губ та залишає на них слабкий поцілунок. Реґулус явно робить помилку і треба було це обдумати, але як можна було думати, коли хлопець на котрого ти дивишся у весь свій вільний час і про котрого мрієш от так пропонує тобі стосунки? От і Реґулус не знає.
Чується чужий сміх
— І не хвилюйся, ви з Сіріусом поміститеся в моєму домі. Матінка буде в захваті від тебе, Реггі, обіцяю.
Ці слова змушують засміятися, сподіваючись що так воно і буде. Можливо і в нього зможе бути сімʼя, як в Сіріуса? Ту котру він сам обере
— О мерлін, це що, тепер з Сіріусом розмовляти? Ні, Поттере, я відмовляюсь
Його цілують в щоку, продовжуючи сміятися
— Ні, Реджи, пізно. Ти мій. І з Сіріусом ми вас теж помиримо
О ні. Реґулус театрально стогне, але не показує, що чекає того що буде попереду. Поруч з Поттером все відчувається як надійність та стабільність.
Реґулус першим тягнеться, щоб поцілувати тепер свого хлопця.