Chapter Text
— Круто. Зміюка дала дьору! — буркнув Джей, а потім подівся на молодшого Гармадона. — Що ж, час ловити інших злодіїв.
Хлопчик почав спроби втекти, поки синій ніндзя підійшов до нього разом з друзями. Проте, втрутився Морро. Чоловік поклав долоню на плече другові. Джей неохоче відступив, щоб спостерігати, що ж він зробить. Зелений ніндзя підійшов до хлопчика, не відводячи від його погляду.
Ще зовсім дитина. Злякана і, здавалось, найбільше самотня у всьому Ніндзяго.
Ніндзя знав цей погляд. Колись і він дивився так на світ.
Чоловік встав на колину перед хлопчиком і обійняв його. Не міцно, щоб по бажанню хлопчик міг відсторонитися. Хоча він знає, що він цього не зробить.
— Усі роблять помилки. Ти не винен — шепоче він на вуху Ллойду, після чого хлопчик обійняв його і заплакав.
«Він ще зовсім дитина» — подумав Морро, погладивши хлопчину по спині.
На корабель вони зайшли разом, Ллойд тримав його за руку і, навіть, трохи ховався, коли інші ніндзя дивилися на нього.
Але руку Морро він не відпускав.