Work Text:
Пані вже привид, Пані вже мара, Пані дух розвіяло зрана,
А Янгол на скелі сидить, дух Пані лишити не міг.
Він вие і ние. Від болю його вітри стиють,
згадав бувале і знов завива,
згадав яка Пані рада була.
Від квітки до квітки дівчисько стриба,
в сукенці замурурзаній в траву лягла
і жабенят рахує, одне, два..
Третої миті Пані вона, серйозна, доросла
з болем в грудях до краю скелі ступа .
Янгол із жахом до неї метнувся,
ДІВЧИСЬКО стривай! Схаменися!
Коли біль я твій пропустив?
Каюсь, дурний! Лиш обернись, й повернись!
Схопився за лікоть дорослої Пані,
а тягне на себе лиш тінь
дівчиська з минулого що сміється в траві.
Пані вже казка, Пані вже згадка
Пані вже стала мармуровою площадкою
на полі хрестів, новий камінь зі згадкою
Янголової причини життя.