Work Text:
На їх третій тиждень повернення до Фунбарі Анна відчуває, що в будівлі забагато людей. Вона натякає на це Тамао, і через день Анна, нарешті, прокидається в тиші.
Вона повертає голову — Йо лежить поруч, його очі зачинені, але Анна знає, що він не спить.
— Води? — питає вона замість привітання. Йо не відчиняє очі, але киває, і Анна тягнеться за глечиком і стаканом, що стоять поряд. Потім вона спостерігає, як Йо п’є і віддає стакан, незважаючи на те, що їй назад.
Анна мовчки спостерігає, як Йо знову вмощується. Вона завжди прокидалася із сонцем і одразу була готова почати день. Для Йо ж все навпаки, і піднятися та почати щось робити завжди було проблемою. Вони вже давно не тренуються з самого ранку, і хоча Анні так і кортить дати йому якесь завдання, вона стримується і тихенько сидить поряд. Йо посміхається і так само, не відчиняючи очей, кладе свою руку їй на коліно. Анна й собі посміхається та виглядає у вікно. Їх сад тепер повен дерев і кущів, за якими майже не видно багатоповерхівок, які набудували за часів їх подорожей.
Зрештою, Анна повертає голову і уважно вдивляється в Йо, поки він не насуплюється і відчиняє очі. Анна полюбляє повільні ранки, але не настільки повільні і не тоді, коли вона голодна. Тож Анна просить його приготувати їй омлет. Вона приводить його на кухню, дістає яйця і молоко з холодильника і сідає за стіл. Її чоловік залишається стояти, розглядаючи продукти, наче бачить їх вперше. Вона підпирає рукою підборіддя і мовчки дивиться на нього. Сіль він, напевно, може знайти сам.
— Ладно, — нарешті каже Йо, чухає потилицю і посміхається їй. Анна відчуває, як підіймаються краєчки її вуст у відповідь.
Коли вони подорожували за домовленістю з Хао, чи брали участь у турнірі, чи виконували інші доручення Короля шаманів, вони дуже рідко щось собі готували. Перекуси на заправках, обіди в готелях, супи в аеропортах. Нові спеції, незвичні комбінації і відверто поганий смак незвичних блюд в більшості випадків викликали бажання в Анни їсти лише варений рис, свіжу рибу та, може, омлет. Домашня рисоварка прекрасно справлялася з першим, Ріо був майстром приготування риби, а ось омлет вона ще не їла.
Йо починає відкривати шафку за шафкою, шукаючи спочатку миску, потім починає все відкривати по другому колу, коли шукає палички, щоб колотити яйця. Анна позіхає і згадує їхній перший рік в Токіо, перед турніром шаманів, коли Йо і Манта страждали кожного вечора на цій самій кухні. Більше десяти років потому і Йо все так само додає забагато молока.
Анна не така прискіплива, як тоді, і вже готова звільнити Йо від цього тягаря і прийти йому на допомогу, коли весь онсен охоплює неймовірною кількістю шаманської сили і особливим відчуттям, яке з’являється тільки в присутності Короля шаманів. Анна випрямляється, і наступної миті Хао влітає в їхню кухню. У вільному неформальному кімоно, з кішкою на руках і з волоссям, що вільно лежить на плечах, він більше схожий на ексцентричного аристократа, ніж на наймогутнішу особу на цій планеті.
— Я начуваний про твої кулінарні здібності, — Хао звертається до Йо, трохи схиляє голову в бік Анни у привітанні і сідає біля неї. — От захотів і сам скуштувати.
Анна підіймає брови від здивування, але нічого не каже. Тепер в Йо нема вибору, і той сам це розуміє, бо починає нервово сміятись, дивлячись на яйця.
— Сподіваюсь, що не заважаю, — продовжує глузувати Хао, хоча прекрасно знає, що Йо не вміє готувати, а Анна відправила всіх з готелю, щоб побути зі своїм чоловіком на самоті. Вона коситься на Короля шаманів і думає, що добре, що вони з Йо хоч встигли усамітнитись до цього вторгнення. Хао продовжує посміхатись: — То в чому затримка?
— Так, Йо, в чому затримка? — підключається Анна, і її чоловік тільки посміхається і додає ще яєць до миски.
— Це коров’яче молоко? Ні, ні, таке я їсти не можу, — категорично заявляє Хао і припіднімається зі свого місця, щоб заглянути у миску. Кішка, що дрімала в нього на колінах, зістрибує вниз і зникає десь в сусідніх кімнатах.
Йо благально дивиться в бік Анни, і вона позіхає: — Оскільки наш капризний король не вживає молока, то я поступлюся. Можеш зробити традиційний японський.
І поки Йо шукає прямокутну сковорідку і соєвий соус, Анна показово наливає собі стакан молока і п’є його, дивлячись на Хао. Той не ховає відрази, та Анна спеціально не опускає стакан, поки на її губах не залишається слід від молока. Тепер той не може відірвати погляд від білого на її вустах.
Саме в той момент Йо стрімко перегинається через стіл і цілує Анну. Вона дозволяє йому цей прояв близькості, адже знає, що це лише більше роздратує Хао, а що може бути краще, ніж подратувати їхнього короля?
Зрештою, вони вдома, а він вторгнувся у їх простір.
— Смачніше за будь-який омлет, — сміється Йо і біжить назад до розігрітої сковорідки, і Анна не може не посміхнутись.
Тепер Хао і Анна разом спостерігають, як Йо старається, але невідворотньо псує омлет. Спочатку забагато соєвого соусу, потім він задовго чекає, щоб додати другий шар яєць, і зрештою в кухні починає пахнути горілим. Анна позіхає.
Зранку Анна довго сиділа поряд з Йо, поки він дрімав, знаючи, що це робить його найщасливішим. І вона сподівалась на крихту розуміння з його боку і трохи смачної їжі, щоби і самій відчути його любов. Але реальність була така, що Йо не вмів готувати. Що ж, вона отримає своє задоволення трохи інакше.
Зрештою, Анна підіймається і вже готова відігнати Йо від пічки, коли Хао обережно торкається її руки: — Абсолютно з тобою згоден, на це просто неможливо дивитись. Йо, сідай поряд з Анною. Схоже, тобі ще є багато чого в мене повчитись.
Хао обережно змушує сісти Анну назад, а потім підходить до Йо і штовхає його до стільця, в якому тільки що сидів сам. Йо і Анна переглядаються, але потім знову повертаються до Хао. Тим часом, Король шаманів збирає волосся у високий хвіст і без жодного жалю викидає все, що намагався приготувати Йо.
Анна дивиться на кількість яєць, що залишилися, і попереджає: — В тебе лише одна спроба, інакше доведеться йти в магазин.
Хао дивиться на неї, наче вона його образила, та все ж таки зосереджується на приготуванні. Спочатку він розбиває всі яйця одночасно якимось складним рухом. Анна не вдається розгледіти, але Йо захоплено киває головою, наче побачив нову бойову техніку. Інші інгредієнти наче самі приходять до Хао — вода, сіль, цукор, соєвий соус плавно з’єднуються з яйцями, і Хао, не заплутуючись в рукавах свого кімоно, швидко все перемішує.
Анна має визнати, що Хао складає яйця в рулетик так само граціозно, як і розносить маленький військовий флот. Йо б так не зміг, та й в неї не вийшло б перетворити приготування омлету на перформанс. Хао зазирає ще раз в холодильник, але невдоволено зачиняє, відшукує тарілки. З пательні він перекладає омлет на бамбуковий мат, згортає його і розгортає, нарізає все рівними шматочками, розкладає і ставить перед Йо з Анною.
— Тут всього дві тарілки, — зауважує Анна, поки Йо, нарешті, робить щось корисне і дістає палички для їжі.
— Я не їм, я ж мертвий, — жартуючи, відповідає Хао і задоволено сідає навпроти них і вичікує, поки вони спробують омлет. — Смачного, — каже Йо і кладе перший шматок до рота. Анна дивиться, як він задоволено зачиняє очі, киває головою і показує великий палець. Хао: — Дуже добре.
Хао й собі задоволено посміхається і переводить погляд на Анну. Вона не поспішає, і він питально нахиляє голову. В Йо не буває такого виразу обличчя. Анна відчуває щось дивне і трохи незадоволене всередині, але бере палички і дивиться на омлет. Рівні шматочки, чіткі нашарування в середині, приємний запах — все вказує на те, що має й справді бути смачно. Анна відчуває на собі погляди Йо й Хао, здається, вони навіть затамовують подих, і вона бере палички в руку.
— Смачного, — каже вона тихенько і кладе перший шматочок до роту. Їй миттєво хочеться сказати, що омлет як омлет, але це була б неправда. Шматочок тане в роті, наповнюючи її теплом із середини, і Анна не підіймає очей, щоб чоловіки, які спостерігають за нею, не побачили, як їй подобається. Вона ковтає і зачиняє очі, бажаючи на мить, щоб це був Йо, хто приготував цей омлет. Але це Хао, хто сидить навпроти неї, і якби Анна не знала цього зухвальця, то подумала б, що він нервує.
— Пристойно, — нарешті вимовляє вона і продовжує їсти.
Йо сміється і додає: — Це дуже висока оцінка від Анни.
Але Хао і сам це розуміє і неочікувано нахиляється до Анни: — Давно треба було тебе добре нагодувати, може, і співпраця наша була б приємнішою.
Тепер вже Анна здивовано підіймає на нього погляд. Він же не міг знати, що смачна їжа була її слабкістю, чи не так? Але вона швидко оговтується і, прожувавши ще один шматок, холодно відповідає: — Довго ж до тебе доходило.
Але слова її не мають бажаного ефекту, бо, вимовляючи їх, вона посміхається, та Хао й собі задоволено киває.
— Будуть ще можливості — ми ж одна родина, — Хао вимовляє це дуже нейтрально і не зрозуміло, чи жартує він. Анна вирішує, що це неважливо, і доїдає омлет. Хао раптово продовжує: — Я чого прийшов, взагалі-то. Хана знов потрапив в халепу і потрібна ваша допомога.
Анна миттєво хоче придушити цього Короля шаманів, але омлет, смак якого все ще відчувається в роті, стримує її від різких рухів. Вона відставляє пусту тарілку до Йо, щоб він її помив пізніше, і, склавши руки на колінах, командує Хао: — Розповідай.
Далі день йде зовсім не за її планом, але Анна все одно задоволена життям і поки вони розбираються з демонами і відшукують Хану, вона роздумує про які б ще блюда змусити приготувати Хао.