Work Text:
Стосунки із Хітч – черга безкінечних «А ти колись…?».
Вона пропонує гуляти до сходу сонця, запускати повітряного змія, піднявшись на пагорб, плести вінки, малювати графіті на стінах, і Енні чесно не розуміє, чому вона дозволяє себе вести.
Хітч каже: «Буде весело».
Хітч каже: «Вперед, зробимо це літо незабутнім».
Хітч каже «Давай втечемо»; в її кишені дзвенять ключі від машини батьків.
Й Енні знову йде слідом за нею. У них останнє літо на двох перед вступом, втрачати його – занадто неправильно.
Від Канзасу до Каліфорнії двадцять три години, сонце плямами розповзається салоном машини, на радіостанції тиждень хітів дві тисячі десятого. Хітч фотографує каньйони на плівкову камеру, закидає ноги на панель приладів і розказує смішні історії. Вони зупиняються на заправках – перекусити і насолодитись заходом сонця над рудими горами.
Наступна зупинка – мотель; його знаходять вже у темряві, впізнають за неоновою вивіскою. Номер три на два, душ в кінці коридору – мінімальні зручності. Вночі без кондиціонеру душно, вітер з вікна теплий; вони майже не сплять всю ніч, обговорюючи плани на майбутнє під жужання комарів над головою.
Вранці – яєчня на сніданок, прохолодне повітря (ну нарешті), земля нарешті схолола після ночі. Кава виявляється зовсім несмачною, її лишають біля смітників. Ранкова дорога порожня, можна й розігнатись.
До обіду під’їжджають до Сан-Франциско.
– Поїдемо на пляж, будь ласка? – просить Хітч. Енні не відмовляє – із житлом розберуться пізніше.
Вечір теж закінчується там, на гарячому піску, під шум хвиль і крики чайок. Сонце сідає за горами, забираючи із собою яскраві доріжки на воді.
– Колись я хотіла провести літо у Каліфорнії, – зізнається Енні.
– А зараз?
– А зараз я розумію, що не змогла б зробити це без тебе.
Хітч посміхається. Енні, здається, теж.
У них останнє літо на двох перед вступом. У спогадах воно залишається бризом океану і поцілунками під заходом сонця.