Work Text:
"О, а ще Ліноу та Синмін поцілуються", наче випадково написав Чан у Бабблі одразу після репетиції до завтрашнього дня. Так само випадково він згадав це під час прямого ефіру до нагоди прийдешньої фан-зустрічі.
Подібною випадковістю для наповненої фанатами зали стало рішення Мінхо перетворити написане лідером у реальність. Забагато випадковостей, що насправді були завчасно оркестровані під час чергової репетиції.
Синмін у своїй дурнуватій (на думку Мінхо) футболці із принтом зірки ткнув мікрофоном йому до щоки та гарненько чмокнув у повітрі прямо над вухом. Мінхо показово скривився, відмахуючись та повернувся на місце. З пустої зали на нього дивився стафф та зйомочна група і він знав, що має відіграти так само переконливо коли на нього дивитимуться тисячі людей.
Від Синміна на репетиції пахло приємним тягучим ароматом темних ягід, жасмину та білого дерева. Статуси амбасадорів окрім забитого фотосесіями та поїздками графіку пропонували також приємні доповнення у вигляді безкоштовних подарунків від бренду. Так само і Синміну пощастило заволодіти не лише одягом від Burberry, а й парфумами.
Проте ягідний відтінок зазвичай не був основним компонентом лінії чоловічих парфумів, тому задля цікавості Мінхо у перерві між репетиціями, заліз в інтернет. Запитати прямо було б набагато легше, але про це танцівник згадав вже коли натрапив на потрібну йому інформацію самостійно. Парфуми виявились із жіночої лінії Burberry Her Eau de Parfum і серед опису запаху Мінхо знайшов усі інгредієнти що відчув його гострий котячий ніс.
Одна лише ягода яскраво вирізнялась з усього переліку який хлопець відчув коли Синмін був так близько до нього на репетиції і ще ближче на самому фанміті. Під гучні крики фанатів і щасливий вереск Чана у мікрофон, Мінхо відчув аромат стиглої лохини, що знайшов собі комфортний прихисток над ключицями співака.
— Ліноу, контролюй свій вираз обличчя! — сміявся лідер, поки Мінхо із кислою моською присмоктався до води.
Синмін спокійно повернувся на свій кастомізований самокат, а Мінхо і досі кінчиком носу міг відчувати солодкий ягідний запах у повітрі. Його вуха горіли яскравим рубіном, а в голові біговою стрічкою миготіло "Смачно пахне".
На другий день фан-зустрічі Мінхо сидів на диво спокійно, поки стилістка поправляла йому макіяж, допоки інші гасились як ненормальні перед камерами, певно до майбутнього SKZ-Talker-а. Синмін увійшов до кімнати, втомившись займати Чанбіна та усівся на вільний стілець поряд з Мінхо.
— Цього разу так само? — запитався він, дивлячись не скільки на Мінхо, як на роботу стиліста.
— М?
— Просто мікрофоном в щоку ткнути?
Хто би ще так серйозно не обговорював поцілунки, як не Stray Kids?
— А ти так хочеш по-справжньому цілуватися? — Мінхо не стримався від своєї фірмової посмішки, скосивши поглядом до хлопця.
Той лише показово закотив очі, певно сподіваючись на серйозну розмову. Його провина, що за цим він звернувся саме до Мінхо.
— Ага, — пирхнув незадоволено співак, відкинувшись на спинку стільця, — Моя найбільша волога мрія.
Мінхо залишив слова без належної відповіді. Тиша заполонила кімнату, подекуди перериваючись лише криками інших учасників з інших приміщень неподалік. Нарешті стилістка клацнула кейсом із косметикою, розбивши тиху атмосферу. Ніби передчуваючи щось, вона поспішила геть із кімнати.
Ліноу нарешті піднявся з місця, розім’явши м’язи із гучним хрускотом. Синмін проковтнув жарт про старість, вдивляючись у стелю.
— Вже ж наче на репетиції усе підкорегували, вирішили та закріпили, — нарешті подав голос Мінхо, спершись на стіл та склавши руки на грудях. Синмін підняв до нього погляд, готуючись до уколу у відповідь. — Чи ти хочеш ще прорепетирувати?
Не чекаючи відповіді, Мінхо із готовністю закрив очі та виставив губи бантиком.
Синмін, аніскільки не вражений, підвів брову із німим питанням "І що мені в біса з ним робити?". Він підвівся з місця, став навпроти Мінхо, балакаючи про щось, в що той насправді зовсім не намагався вслухатися. Проте замість того аби піти, він раптово зосередився на сенсорних відчуттях свого носу.
Лохина. Тепер коли Синмін знову стояв зовсім поруч, ягідний аромат лагідно огорнув Мінхо у теплі обійми.
Здавалося б, з часом дивакуваті витівки Мінхо перестали дивувати усіх часників гурту, включно з Синміном, тому той і уваги не звернув коли старший хлопець мрійливо прикрив очі. Проте слова застрягли поперек горла, коли дистанція між ними небезпечно скоротилась.
Мінхо провів кінчиком носа по всій лінії шиї немов пензлем по мольберту. Запах лохини приємно лоскотав його шкіру. Старший глибоко вдихнув ягідне повітря носом, затримавшись так на декілька секунд, смакуючи солодкий аромат. Шумний видих гарячого повітря лишив по собі сироти, що прокотились шкірою співака.
Відсторонитися довелось, коли рубінові плями на присоромленій шкіри Синміна стало важко ігнорувати навіть із заплющеними очима. Співак дивився на нього ніби вперше бачив; всі підколи та насмішки майнули горлом, але задихнулись на язику.
— Лохиною пахнеш, — відповів тиші Мінхо.
У Синміна щось сіпнулось під оком.
— Так, це…
— Я знаю, — зупинив він його пояснення. Ніби навмисно даючи знати, що Мінхо завчасно вивчив усю інформацію про ці парфуми перш ніж отак просто перетворити це у випадковий інтимний момент.
Рукою Синмін несвідомо торкається власної шиї, ще теплої від нещодавнього контакту і небезпечно червоної. Мінхо і сам відводить погляд геть, ніби сором’язливість раптом настигла їх обох водночас після такого. І перш ніж старший встигає відпустити черговий уїдливий коментар аби розбавити ситуацію, молодший робить неочікуваний для самого себе крок назустріч.
У Мінхо холодна шкіра на відміну від Синміна, вона поколює пальці, перекатується льодяними кульками коли подушечки лагідно торкаються м’якої щоки. Тільки не губи. Вони виявляються теплими і ще більш м’якими ніж співак очікував. Не сказати, що він багато уявляв які вони будуть на дотик, та й точно не очікував, що спробує їх на смак.
На смак вони бли як хвойний ліс. Неначе знову зазираєш у віконце дитинства, коли зривав з ялинки гілочку аби пожувати. Мінхо певно використовував бальзам для губ зі схожим запахом. Сам танцівник ніби тільки-но оговтався від того що насправді відбувалось. Проте навіть жалітися йому не довелось, бо крізь поцілунок аромат ягід — аромат Синміна — відчувався ще рясніше, ще солодше.
І Мінхо хотілося більше.
У перервах між поцілунками Синмін робив ці кляті шумні видихи, щоразу як їх губи розціплялись хоч на долю секунди. З кожним таким звуком у Мінхо все більше починали підкошуватися ноги. Від ягідного аромату починала кружитись голова. Старшому здавалося, що після цього лохина йому снитиметься ще близько тижня.
Синмін відсторонився перший, встигнувши наостанок смачно вкусити Мінхо за нижню губу, чим заслужив косий погляд у свій бік. Але Мінхо і не збирався жалітися. Точно не зараз.
— Так би і сказав, що хотів потренуватися перед фанмітом, — пирхнув Мінхо, на що Синмін мовчки штовхнув його в плече.
Ніякову тишу розбив голос Чана з-за дверей примірочної. “Ліноу-йа”, прокотилося повітрям і за декілька секунд білявий їжачок його голови показався у дверному отворі. Синмін ще ніколи так швидко не повертався на місце, ще й з його ногою, що досі не до кінця загоїлась.
Все закінчилось так само швидко як і почалося. Ось Чан окликнув Мінхо і той швидко пішов з кімнати по своїм власним справам. Але від усюдисущих вух Синміна не пройшло повз зауваження лідера про яскравий солодкий запах лохини. Це змусило щось тепле розлитися в грудях Синміна та навіть спроби закусити губу не сховали посмішки на обличчі.
На наступній репетиції Хан жалівся, що від Синміна занадто сильно пахне парфумами і порадив Мінхо під час наступного поцілунку вкусити його за шию. Хлопці переглянулись одне з одним. Мінхо розірвав зоровий контакт першим, ховаючи під каптуром худі червоні кінчики вух.