Work Text:
«Чому ніхто, окрім мене, не бачить, як тобі не пасує ця мантія? Ти в ній як ідіот-першокурсник, Поттере.»
«А ці твої окуляри? Скажи чесно, в тебе смаку нема? Чи тебе змушують їх носити? За ними як мінімум не видно твоїх очей.. дурних до речі»
Джеймс вже пару разів провів пером по сторінці з написаними словами, але так і не зміг зрозуміти хто б міг бути господарем щоденника. Він знайшов його сьогодні вранці зовсім випадково і відкрив сподіваючись побачити імʼя власника, але побачив зовсім інше
Він не очікував, що цей щоденник буде ледь не повністю забитий згадками про нього. Невідомий власник описує ледь не все в ньому. Починаючи від «дурного» закінчуючи тим що подобалось до одурення.
«Ця твоя краватка. Мені хочеться або зняти її з тебе, або затягнути сильніше, щоб ти був тільки в моїх руках»
Останні слова були несильно закреслені, ніби людина сама була непевна в тому, що писала. В голову приходив тільки один варіант, але він швидко відпадав, бо, щоб Реджі мріяв про таке? Точніше перший варіант був можливий, але тільки щоб затягнути цю краватку для його вбивства. На цьому все
А окрім Регулуса ніхто більше і не ліз. Але треба казати чесно — не ніхто більше не ліз, а сам Джеймс більше ні на кого не думав. Хотілося просто уявляти, як Регулус після чергової їхньої випадкової зустрічі в коридорі, відкривав цей щоденник та писав всі ці коментарі
Як лежав на своєму ліжку, або сидів за столом, тримаючи перо своєю тонкою рукою та обережно виводив кожну літеру, згадуючи його.
«Ненавиджу коли ти поруч з нею. Вона не заслуговує на тебе, Джеймсе»
Джеймсе. Через це і рушиться фантазії про те що це Регулус. Блек ніколи не називав його по імені. Завжди Поттер. А як же хотілося почути, як Реджі би протягнув його імʼя в своїй звичній манері.
Ненавидить коли він з нею? Це про Лілі? Невже хтось досі думає, що вони зустрічаються? Хотілося зустрітися з цією людиною і сказати, що вони з Лілі просто друзі. Не вийшли в них стосунки, бо Джеймс доволі швидко зрозумів, що замість рудого волосся йому більше довподоби чорне та кудряве. Замість милої посмішки — оскал та нахмурені брови. Замість Лілі — Регулус.
«Змушений погодитись, що ваш сьогоднішній жарт справді був дотепним. Дурним, але дотепним. Як Люпін на це погодився?»
Це в щоденнику було у вигляді маленької записки, ніби її хотіли підкинути.. Він хотів похвалити їхню витівку? Джеймс посміхнувся. Поттер вже не міг зрозуміти про який сам жарт йшла мова, бо ні дати ні чогось іншого на записці не було, але все одно було приємно.
«Я втрачаю голову від тебе. Ненавиджу це відчуття»
Джеймс тихо стогне. Як же він хотів, щоб це були слова Регулуса.
«Брат сьогодні такий дурний. Б. каже, що він досі продовжує налагоджувати контакт, а я не можу перестати огризатися. Колись йому це точно надоїсть чи не так?»
Брат? Джеймс проходиться очима по словах, але вони не мінялися, тож все він прочитав правильно. Брат!? Добре, нову фігуру розблоковано, точніше навіть дві, а «Б» тобі хто? Б. Б. Б.
Барті. Крауч!? Той хто найкращій друг Регулуса?
Так ні. Джеймс мотає головою. В школі і так багато студентів в кого може бути брат, правильно? Правильно. От Сіріус наприклад. І Регулус.
Б. Б. Б.
Белатрікс. Ні ну знову на Регулуса все виходить!
Читаємо далі
«Як би я хотів, щоб і ми з тобою отак сміялися посеред коридору. Як би я хотів, щоб ти подарував мені свою любов»
Останні слова Джеймс не зміг розшифрувати, бо вони були дуже сильно закреслені. Що невідомий хотів, щоб Джеймс йому подарував?
«Гріффіндор-Слізерин. Ти був таким гарячим(закреслено) гарним в своїй формі. Підкачався? Тобі пасує, Поттере. Тільки окуляри б твої зняти.. хотів би я це зробити»
Останнє речення було закреслено, а внизу дописано «як же ти мене дратуєш. Не було б тебе не було б в моїй сімʼї проблем»
І знову ж слово сімʼя закреслено, а під ним коротке «в мене». Смутні підозри щодо особистості невідомого почали залазити в голову, а в шлунку закрутився тугий вузол.
«Я ненавиджу тебе, Поттере. Ненавиджу. Хотілось би колись сказати тобі це в обличчя зі всією щирістю, але побачивши тебе частина цієї ненависті просто пропадає. Ти зіпсував мені стосунки з братом, а навіть не усвідомлюєш цього. Ти не усвідомлює наскільки посилився в моїх думках, Джеймсе. Я думаю про тебе з десяти років.. Ти..»
Далі було обірвано. Регулус не дописав. Але тепер Джеймс точно був впевнений в тому що то щоденник регулуса. Тільки одна людина була впевнена, що він був проблемою сімʼї Блек. І можливо це було правдою.. частково.
Регулус.. це все написав Реджі. Всі ці слова про те що він гарний, і все інше.. це все було написано ним. Тим, хто посилав його при кожній зустрічі і навіть не давав шансу на зближення. Як це може бути одна людина?
«Знаєш як хотілося поцілувати тебе сьогодні? Просто взяти притягнути до себе і поцілувати. Але думаю ні брат, ні твоя руда точно б цього не оцінили. Так само як і ти»
Джеймс зривається з місця. Він навіть не збагнув подивитися в карту, щоб впевнитись де саме зараз Рег. Він просто зірвався зі свого місця, засовуючи щоденник в карман мантії.
Як тільки за ним захлопнулись двері, Джеймс зі всіх сил побіг коридорам, вперше думаючи, що не знає, як поводитись зустрівши Реджі. В голові були тільки тексти із щоденника і всі ці бажання Реджі. Все що той відчував до нього та приховував весь цей час.
В нього навіть не було сумніву, що то справді написав Рег. Поттер був певен в цьому на всі сто відсотків і зараз головне було витягнути правду з самого Рега.
— Регулус! — Джеймс знаходить темну фігуру біля одного з кабінетів, одразу помічаючи, як напружився Блек варто було тільки побачити його, — мені треба з тобою поговорити.
Сірі очі подивилися на нього зі всією своєю увагою
— Про що?
Джеймс витягує з карману щоденник, роблячи вигляд, що не помічає, як Регулус нахмурився, а щелепа напружилась. Але проходить пару секунд, як Блек бере себе до рук, складаючи руки на грудях та приймаючи якомога спокійнішу позу
— І що це?
— Не роби з мене дурня, Реджі, — Джеймс підходить ближче, тримаючи з хлопцем зоровий контакт, — я знаю, що він твій. Не можу це довести, але знаю, що твій.
Регулус був певен, що вони обидва чули, як голосно стукає його серце від хвилювання. Він намагався приховати те як всередині все сжалось тільки від одного виду щоденника, а що ж тоді казати про слова Поттера? Зізнатись, що щоденник все таки його чи валяти дурака до останнього?
— І багато ти прочитав? — зі сторони Регулуса чується зітхання, ніби він вже змирився зі своєю участю
— Все, — і перш ніж Регулус після цих слів встиг закритись за маскою, Джеймс швидко додає: — це все правда? Все що ти написав про мене?
Блек мовчав. Він пару разів дивився таким поглядом, ніби не розуміючи до кінця чому взагалі з ним розмовляє. Між ними була тиша декілька довгих хвилин, яка руйнувалась шумом в кінці коридору, варто було пройти меншим курсам
— Дивлячись, що ти маєш на увазі під «все», Поттере.
Джеймс усміхається, підходячи ближче, а Регулус змушує себе залишитись на місці і не сіпнутись ні на сантиметр.
— Деякі моменти все таки я не прочитав, бо ти старався їх закреслити, але.. але це правда, що ти б хотів мене поцілувати? Що тебе дратує, коли я поруч з Лілі? І.. — Регулус спостерігає, як Джеймс швидко відкриває щоденник і швидко-швидко починає там щось шукати, після чого показує на щось пальцем, — що написано тут, Редж?
Регулус мовчки нахилився вперед, уважно розглядаючи показану Джеймсом замітку, після чого тільки пожимає плечима:
— Не памʼятаю якщо чесно. — а серце стукало ніби шалене
— Реджі, — Регулус піднімає погляд, зустрічаючись з вперше серйозними очима Джеймса. Чи варто казати? Поттер все одно прочитав більшу частину цього щоденника, тож від парочки окремих фраз гірше точно не буде. Правда ж?
Джеймс не напирав. Він навпаки стояв мовчки, не кажучи нічого, просто будучи серйозними, ніби від цього залежало його життя, і в очах було стільки емоцій.. Рука сама піднімається, щоб зняти з чужого обличчя ці дурні окуляри
— Раз прочитав все, то знаєш як я хотів це зробити, — Регулус намагаються робити голос якомога нейтральним, але на останніх словах, коли Джеймс поластився до його долоні, голос дрогнув, а за ним і рука, — що за фігня, Поттере?
Йому б руку прибрати, але ніби приклеїли
— Що написано в щоденнику, Реджі?
Регулус прибирає все таки руку від обличчя, але її одразу перехоплює чужа, переплітаючи пальця. Це змушує слабо посміхнутися
— Подаруй мені любов свою, — через довгі секунди врешті каже Регулус, а потім вирішує сказати це речення повністю, — Як би я хотів, щоб ти подарував мені любов свою. От що я там закреслив. Поттере!!
Регулус викрикнув, що було на нього не схоже, але настільки було неочікувано, що Джеймс буквально припичатає його до стіни, обвиваючи його своїми величезними руками за талію. Блек вперше не знав як поступити. З одного боку це те про що він мріяв, а з іншого де його гордість? Регулус?
— Ти вирішив познущатися? Прочитав щоденник малюка Реггі і тепер веселишся? — злість піднялась в ньому неочікувано сильно. Він пнув Джеймса ногою, на що той тільки шикнув
— Ти ідіот? Я з перших сторінок сподівався, що це ти! Мріяв, що це мій Реджі ось так описує всі свої почуття. Але виявляється Регулус Блек дуже відрізняється від себе в житті і на листах щоденника. Хто б, блять, знав, — це було сказано з такою серйозністю, що Регулусу навіть не знайшлося, що сказати у відповідь.
«Мій Реджі»
— А ще я там писав, що хочу тебе поцілувати, Поттере, — як.. як там казав Сіріус? Горить сарай гори і хата? Напевно якраз та ситуація.
Джеймс від його слів на пару секунд застигає, але потім приближається до його обличчя трішки ближче, кажучи наступні слова таким інтимним шепотом, від яких мурашки пробігали по спині
— А ще ти називав мене Джеймсом, Реджі
— Джеймс? — Регулус тягне його імʼя так, що тепер вже у Джеймса скрутилось все всередині. Ця хрипота, грайливість та легка насмішка.. Джеймс тихо стогне, коли його хватають за краватку(ще одна мрія Регулуса з щоденника, хіба ні?) та різко цілують. Все як в мріях обох
Обидва випадають з реальності на час поцілунку. Обидва цілувались так ніби після цього наступить кінець світу, а губи партнера були єдиним спасінням. Руки Джеймса залишали сліди на чужій талії, а Регулус своїми нігтями впивався хлопцю в плечі
— Якщо після цього ти не погодишся бути моїм хлопцем, то в мене будуть питання, — Регулус покриваються сиротами, коли чує такий хриплий голос після поцілунку
— Після цього ти забовʼязанний на мені одружитись, Поттере, — бурмотіння Регулуса змушує Джеймса засміятися.
— По-перше, Джеймс. По-друге, я з радістю, Реджі, — і проводить носом по його вилиці, і від цього жесту так віяло ніжністю, що Регулус дозволив собі посміхнутися та вкласти голову на чуже плече, нарешті повністю розслабляючись
Потім вони поговорять і про щоденник, обговорюючи кожний пункт, і про дурні ревнощі регулуса в сторону Лілі, і навіть про Сіріуса. Поговорять про все, але трішки пізніше