Chapter Text
Знайомий поріг біля склепа.
І горе, ударом під дих.
Бо Джинкс – означає халепа.
Прокляття. Нещастя для всіх.
Безжальна. Не вижити жодній
Найближчій людині. Хоч вий.
І шкіриться паща безодні. Аж потім…
«Здається, живий», – промимрив "небіжчик" зізнання,
Як дуже зловісний секрет.
Мlайнуло нестримне бажання
Вхопитися за пістолет.
«Брехня і зрадлива омана! – скричала, червона від сліз.
– Тебе і стілець дерев’яний ці кулі пробили наскрізь!
Мене діставати зібрався в блюзнірській компанії мавп?!»
Та Сілко лише посміхався і кров’ю легенько блював.
«У фентезі всяке буває,
Завжди пам’ятаймо про це.
Тут часом народ виживає
Від вибуху прямо в лице.
Тож мій порятунок – рутина.
Простіше сказати – фігня.
Ось так, моя люба дитино,
І діє сюжетна броня!»