Work Text:
Весняне сонце гріло обличчя, промінчиками граючись серед букового листя. Навколо чулися веселі голоси інших студентів, нагадуючи цвірінькання пташок. Було чутно, як Муні перегортає сторінки книги, і дзижчання крилець сничу. А ще тупе ойкання і плескання Червохвоста на ще один вдалий трюк Золоторога.
— Та вже досить, — не стерпів Сіріус, додаючи роздратовано, — бо Червохвіст від захоплення зараз напудить в штани.
Джеймс глянув на нього, всміхнувшись, ховаючи снич назад у карман. Пітер же, червоний за ґрифіндорський прапор, потупився у траву, поки Поттер протягнув:
— Добре, якщо це тебе так дратує…
Блек закотив очі — схоже, таке відверте захоплення дратувало усіх, окрім самого Золоторога. Хоча й сказати, що це була незвична поведінка друга, коли неподалік існувала зубрилка Еванс теж було не можна. Зараз вона з подружками якраз сиділа на березі озера з ніжками в прохолодній воді. От би йому обернутись псом і стрибнути у воду, а не це все…
— Мені тут нудно, — буркнув він. — Швидше б повня настала.
— Мусиш чекати, — озвався Муні з-за книги. — Попереду ще трансфіґурація, якщо тобі нудно, то перевір мене. На, візьми…
Блек відкинув протягнутий підручник, зневажливо пирхаючи.
— Мені і тобі ця дурня не потрібна — ми і так все знаємо.
— Зараз розвеселишся, Гультяю. Диви, хто там…
Блек провів поглядом, куди кивнув Золоторіг. З-за кущів відліпилася тінь, щось запихаючи в свій задрипаний ранець. Пульс Блека пришвидшився, а на вустах застигла усмішка. Слова здавались медом на зубах.
— Чудово. Слинявус.
Як тільки Снейп встав, вони з Золоторогом підскочили, підходячи ближче. В Блека рука вже свербіла на паличці.
— Як ся маєш, Слинявусе?
Той відреагував миттєво, кидаючи ранець на землю, пускаючи руку в мантію, та Джеймс був швидший.
— Експеліармус!
Паличка слізеринця полетіла геть, падаючи у того за спиною. Вираз обличчя шоку, немов той не вірив, що його обезброїли, вже змусив Блека від душі зареготати. Він махнув паличкою в сторону Снейпа.
— Імпедімента!
Той відлетів геть, немов від удару в живіт. Учні стали збиратися навколо, перемовляючись, та ніхто не заважав. Після випадку між Мульцибером і Макдональд, слізеринці не були в пошані, тим паче друзі самого Мульцибера.
— Як іспити, Слинько? — білозубо посміхнувся Джеймс.
— Я бачив як він аж носом водив по пергаменту, — мовив Сіріус лиховісно. — Тепер, пергамент, мабуть такий заяложений, що ніхто не розбере жодного слова.
Деякі ґрифіндорці загиготіли, та найголосніше Червохвіст. Слинько спробував підвестися, та Блек стиснув паличку, не даючи. Тож той борсався, немов риба, викинута на берег, хапаючи ротом повітря, лаючись і проклинаючи їх.
— Помий собі рота, — холодно з огидою мовив Джеймс, — Брудозник!
З рота Слинька вилетіли рожеві мильні бульбашки. Блек знов зареготав, відчуваючи задоволення кожною клітиною тіла, чуючи, як пацан на землі корчиться.
— Відчепіться від нього!
Звичайно. Його усмішка завмерла, і Блек не стримався, закотивши очі. До них мчалася сама зубрилка всього Гоґвартсу, міс Лілі Еванс. Сіріус взагалі таких ботанів терпіти не міг — їм завжди є до всіх діло. Джеймс же, отримавши увагу своєї коханої, аж розквіт, вільною рукою тут же розхристуючи волосся.
— Відчепіться від нього, — повторила Лілі, порівнявшись з ними. — Що він вам зробив?
— Ну… вистачає самого факту його існування.
Сіріус розсміявся, як і дехто теж. Еванс же не знайшла це смішним.
— Поттере, ти вважаєш, що це смішно? — холодно спитала вона. — Ти просто самовпевнений нахаба. Відчепися від нього.
— Відчеплюся, Еванс, якщо почнеш зі мною зустрічатися, — швидко сказав Джеймс. — Погодься, і я ніколи не підніму паличку на того Слинька.
Сіріус пирхнув смішок, прикриваючи рот. Чесно, він, як і інші Мародери, не сильно вірив, що Еванс погодиться навіть за руку Поттера взяти. То і на краще. Сіріус вважав, що Золоторогу треба таку ж веселу дівчину, як і він сам, як Макінон, наприклад! Руда звузила очі, скривившись немов їй під ніс смердосоку сунули.
— Я не стала б з тобою зустрічатися, навіть якби довелося вибирати між тобою і кальмаром, — відрубала Лілі.
— Не пощастило, друже Золотороже, — весело поспівчував Джеймсові Сіріус і повернувся до Снейпа. — Ой!
Блиснуло світло з палички Слинька, і на Джеймсовім лиці з’явилася рана, забризкавши кров’ю мантію. Джеймс крутнувся тут же, знову спалахнуло світло, і ось уже Снейп висів у повітрі догори дриґом, мантія закотилася йому на голову, оголивши бліді худющі ноги й сіруваті труси. Сіріус в житті так щиро не сміявся — сміх покотився по людях.
— Опусти його на землю!
— В момент, — погодився Джеймс і легенько смикнув чарівною паличкою. Снейп гепнувся на землю.
Виплутавшись з-під власної мантії, він швидко зірвався на ноги й наставив чарівну паличку, але Сіріус вигукнув швидше.
— Петрифікус Тоталус! — і Снейп знову повалився, мов колода.
— Відчепіться від нього! — закричала Лілі. Вона теж витягла чарівну паличку. Джеймс і Сіріус боязко озирнулися. Ось з Еванс не хотілось тягатись, та і прокльони кине, і вчителям настучить.
— Ой, Еванс, не змушуй мене знову хапатися за паличку, — попередив Джеймс.
— То розчаклуй його!
Джеймс тяжко зітхнув, повернувся до Снейпа і пробурмотів протизакляття.
— Будь ласка, — зітхнув він ще раз, поки Снейп зводився на ноги. — Тобі пощастило, Слинявусе, що тут була Еванс…
— Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки!
У Блека очі розширилися, навіть пташки, здається, замовкли. Він краєм ока глянув на Еванс. Та шоковано кліпала очима — її губи витягнулися в тонку лінію.
— Прекрасно, — холодно озвалася вона. — Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.
— Попроси в Еванс пробачення! — заревів Снейпові Джеймс, погрозливо націлившись чарівною паличкою.
— Мені не потрібно, щоб ти витягав з нього вибачення, — крикнула Лілі, повертаючись до Джеймса. — Ти нічим не кращий за нього.
— Що? — вибухнув Джеймс. — Я ніколи не обізвав би тебе… сама знаєш як!
— Розтріпуєш свої патли, бо думаєш, що стаєш стильнішим, ніби щойно зліз із мітли, викаблучуєшся з тим дурним сничем, тиняєшся коридорами й зачакловуєш усіх, хто тебе дратує, тільки тому, що ти це вмієш… я ще дивуюся, як твоя мітла взагалі відривається від землі з таким придурком. Мене від тебе нудить.
Вона розвернулася й побігла геть.
— Еванс! — крикнув їй услід Джеймс. — Еванс!
Але вона не озирнулася. Поттера аж трясло від злості і образи.
— Що з нею? — здивувався Джеймс, намагаючись зробити так, щоб його голос був рівним.
— Читаючи поміж рядків, старий, можна припустити, що вона вважає тебе чваньком, — пояснив Сіріус, поплескавши того по плечу.
— Ну що ж, — розлючено буркнув Джеймс, — що ж…
Знову зблиснуло світло — і Снейп іще раз завис у повітрі догори ногами.
— Хто хоче бачити, як я скину зі Слинька труси?
Натовп заулюлюкав — хтось навіть клацнув камерою. Сіріус направив паличку, вже готуючись до веселощів, коли нізвідки вилетіло світло. Паличка Поттера зі свистом вилетіла з його рук, застрягши в кроні бука. Снейп гепнувся на землю. Блек впився очима в рейвенкловку, відділившись від натовпу. Ці зубрили!
— Що, Банші, тобі трусики Слинька дорощі?
— Мінус двадцять п’ять балів з Ґрифіндору за цькування однокласника з кожного, — холодно мовила вона, поправляючи значок старости. — Мінус двадцять п’ять за грубість старості, мінус двадцять п’ять з кожного за несанкціоновану дуель і мінус двадцять п’ять за невиконання обов’язків старост містеру Люпину.
— Староста не може забирати бали в старости! — з-за спини Джеймса вигукнув Пітер. Очі Банші звузилися.
— Тоді ці бали порівно розходяться по вам трьом за неохайний вид, — помахом її палички їх галстуки затягнулися по шию, рубашки стрибнули в брюки. — І за жахливе порушення цінностей гуртожитку. Це ж так по-ґрифіндорськи нападати на одного вдвох зі спини!
— Мона…
Банші О’Браян вовком глянула на Бенджі з її гуртожитка. Рейвенкловці помовкли. Снейп вже давно тікав з галявини, мабуть, витираючи шмарклі з носа. У Блека від злоби аж зуби скрипіли. Забрала чи не все зароблене з матчу, ще й так принизила при всіх! Навіть зміїні старости не штрафували Мародерів, а ця по-максимум взяла.
— Всі розходьтеся, шоу закінчилося, — владно мовила О’Браня. Студенти, не хотівши отримати виговор, послухалися. Вона, поправивши значок і скинувши ворсинки з ворота сорочки, розвернулася, збираючись йти до своїх. Блек стиснув кулаки.
— Сіріусе, ні, — в спину йому мовив Ремус, та було вже пізно.
— Що, Банші, і все? А де ж крики про нашу ницість? Щось ти мало в цей раз!
Вона глянула на нього через плече, але мовчала, повертаючись до однокласників. Сіріус продовжив.
— Навіть до Макґонеґел не підеш. Зраджуєш своїй репутації стукачки?
Натовп, що не встиг розсосатися, загудів в його підтримку. Рейвенкловці ж холодно дивилися на нього, повагу серед своїх дівчина мала, а чому — невідомо.
— Ти така зла, бо за сестру гидкіша і тупіша народилась?
Банші щелепу стиснула, впившись очима в нього, поправляючи окуляри. У Блека аж щоки заболіли від оскалу, що він попав у яблучко. Він підняв руки в притворному страху.
— Ой, боюсь-боюсь! Бали ще забереш, чи розрюмсяєшся? Втопиш в сльозах мене, Банші?
Та паличку стиснула, в сірих очах і справді волога почала набиратися, вуха посеред ріденького русявого волосся спалахнули червоним.
— Уже, О’Браян? — глузливо захихотів Блек, крутячи паличкою задумливо. — Знаєш, я б запропонував тобі санкціоновану дуель, та хто ж згодиться бути твоїм секундантом? Мадам Пінс не підходить!
Люди пирснули сміхом. Банші закипала, аж трясучись.
— У тебе ж друзів немає зовсім, всі тебе бояться! Чи то мармизи, чи то характер скверний, от не знаю… — Блек всміхнувся.
Вона закусила щоки зсередини, розвертаючись на каблуках, йдучи геть. Розчарування засіло в грудній клітині. І він не встиг навіть подумати, коли вирвались слова з його вуст.
— Що, тікаєш? Твоєму братику це щось не допомогло!
Тиша була не така гучна як після образи Еванс. Шепотіння понеслося по студентах. Банші зупинилася. У Блека перехопило подих. Ой, яку йому прочуханку дасть дядько Альфард! А Арабелла — він аж скривився від думки, що ця стара жінка дізнається, що він сказав її онучці. Яскраве світло прокляття тут же полетіло в нього від лютуючої Банші — він відступив назад, ледве встигаючи поставити щит. Та вже потім летіло наступне закляття.
***
Закрившись за пологом, Снейп намагався поглибити себе в формули на завтрашній іспит з трансфігурації. Та з голови не йшла Лілі — її холодні смарагдові очі, що дивились на нього зверху вниз. Навіщо він так сказав? Йому було гидко від себе, від тупих ґрифіндурків, від сорому, що горів під шкірою.
Прочинилися двері — всередину зайшли Ейвері з Мульцибером, весело регочучи. Кинули погляди на сусіда — вони навіть не сховали їхні усмішки.
— Не думав, що в тебе стільки хоробрості назвати бруднокровку бруднокровкою, Снейп! — всміхнувся Генрі, скидаючи мантію на ліжко. Ейвері йому піддакнув.
— Ми-то думали, ти до випуску будеш за її спідницею бігати. Що ти в ній знайшов? Я ж тисячу разів казав — серед рудих найгарніша О’Браян. І чистокровна, і слізеринка.
Снейп закотив очі. Руда О’Браян до перерахованого ще була жахливою ідіоткою і лицеміркою, так неприємно хіхікаючий поруч з хлопцями. З гарними, звичайно, на Снейпа ж вона дивилась як на гній.
— Я в житті її ім’я не вимовлю.
— Ірландці! — фиркнув Мульцибер, падаючи на ліжко. — Хоча чистокровні… Не знаєш, чого їх в списку немає, Адріан?
— В Нотта треба спитати. Може, з його родичем в сварці були. Поттери ж теж ледве потрапили, бо їх якась донька йому в одруженні відмовила!
— Може, може… В житті не думав, що Банші так довго вистоїть проти Блека, ще й тому прочуханки зможе дати. Шкода, що не бачив!
— Що саме — мармизу Блека чи цицьки О’Браян?
Сусіди загиготіли. Снейп, що до цього читав конспекти по трансфігурації, потупився в слова. Між його брів пролягла зморшка.
— А що, багато втратив, не побачивши неймовірне трансфігурування сорочки в… в що?
— Бджіл, Генрі, бджіл. І ні, небагато пропустив. Там, під сорочкою, бюстгальтер повітря тримає.
Хлопці знов гиденько загиготіли, коли в двері постукали. Мульцибер помахом палички повернув замок. Двері прочинилися, і копна рудого кудрявого волосся юркнула до них.
— Привіт, хлопці, не заважаю? — кокетливо всміхнулася О’Браян.
— Маворні, звичайно, ні, — рука Ейвері метнулася до його волосся. — Чим можемо допомогти?
За спиною Маворні роздався стриманий кашель — її ідеальна усмішка дрогнула.
— Моя сестричка хотіла б поговорити зі Снейпом — щось дуже важливе, усього п’ять хвилиночок!
— Наодинці, — додала Мона з-за спини молодшої сестри.
— А ви мені розкажете заодно про іспит! — грайливо мовила Маворні, ниючи. —Я точно в наступному році завалю Захист від Темних Мистецтв.
Під запевнення Ейвері і Мульцибера, що в такої розумниці, як вона, все точно вийде, Мона О’Браян і Северус Снейп залишилися вдвох. Той встав, поправляючи сорочку, поки дівчина з цікавістю розглядала слизеринську спальню. Сунувши руку в мантію, вона поклала підручник на гардероб поруч.
— Належить Принцу Напівкровці. Мабуть, випало з ранця.
— Дякую, — сухо відповів Снейп.
Староста продовжила стояти в його кімнаті, розглядаючи візерунки на килимі. Северус до цього не спілкувався з нею. Знав, але слізеринці не мали багато спільних уроків разом з рейвенкловцями. Лише Нумерологію ділив, та і все. Та і сама Мона О'Браян не нагадувала соціального метелика, а була самітником. Як і Северус сам.
— Чому в багатозільній настоянці використовується саме волосся людини?
Він отеретів від питання. До чого це? О’Браян підняла на нього сірі беземоційні, трохи заплакані очі, дивлячись вичікувально.
— Бо волосся найкраще зберігає єство людини, її зовнішній вид.
Вона повільно кивнула, засунувши руку в мантію. На його підручник опустилася доволі немала копна чорного звивистого волосся.
— Буде прикро, якщо хтось наведе порчу на Блека, чи не так?
Він переводив очі з волосся на дівчину і назад, ошелешено думаючи.
— Може Поттер у вільний час зміг змінити замовляння чистоти на атакуюче, та замовляння косметичного видаляння волосся на щось більше видозмінити я встигла перша, — мовила вона, поправляючи окуляри стримано, та все одно було чутно самовдоволення в її голосі. — А ті темні чари, що ти придумав у свій вільний час, — вона багатозначно глянула на його підручник, що Снейпу тут же захотілось його сховати. — Ти розберешся. Надобраніч.
Вона кивнула, розвернулася і пішла. Северус повільно сів на ліжко, дозволивши собі весело хмикнути. Блек лисий! Він аж засмутився, що цього не побачив на власні очі, а ще більше — що сам до цього не додумався!
Він тут же взявся за діло. Та хоч ідей була купа, одна думка не давала йому і дихати спокійно. Кинувши все, він натягнув мантію і направився до Ґрифіндорської вежі. Северус не вмів просити вибачення, але якщо зараз це не зробить, то зійде з розуму.
***
Вона різко підірвалася з ліжка, кашляючи. У горлі аж нудотний позив вирвався, коли з рота вилетів зі слиною листок мандрагори геть на підлогу. Мона вилаялась, пустим поглядом дивлячись на нього.
— Все добре, Мона? — сонно пробурчала Пандора.
— Так, Лестранж, спи.
Пандора не почула її сухих слів, все тихенько хроплючи. О’Браян впала назад у ліжко, стримуючи гіркоту розчарування. Вчетверте доведеться весь ритуал анімагії починати знов! Скільки можна! Пальці самі собою знайшли дерев’яну руну її сімейства на шиї. Стиснувши її, дівчина прикрила очі. Вона не витримає ще одне літо в цій повернутій сімейці.
— Магіє, якщо ти мене чуєш, допоможи мені втекти, — прошепотіла вона благально. — Дай мені сил чи хоча б знак, що в мене все вийде…
Вона помовкла, прислухаючись. Та окрім хропіння Пандори нічого не було чутно. Зітхнувши, вона повернулася на бік, обіймаючи подушку. В голову почали лізти сміх людей навколо, обпікаюче почуття сорому і оскал Блека, та сон, все ж, відправив її в неспокійне царство Морфея.