Work Text:
Великі червоні літери "РОЗПРОДАНО" на екрані були як смертний вирок. "Ні, ні, ні! Цього не може бути!" — билося пораненою пташкою в її свідомості. Вона в розпачі витріщалася на екран, безнадійно сподіваючись що це їй мерещиться. На жаль, розпродано так і залишалося великими червоними літерами над сірою картинкою лімітованого набору карток Люм'єра. Їй хотілося плакати, а ще повбивати кожного, хто умудрився купити цей набір раніше неї.
Її трясло, раз вона не змогла купити цей лімітований набір, невже вона більше не може вважатися справжньою фанаткою? Ця думка стала останньою краплею — сльози, які блищали в її очах, потекли по щоках. День, який мав бути осяяний щастям від покупки мерчу, став траурним.
Саме в такому стані побачив її стурбований Ксав’є, який прибіг до кімнати, почувши її плач. Одного погляду на екран її ноутбука було достатньо, щоб зрозуміти причину її сліз. І хоч як він не хотів нахмуритися, що це через клятого Люм'єра, факт її сліз був важливішим.
— Що сталося? — тихим голосом сказав Ксав’є, підійшовши до неї. Відчувши його присутність, вона одразу кинулася в його обійми, стискаючи його худі.
— У мене забрали титул головної фанатки Люм'єра!.. — через сльози її слова були малорозбірлими, але Ксав’є все одно напрочуд ясно розібрав дратуюче ім'я.
— Ох, і хто посмів? — якби він не хотів її розрадити, Ксав’є не міг не надутися, зелений звір ревнощів підняв голову в його серці.
— Всі набори карток нової лімітованої серії розкупили! Я навіть одного не купила!.. — вона сердито тикнула на ненависне розпродано на екрані, дивлячись на Ксав’є поглядом, в якому читалося благання або знайти їй або хоч один той лімітований набір, або покарати тих, хто їх розкупив.
— Ну-ну, Люм'єр не вартий твоїх сліз, — бачачи її такою невтішною Ксав’є почав шкодувати про один свій дріб'язковий вчинок, але й терпіти більше мерча Люм'єра в її домі він не міг.
— Але... Це Люм'єр!
Так, це Люм'єр. Геройська особистість Ксав’є, якою вона так одержима. Головний об'єкт його ревнощів. Причина, чому навіть такий спокійний і розсудливий чоловік як він може вдатися до того... Щоб викупити всю нову лімітовану колекцію мерча свого суперника у коханні, аби його принцеса не купила цього картону.
— Ти так говориш, ніби він тобі найважливіший... — пробурчав Ксав'є, дивлячись їй прямо у вічі, заточивши у пастку між своїм тілом та комп'ютерним кріслом. З його вуст не могло не вирватися одвічне питання. — Кого ти любиш більше: мене чи Люм'єра?
— Це інше! — розуміючи, що наступила на його хворого мозоля, вона почала виправдовуватися. Якось з ходом розмови її плач припинився, що викликало посмішку Ксав’є.
— Тебе мало б більше хвилювати бути номер один фанаткою Ксав’є. — грайливо сказав він, нахиляючись до неї за поцілунком.
— А є інші фанатки? — вона пустотливо уникла його губ, награно-звинувачувально тицьнувши йому в груди.
— Ти тільки одна. Перша і єдина. — Ксав’є торкнувся її руки, яка була у нього на грудях, щоб переплести пальці та піднісши до губ, поцілувати. — Тому не думай про те, щоб бути першою фанаткою Люм'єра. Думай про мене.